Про це йдеться у повідомленні МЗС в Telegram.
«Міністерство закордонних справ України вважає неприйнятним удар, нанесений 9 вересня по столиці держави Катар – Досі, по густонаселеному району, де зокрема розміщуються іноземні дипломатичні представництва», — наголосили в МЗС.
Там додали, що «удар по території держави, яка виступає посередником у мирних переговорах з врегулювання у Секторі Газа, є грубим порушенням міжнародного права та йде всупереч зусиллям міжнародної спільноти з деескалації в регіоні».
У дипвідомстві висловили солідарність з урядом і народом Катару та наголосили на неприпустимості порушення суверенітету держави.
«Україна підтримує зусилля катарської сторони, спрямовані на досягнення стійкого припинення вогню в Секторі Газа та врегулювання ситуації дипломатичним шляхом. Переконані у потребі усіх сторін утримуватися від дій, які можуть негативно позначитися на посередницьких зусиллях держави Катар і призвести до додаткового загострення безпекової ситуації в регіоні», — йдеться у повідомленні.
В українському МЗС закликали усі сторони негайно припинити насильство та повернутися до переговорного процесу.
Так виглядає катарська Доха після удару Ізраїлю
Атаку ізраїльських сил прокоментував речник МЗС Катару Маджиж аль-Ансарі у мережі X.
«Держава Катар рішуче засуджує боягузливий ізраїльський напад, який був спрямований на житлові будинки, де проживали кілька членів Політичного бюро ХАМАС у столиці Катару, міста Доха, – написав він і додав, – держава Катар заявляє, що не терпітиме такої безвідповідальної поведінки Ізраїлю та постійного порушення безпеки в регіоні, а також будь-яких дій, спрямованих проти її безпеки та суверенітету».
За його словами, розслідування проводиться на найвищому рівні, а подробиці оголосять, щойно вони стануть доступні.
Ізраїльський удар засудив також Іран, який з кінця червня дотримується перемирʼя з Ізраїлем після знищення ним низки іранських ядерних обʼєктів. Речник МЗС Ірану Есмаїл Багаї заявив, що дії Ізраїлю є «грубим порушенням міжнародного права» та «порушенням національного суверенітету Катару та палестинських перемовників».
Це, за його словами, має стати «серйозним попередженням для регіону та міжнародної спільноти».
Менш ніж два тижні тому начальник генштабу ізраїльської армії пообіцяв завдати ударів по лідерах ХАМАС за кордоном.
«Більшість керівництва ХАМАС перебуває за кордоном, і ми дістанемося до них», – заявив генерал-лейтенант Еяль Замір 31 серпня.
Роль Катару у війні між Ізраїлем і ХАМАС
Катар – невелика країна в Перській затоці, площею 11,6 тис. кв. км, але вона є одним з найбільших експортерів природного газу, а за доходом на душу населення посідає шосте місце у світі.
За останні 20 років влада Катару відіграла роль посередника в декількох угодах про припинення вогню та укладенні мирних договорів між сторонами, які воювали, на Близькому Сході, в Європі та Африці.
У листопаді 2023 року в Досі відбулися переговори між Ізраїлем і ХАМАС про тимчасове припинення вогню, в результаті відбувся обмін 105 ізраїльських заручників на 240 палестинських в’язнів.
У тому ж 2023 році Катар брав участь у ще двох великих переговорах: допоміг у досягненні угоди про обмін ув’язненими між США та Іраном і виступив посередником між Росією та Україною на переговорах про повернення українських дітей, вивезених на територію Росії після початку вторгнення.
Роль Катару як миротворця закріплена в конституції країни.
«Зовнішня політика держави ґрунтується на принципі зміцнення міжнародного миру та безпеки шляхом сприяння мирному вирішенню міжнародних суперечок», – йдеться в документі.
Влада Катару підтримує імідж країни-миротворця не тільки участю в переговорах, але й відкривши свої двері непримиренним противникам: на авіабазі Аль-Удейд розміщений багатотисячний військовий контингент США, а в Досі працюють штаб-квартири Талібану та ХАМАС.
bbc.com
Причини удару: Циркулює декілька версій:
Ліквідація лідерів ХАМАС: Ізраїльський ультраправий уряд прагнув політично «обезголовити» рух ХАМАС, убивши його лідерів.
Зрив невигідної угоди: Операція могла бути способом вийти з угоди щодо заручників, яку просував Дональд Трамп і на яку погодився ХАМАС, оскільки вона була невигідна Біньяміну Нетаньягу.
Відсторонення від скандалу «Катаргейт»: Існує версія, що Нетаньягу намагався відмежуватися від скандалу, пов’язаного з катарськими грошима та бізнесом, які отримували наближені до нього особи, показуючи свою непричетність через удар по Катару.
Ефективність та обставини удару:
Учасники операції: Участь брали Армія оборони Ізраїлю, Військово-повітряні сили та «Шин-Бет» (загальна служба безпеки — ШАБАК); «Моссад» не згадується. Існує припущення, що участь «Шин-Бет» мала на меті реабілітувати службу після подій 7 жовтня, представляючи її як успішного виконавця операції. Кажуть, що в в ізраїльській розвідці були заперечення щодо цього удару.
