З 2014 року окупанти цілеспрямовано перетворили Крим і частину Донбаса в платцдарм для подальшого наступу на Україну.
А з 2019 Україна ще і сама допомогала їм в цьому недальновидною політикою «розведень», «розмінувань» та «спрощенням пересувань» тощо — заплативши за це страшну ціну 24.02.22.
Карта цинічно свідчить, що тепер цей платцдарм збільшився в рази, нас відрізали від Азовського моря і де-факто існує сухопутний коридор в Крим — ці свої здобутки рф буде обороняти всіма засобами, навіть включенням до свого складу для подальшого обгрунтування можливості застосування тактичної ядерної зброї.
Правда гірка і неприємна — до «референдумів» деокупація не відбудеться, для цього просто немає відповідного ресурсу, бо він мав готуватися роками, і кремль готував, а ми ні.
Для чого путін це робить?
Щоби продовжити наступ.
Тому завдання збереження в складі держави територій по умовній лінії Харків-Запоріжжя-Миколаїв- Одеса набагато більш насущне ніж мрії про швидку деокупацію і такий же швидкий «крах економіки рф».
Повторюю — вони готувались до цього не один десяток років, поки ми сперечались чи потрібно нам в НАТО, чи має значення мова, чи не нацизм українським військовим вітатися «Слава Україні» і наскільки пом’ятий піджак Порошенка.
………….
Чи чуємо ми про стратегічні плани в разі втілення негативного сценарію без смерті путіна, розпаду рф і т.д.?
Ні.
Нам розповідають про «2-3 нєдєлі максімум», що все «не на часі» для липової єдності, що Захід дає мало зброї, що на Єрмака не наліз бронежилет і що Арєстовіч піде в президенти.
Ресурс знову бездарно розбазарюється на розпилах та мільярдній підтримці медійних підпорок збанкрутівших архітекторів «прєкращєнія стрєлять», людям замість реалій заливають у вуха маразм відверто підозрілих експертів як ми всіх скоро побєдім.
За 5 кривавих місяців зроблено занадто мало висновків, і ми знову втрачаємо час — війна знову стає справою меншості, поки більшість знову уводять в серіал імені «хуже нє будєт».
А вслід за втраченим часом ми втрачаємо території, людські життя, майбутнє — вже не на прикладах 100-300-річної давнини, а буквально на очах нашого покоління.
Раніше я вмовляв, благав, переконував.
Тепер попереджаю — ДУМАЙТЕ.