13 липня 2020 року загинув український боєць Ярослав Журавель. Пораненим він чотири дні помирав у муках під особистим контролем Зеленського. Саме так і заявила ця зелена почвара. Операція з порятунку пораненого бійця, який опинився в сірій зоні — це абсолютно безумовна дія. Там усе відпрацьовано до деталей. Для побратимів і командирів узагалі не стоїть питання: чи рятувати? Тільки можуть обговорюватися деталі: як та якими силами й засобами? Тому зупинити рятувальну операцію міг лише наказ дуже високого командування. Яке отримало відповідні накази від політичного керівництва…
А тепер просто нагадаю, чому для Zеленського так принципово було залишити помирати Ярослава Журавля. Ні, нічого особистого. У нього взагалі до наших бійців нічого… Відчуження цілковите. А от із сусідським дядєй вовой він якраз завершував домовленості про «всеосяжне й тривале перемир’я». Якраз у ті дні закінчили переговори й воно мало незабаром вступити в силу й разом із відведеннями допомгти путіну остаточно взяти під контроль лінію фронту. Легенда про те перемир’я не витримує жодної критики. Ворог і після нього щодня стріляв, а кількість убитих та поранених у ЗСУ в часи цього «перемир’я» часто виявляася й більшою, ніж під час аналогічних періодів «війни Порошенка».
А для порятунку Ярослава Журавля треба було не лише здійснити вихід рятувальної команди, але й присікти протидію ворога, аж до можливого придушення артилерією. Міг сам Zе, якому доповіли, попросити свого кумира, щоб той дав можливість безперешкодної й безпечної евакуації. Заявив , що «тримає на контролі» й нічого не зробив. А рятувальну операцію, щоб не зашкодила його стосункам з путіним, строго заборонив… Виродок…
Командири злочинний наказ виконали. Мусили бути дуже жорсткі погрози. Відтоді я вже не мав і щодо них надмірних ілюзій. Боєць помер, покинутим своїми і убитий бездушною владою після чотирьох днів страждань…
