1 грудня Путін збільшив на 170 000 посад чисельність ОЗУ ЗС РФ і довів його до 2 209 130 посад, з котрих 1 320 000 – військовослужбовці. Усе це подають як «адекватну реакцію на дії НАТО». Дурниці, звісно, але треба зрозуміти глибину глибин рухів тіла противника.
У Росії також ухвалили новий бюджет. На статтю «Національна оборона» Москва планує витратити 10,7 трлн рублів, що на 70% більше, ніж минулого року. Показник передвоєнного 2021 року перевершили аж втричі. У багаття війни противник закине майже 30% свого держбюджету. Так само вчинив СРСР перед тим, як спочити, заклавши в 1990-му на війну 29,4%. І сконав. За оцінками Forbes Ukraine, на ведення війни в Україні наші скажені сусіди витрачають близько 300 мільйонів доларів на добу.
Загальні настрої на болотах чітко описав професор Інституту міжнародних відносин КНУ імені Шевченка, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорій Перепелиця: «Фактично зайнято близько 20% території, інша частина території України не окупована і демократичний режим в Україні не повалений. Тому Путін оголосив, що ця війна буде довготривала, на виснаження України. Ми бачимо, як мобілізоване населення Росії на цю війну, коли 70–75% населення Росії підтримує війну. І це робить цей тоталітарний режим достатньо стійким. Ми побачили, що будь-який прояв якимось чином вплинути на цей тоталітарний режим, як це було зроблено Пригожиним, закінчується смертю для таких ініціаторів і цей режим стає ще більш стабільним. Отже, війна якраз і цементує цей тоталітарний режим. Тому Росії, російському суспільству потрібна війна».
Висновок — на внутрішні зміни в Росії ми не розраховуємо. Крушити-руйнувати-карати зрадників будемо, але ось змін там не буде аж до краху диктатури.
Росіяни лягають кістьми, намагаючись здобути інформаційний привід під Новий рік, а якщо не вийде – то хоч під «вибори». Упродовж останнього кварталу вони роблять це з вогником: жовтень – 22 240 двохсотих, листопад – 27 270, грудень – 7 610, наші працюють сумлінно. Тут ми побажаємо їм натхнення й завзяття.
Російський рекрутинг покриває щомісяця 20–25 тисяч вакансій. Хоча Мєдвєдєв казав 25 жовтня про 305 000 призваних від початку року контрактників, а 9 листопада – уже про 410 000. Навіть з рекламою, приписками й іншими мутками ворог має цілком пристойну динаміку рекрутингу. Ми вбиваємо їх повільніше, ніж вони знаходять нових. Система підготовки агресора дозволяє одночасно навчати до 130 000 бійців, тобто можна вчити кого слід два-три місяці.
Тепер ближче до фронту. За оцінками розвідок партнерів, росіяни не здатні перехопити стратегічну ініціативу й провести в найближчі шість місяців стратегічну наступальну операцію навіть з обмеженими цілями. Тобто вони мають готуватися. А що бачать наші OSINT-розвідники?
11-й і 14-й армійські корпуси берегових військ Балтійського й Північного флотів мають розгорнути в армії. Типова армія повинна мати принаймні артилерійську, ракетну, зенітно-ракетну бригади, бригаду управління, полки інженерно-саперний, РХБЗ (у котрому взвод «Солнцепеков» з трьох машин) і батальйон РЕБ. У корпусах всього цього немає, а те, що є – на ланку нижче. Проблема – озброювати або старим, або нема чим. Слабенькі армії виходять.
Для нібито сформованих 18-ї і 25-ї армій доформовують артбригади – 74-ту й 75-ту. Армії висмикнули в Україну неготовими, багато процесів розвиваються протягом бойових дій.
Замість п’яти дивізій морської піхоти формують лише одну, 55-ту ДМП Тихоокеанського флоту, причому її основа – бригади морської піхоти Балтійського й Тихоокеанського флотів (336-та і 155-та), активно втягнуті в бойові дії, від складу 2022 року лишилося відсотків 30, усі решта — чмобіки. Результат такого формування – дивізія дуже сумнівної боєздатності.
ПДВ свої завдання з формування виконали краще за інших: 104-та ДШД (зокрема 345-й полк і 134-й танковий батальйон) і 52-га АБр готові й вирушили на Херсонщину. 44-та ДШД поки що має лише один полк, 387-й, усе інше збирають. За оцінками британської розвідки, ПДВ Росії в цій війні втратили до половини особового складу.
Цікаві процеси спостерігаємо в окупованому Криму. Противник вважає, що зможе сформувати з радянських військових пенсіонерів, котрі готові голосувати за своє минуле на будь-яких виборах-референдумах, але не придатні до військово служби, дві мотострілецькі дивізії — 46-ту й 47-му, а також 26-ту мотострілецьку бригаду. Цікаво, якої мотивації вони очікують від позавчорашніх громадян України? Навряд чи на таку метушню вистачить колаборантів. Тому обидві дивізії мають лише по полку, бригада — щось аморфне, навіть не схоже на батальйон. Окрема пісня, де брати командні кадри? Імпорт з Росії вичерпав ліміти, залишки потребують вдумливого і тривалого перенавчання.
