Дивно що численні ніби освічені та розумні люди (втім, певно ключове слово «ніби») поводяться як ображені маленькі діточки, і цим допомагають матьорому дорослому ворогові.
Слідкуємо за руками:
1) НАТО за визначенням — союз ОБОРОННИЙ, який має захищати своїх членів, а не «мір ва всьом мірє»;
2) ми — не член НАТО, і не член з власної провини — поки були вікна можливостей, ми грались у «многнавєкторность» та дружили із рашкою; отже, НАТО не має щодо нас жодних зобовязань, і не має не через те що воно погане, а через ті ж причини чому наприклад ми не маємо зобовязань перед Буркіна-Фасо чи Бутаном — бо ми з ними не укладали відповідних угод;
4) своїх членів НАТО надійно захистило від російської агресії, і напад на будь-кого з них автоматично означатиме війну одночасно з усіма країнами Альянсу;
5) Росія ставить своєю кінцевою метою ліквідацію незалежної України, здається наразі це зрозуміло вже навіть дебілам, а кому не зрозуміло досі — то це вже той ступінь розумової недорозвинутості, що я не бачу сенсу далі спілкуватись з такими індивідами;
Складаємо разом пункти 1-6 та отримуємо відповіді одразу на два питання: а) чи потрібне нам НАТО, і б) на кого насправді працюють всі ті потвори та дебіли, які переконують нас у зворотньому?
І байдуже що самі вони про це думають з висоти своєї «мудрості» — реально бенефіціаром їхніх зусиль, міркувань та інфантильної «обідки» виступає саме Росія, і ніхто інший.
Наостанок розберемо начебто «непереможний» аргумент наших корисних пуйлу ідіотиків: «НАТО нас не хоче».
15 березня президент Володимир Зеленський заявив, що Україна не стане членом Північноатлантичного альянсу попри політику «відкритих дверей» НАТО.
Так, НАТО всі рішення приймає консенсусом, а наразі консенсусу прийняти Україну там нема, оце факт. Далі з цього факту нам втюхують абсолютно незграбну логічну констуркцію: раз зараз НАТО нас не готове прийняти, значить нам це і надалі не треба, і нас туди ніколи не приймуть.
Ну ок, можна бути малограмотними в новітній історії і не знати що стосовно членства країн Центральної Європи та особливо Балтії у ЄС та НАТО все було точно так само — від заяв про «абсолютну відсутність перспектив» до нинішнього повноправного членства у обох союзах та контингентів «старших» членів Альянсу, які сьогодні захищають нових членів від потенційної агресії рашкостану. Але ж трьох наших українських «європрецедентів» не бачити було неможливо.
То ж чому так відчайдушно голосять наші «настудиніколинеприймутьки»?
Правильно, тому що їхні кволі тупенькі голосочки разом зливаються у могутню симфонію пропаганди кремля, і тому на їхніх інфантильних емоціях та куцемозкості дуже старанно грають професійні свинособачі пропагандони.
От вам і весь столтенберг, мої котики та зайчики, а все інше — від лукавого, себто від пуйла.
Переможемо, і після перемоги таки будемо в НАТО — щоб бути останнім поколінням українців, яким доведеться воювати на нашій землі, а не десь далеко у миротворчих місіях. Слава Україні.