Загинуло п’ять представників ХАМАС (другорядні учасники, зокрема син одного з керівників переговорної групи та охоронці) та один катарський офіцер безпеки.
Околоізраїльська версія: Учасники наради залишили телефони на столі, які відстежувалися, і пішли молитися; удар було завдано в цей момент.
Альтернативні версії: Турецька або єгипетська розвідка заздалегідь попередили ХАМАС про ізраїльську активність, і лідери були переміщені у безпечне місце. Це ставить під сумнів здатність Ізраїлю проводити операції непомітно.
Існує думка, що операція була б неможливою без відома США через наявність американської військової бази в Катарі та їхніх систем ППО. Заяви Трампа про те, що США дізналися про удар після його нанесення і лише потім зв’язалися з Катаром, викликають питання.
Міжнародна реакція та наслідки:
В ЄС ніколи не було єдності щодо Ізраїлю та Палестини, але зараз посилюються антиізраїльські настрої. Заяви лідерів ЄС стають все більш критичними. Санкції проти Ізраїлю не за горами; вони, ймовірно, почнуться на рівні національних держав, а потім переростуть у загальний тренд. Масові протести по всій Європі змушують уряди реагувати. Все частіше проводяться паралелі з санкціями проти режиму апартеїду в ПАР.
Арабські держави та Угоди Авраама:
Політика ультраправих ізраїльських політиків, що просуває анексію Західного берега, суперечить умовам Угод Авраама, особливо з ОАЕ. Умовою відновлення дипломатичних відносин з ОАЕ була обіцянка Ізраїлю не анексувати палестинські території. Перегляд цих правил поставить під сумнів усі підписані угоди. Удар по Досі ставить питання про ефективність американських гарантій безпеки, оскільки катарські та американські системи ППО виявилися неефективними. Це також може вплинути на арабські інвестиції в американську економіку.
Реакція арабських держав: Всупереч очікуванням деяких проізраїльських експертів про вигідність ослаблення Катару, ми бачимо повну підтримку Катару з боку інших арабських держав (ОАЕ, Саудівська Аравія) та дуже жорсткі заяви на адресу Ізраїлю.
Роль інших глобальних гравців:
Іран: Розглядає ситуацію як підтвердження «єдності доль» жертв ізраїльської агресії, що сприяє формуванню спільної платформи. Ізраїль стає об’єднуючим фактором для арабського світу.
США втрачають вплив: Країни Перської затоки менше покладаються на США як гаранта безпеки.
Китай та Росія: Не можуть гарантувати безпеку, а лише «спекулюють» на ситуації.
Туреччина: Посилює свій вплив у Сирії, але має обмеження і не готова до війни з Ізраїлем, незважаючи на риторику.
Катар: Заявляє про право на відповідь, імовірно, фінансову підтримку антиізраїльських дій, а не військову.
Зміна риторики та історичний контекст:
Зміна наративу: Риторика змінилася з «Ізраїль в оточенні ворогів» на сприйняття Ізраїлю як агресора. Разом з тим, уявлення про Ізраїль як агресора існувало завжди на Близькому Сході, хоча раніше Ізраїль активно просував риторику «ми хочемо миру». Нинішнє ізраїльське урядове керівництво публічно говорить про «Великий Ізраїль», контроль та анексію окупованих територій, що раніше обговорювалося лише в вузьких колах. Ця риторика сприймається «на ура» американським президентом (Трампом), і думка американського президента – єдина, що хвилює ізраїльтян.
Події 7 жовтня були безпрецедентними з кінця 90-х років і стали наслідком низки факторів:
Прихід до влади ультраправого уряду Ізраїлю. Його політика (наприклад, судова реформа, що ослабила систему стримувань і противаг) призвела до серйозного розколу в ізраїльському суспільстві, що було сприйнято ХАМАС як сигнал про слабкість.
Агресивна політика на окупованих територіях: Вбивства палестинців, дії ультраправих угруповань, зокрема «Молодь з пагорбів», погроми в палестинських селах, знищення оливкових садів, конфіскація земель, дії щодо Аль-Акси.
Велика кількість палестинців у ізраїльських в’язницях без належних слідчих дій.
Політика Нетаньягу щодо ХАМАС: Розкол Палестини на дві частини (ХАМАС у Газі, ФАТХ на Західному березі) та використання «керованого ХАМАС» для своїх політичних цілей (наприклад, для заперечення можливості «рішення двох держав»). Цей «симбіоз» зруйнувався через агресивне середовище, створене нинішнім урядом.
Без глобального рішення конфлікт триватиме: Існуюча ситуація призведе до нескінченного циклу насильства.
Необхідність обов’язкового рішення: Потрібне чітке, обов’язкове рішення, яке виходить за рамки простих дискусій щодо резолюцій, і дії, що призведуть до припинення конфлікту.
Ізраїльська ілюзія контролю над усіма територіями та щасливого життя у безпеці, а також ілюзія співіснування з ХАМАС за схемою «кішки-мишки» є неспроможними.
Посилання на інтерв’ю в першому коментрі.