Усе згадане повинно посилити хребет ударних угруповань агресора наступного року. Але їхня схема передбачає наявність «м’яса» – різних «полків мобрезерву», «територіальних військ» тощо, котрі діють у смугах регулярних бригад-дивізій і переважно є великими маршовими ротами, тобто джерелом поповнення.
Кілька слів про «м’ясний магазин» противника. На прилавку помітили аж цілий «добровольчий штурмовий корпус» у складі двох «дивізій». Ключове слово – «штурмовий», що в перекладі з російської на солов’їну означає «повиздихають усі». Формувач дуже цікавий – ПВК «Редут», ветерани ПДВ, котрі діють під дахом особисто міністра оборони Шойгу.
Отже, одна «дивізія» (номер невідомий і не факт, що взагалі він є):
— 1-ша диверсійно-розвідувальна штурмова казача бригада «Волки» (підозрюємо, що це переформована ПВК «Царські вовки», яку створив Роскосмос. Космічні казаки!);
— 3-тя диверсійно-розвідувальна штурмова казача бригада «Конвой» (переформована з ПВК «Конвой», яку сформував Аксьонов зі своєї ОЗУ в Криму);
— 6-та диверсійно-розвідувальна штурмова казача бригада «Дон» ім. Архистратига Михаїла;
— диверсійно-розвідувальна штурмова казача бригада «Днепр»;
— диверсійно-розвідувальна штурмова казача бригада «Терек»;
— диверсійно-розвідувальна штурмова казача бригада «Сибирь».
Інша «дивізія»:
— 7-ма диверсійно-розвідувальна штурмова бригада «Святой Георгий»;
— диверсійно-розвідувальна штурмова бригада «Невский»;
— окрема диверсійно-розвідувальна штурмова бригада «Ветераны» (колишня ПВК «Ветераны»);
— диверсійно-розвідувальна штурмова бригада «Эспаньйола» (сформована з футбольних фанатів Москви);
— диверсійно-розвідувальна штурмова бригада «Север-Z».
Щоб «корпус» був нібито «корпусом», сформували окрему казачу артилерійську бригаду «Волга» й окремий розвідувальний батальйон «Оскол» (не казачий, мабуть, коні скінчилися).
Ще є начинка для пельменів – різного штибу загони-батальйони: 8-й і 16-й загони БАРС (на початку війни загін «боевого армейского резерва страны» мали кожна бригада й дивізія, але давненько не чути, куди поділися загони з номерами від 1 до 30, хоча відомо, що декотрі розчинилися в усіх цих «казачих» бригадах (як 3-й і 10-й), інші змішалися з українською землею. Незрозуміло, звідки випірнув якийсь 35-й. Імовірно, ще десь вештаються 31–34-й. Зберігають певну автономність ОЗУ з назвами «Шторм-Осетия», «Алания», «Факел», «Поток», «Тигры», «Рысь», «Ирбис», «Борз».
Лякатися не варто, у їхньому розумінні «бригада» — 1–1,5 батальйону без засобів посилення, наявних у бригадах здорової людини. Та сама історія з батальйонами: 1–1,5 роти. Усі ці бригади-батальйони дуже різні за озброєнням. Враження таке, що хто що собі нарішав, той тим і воює. Зустрічаються танки Т-80БВ і БВМ, є бронеавтомобілі типу «Тигр», «ВПК-Урал», БМП-2М, Д-30 і Д-20, трішки БМ-21, міномети, колишні найманці ПВК «Вагнер» з досвідом і розумінням війни, а є й напівпартизани, що без сліз не глянути.
Головний мотив усього цього військового будівництва — створити стійку вертикально інтегровану систему управління військами на театрі воєнних дій. І оскільки без м’яса воювати не виходить, то м’ясо слід чітко розкласти по поличках, аби вмерло тоді, коли вирішить КП у Ростові, а не за власним бажанням.
ГШ противника побачив десь за териконом №2 в Авдіївці світло перемоги й ворушиться, готується до наступальної кампанії 2024 року. Чітко простежується намагання зібрати нові військові частини, сформувати стратегічні резерви, упорядкувати управління військами. Через призму забезпечення озброєнням, бойовою та спеціальною технікою вся ця метушня райдужно не виглядає. Хоча райдугу на болотах тамтешній верховний суд заборонив і вона підпала під ст. 20.3 тамтешнього КпАП як «Пропаганда и публичное демонстрирование атрибутики или символики экстремистских организаций». Але це не наші проблеми. Наші — отримати достатньо боєприпасів, щоб усе це збіговисько знищити.
