Шість днів минуло з того часу, коли народний депутат “Слуги народу” Гео Лерос оприлюднив корупційні відео з молодшим братом очільника ОПУ Андрія Єрмака Денисом. За цей час старший Єрмак встиг пригрозити викривачу відповідальністю в судах. Молодший — повідав тужливу історію про те, як 40-річний чоловік спить на розкладушці у стареньких батьків і просто проводить кастинги на жирні посади з єдиною матеріальною цінністю в руках — ноутбуком “ксяомі”. У нашвидкоруч зліплену теорію повірили або сліпоглухонімі, або упороті адепти “Вечірнього кварталу”. Дійшло навіть до того, що народні депутати “Слуги народу” самі почали запитувати, де реакція президента на корупційні звинувачення у його офісі. А ще чого фракція поводе себе, як страус, і лише поглиблює скандал? Бо ж щодня у Зеленського і його ВІП-спікерів був час прокоментувати коронавірус, онлайн-уроки на каналах Медведчука, а от до корупціі під носом не доходили руки.
Урешті з’ясувалося, що президент аж ніяк не вищий за справи мирські своїх елітних продюсерів. І все знає, і усе бачить. Просто Володимир Олександрович осідлав і умножив те, що нещадно критикував на НСК “Олімпійський” рік тому.
І обіцянка піти, якщо у владних кабінетах тих, що «зробили усіх разом”, заведуться “рішали” та куми — розтанула і випарувалася, як бурулька в погожий день.
Плівки Гео Лероса не стануть новими плівками “майора Мельниченка” і навіть не так швидко зіб’ють градус народного захвату від Володимира Зеленського, який за два десятиліття публічної кар’єри перетворився в синонім спокою та сімейного затишку під ялинку з мандаринами. Але дзвони уже б’ють — Володимир Олександрович на Банковій не уник тих спокус, які настирливо по-зміїному нашіптували на вухо її попереднім господарям: «Бери купюри і не бійся».
Учора Гео Лерос виклав нову порцію корупційних діянь братів Єрмаків за мовчазної згоди президента Зеленського. На посаду віце-президента “Енергоатомом” тягнуть такого собі Купчака. А на президента — Петра Котіна. 16-17 березня ця особа була на співбесіді із Андрієм Єрмаком. І, як стверджує Гео Лерос, “аванс уже отриманий”.
Публічно Володимир Зеленський мовчить, неофіційно нервує і обурюється. Але не тим, що його близький товариш і керівник офісу президента Єрмак розвів корупційний бардак. Він стурбований…медійними атаками та реакцією депутатів. Із тих подробиць, які оприлюднило ZN.ua про зустріч Зеленського із керівництвом власної фракції, можна сказати, що Зеленський в курсі топ-корупції. Ба більше, Андрій Єрмак — молодець і професіонал, а Гео Лерос, який був одним із медійних облич старту публічної політики Зеленського, то аферист.
Андрій Єрмак і його молодший брат, який вліз іще в одну корупційну схему — із лобіюванням впливу на Одеський порт за 300 тисяч доларів у місяць — можуть не хвилюватися за гнів президента. Андрій Єрмак публічно назвав себе “щитом президента” і пафосно додав, що пішов би у відставку, але країна в небезпеці і він її рятує. Як корелються із порятунком країни сумнівні схематози по ін’єкції в тіло держави ОРДЛО чи корупційні скандали неясно. Так само неясно — зі щитом чи на щиті зіскочить Зеленський з уже явно неуспішного президентства.
Цілий рік Шостий намагався за партою гризти граніт державного управління. Утім усе вже і так ясно — Зеленський має серйозну проблему політичної близорукості. Бо ж нічого не розуміє за аргументами свого найближчого оточення Єрмака, Шефіра та Баканова. А з того часу, коли з Банкової прогнали Андрія Богдана, який чи не єдиний бігав навколо президента з батогом, а не павичим опахалом, джакузі улесливості забулькало з потрійною силою.
Тріщини в “Слузі народу”, корупційні обвинувачення, які пішли ізсередини провладної фракції, а не з глибин парламентської опозиції, намагання брата Єрмака прикрити родинну корупцію аргументами — “я вільний громадянин і маю право зустрічатися з будь-ким і брати їхні проекти” все більше ведуть до розуміння, що обіцяних реформ не буде. Близьких друзів не посадять. А країні можуть загрожувати ще одні позачергові вибори: для початку парламентські
Таким чином суспільний запит на оновлення, який витав у повітрі із початком двохтисячно десятих, і який абсолютно випадково осідлали коміки та ноунейми зі “Слуги народу”, остаточно множиться на нуль. Шкода втраченого часу, бо ж востаннє такий шанс на кардинальні зміни країна мала хіба за раннього Ющенка, коли помаранчева повістка була злита в унітаз через домовленості з олігархами і бажанням наживи владного оточення. А наші партнери з постсоціалістичного досвіду Польща та Болгарія активно гарували, щоб остаточно утвердитися в ЄС та НАТО.
По суті, зараз ми втратили не просто рік, а низку можливостей.
І головне тепер — просто перестати Єрмаками рятувати країну. Треба її — будувати з нуля. Без убивць надій.
