Медведчук і Деркач — діячі, які десятиліттями послідовно підтримували МП в Україні, вливали в цю структуру фінанси, впливали на її внутрішнє життя.
Щоби краще було зрозумілим, чим є Лавра Печерська з точки зору Московії, слід нагадати, що саме Деркач вносив у часи Януковича законопроект про передачу комплексу монастиря У ВЛАСНІСТЬ МПвУ. Записавши у перелік на приватизацію, до речі, й Феодосіївський монастир Київського Патріархату.
Деркач багато років був офіційно викладачем курсу державно-церковних відносин в Академії МПвУ, написав навіть підручник.
Саме вплив і активність Деркача допомогли м. Онуфрію обійти на виборах очільника МПвУ м. Антонія — ставленика Новінського.
Медведчук всіляко просував МП і через СДПУ(о), і як голова адміністрації Кучми. Під час війни активно світився поруч з Кирилом Гундяєвим, а його дружина зняла пропагандистський серіал «Паломніца» про те, який гарний і духовний МП в Україні. До речі кажуть, що ця родина була одним з основних спонсорів відомого столичного монастиря МП, очільник якого активно критикує на своїй сторінці у ФБ «втручання політики в життя Церкви».
Хтось здивований, що саме такі особи найтісніше прив’язані до МПвУ, а він — прив’язаний до них?
P.S. Пригадався випадок, як після якогось заходу Митрополит Епіфаній йшов коридором парламенту, і раптом з бічного коридору з’явився Медведчук. Погляд, яким кум кремлівського тирана «пропалив» Предстоятеля Української Церкви, пам’ятаю й досі — стільки жагучої ненависті я не бачив до того ніколи. Крізь той погляд глянув сам сатана…
Євстратій Зоря
Ще рік тому улюбленою довоєнною іграшкою президента Зеленського було РНБО-шоу.
Всі ми пам’ятаємо ці гучні п’ятничні засідання РНБО, що замінювали випуски вечірнього Кварталу, де вершилася доля то контрабандистів, то митників, то олігархів, то невідомо кого взагалі.
Тоді ми звертали увагу на те, що всі ці санкції поза правовою компетенцією РНБО. Грубо кажучи РНБО використовували не за призначенням, а для піару. Адже питання позбавлення (зняття) таких санкцій — лише питання часу і судового порядку оскарження.
Після початку широкомасштабної війни у президента з’явилася нова іграшка — позбавлення громадянства.
Обкатав він її на Корбану, Коломойському. Причому якщо Корбану — на зло, за його діяльність по обороні Дніпра, то Коломойському — на щастя, виводячи його з можливості судити в Україні та вилучати його майно.
Далі були «святі отці» рпц мп, яких виводили із-під визнання їх колаборантами, вручення підозр та притягнення до кримінальної відповідальності в судовому порядку. По суті, рятували. Скоро обміняють їх на воїнів ЗСУ і цим будуть хизуватися, хоча в нас на обмін стільки ро-сосіян, що державний апарат може засудити всіх колаборантів у рясах, не видаючи жодного.
Тобто, схема порятунку цінних кадрів напрацьована.
І останнім акордом стає позбавлення громадянства Медведчука, Кузьміна, Козака, Деркача — відкритих агентів ФСБ, путіна, щоб вивести їх з підсудності української правової системи. Тепер неможливо ні засудити їх в Україні, ні конфіскувати їх майно. Тепер вони можуть приїхати по кіпрському паспорту і знімати готівку, вивозити цінності, бо звинуватити у державній зраді негромадянина не можна.
Не розумію, чому прихильники президента мовчать, адже це явний злочин перед державою? Хто просто так може відпустити злочинця? Тільки такий самий. Спільник. Агент.
