Александр Лукашенко вышел к своим сторонникам на площади Независимости в Минске.
Лукашенко сравнил протестующих с крысами и заявил, что в Украине «стоят на коленях»
«Спокойной жизни они нам не дадут, даже если они утихомирятся сейчас, они выползут, как крысы из нор. Ими управляют чужие люди. Они видят западные границы нашей Беларуси здесь под Минском, как в 1939, а не под Брестом. Мы встанем все Брестской крепостью, страну не отдадим!» — заверил Лукашенко.
После этого он сделал выпад в сторону Украины.
«Загубите не Лукашенко, загубите первого президента — это будет начало вашего конца — вы будете стоять на коленях, как в Украине и других странах, и молиться, неизвестно на кого», — сказал Лукашенко.
censor.net.ua
Все по кремлівсьму сценарію.
Лукашенко зібрав в Мінську «антимайдан»: російські прапори, колорадські стрічки, комуністичні шмати. «Спікери» кричать про «украінскій сценарій», про Майдан та руку США.
Все нагадує мітинги на півдні та сході України та в Мар‘їнівському парку в Києві на початку 2014 року.
Кремлівський сценарій запускається. Картинка для росЗМІ зроблена. Далі можна включати наступний етап.
Останні події все більше вказують на те що Лукашенко – уже фсьо. Чому я так думаю? Тому що намагаюся спрогнозувати подальші кроки Лукашенка – і розумію що виходу в нього більше нема. Якщо називати речі своїми іменами – протести уже примушують Лукашенко діяти за їхніми правилами.
Білоруський ОМОН не тому перестав протестувальників гамселити, що на Лукашенка зійшов гуманізм – владу примусили знизити градус агресії страйки на підприємствах. Це – вже серйозно і черепувато ще тим літальним наслідком. Тому нині – протест мирний і вуличний. А це відвертий прояв слабкості влади – не можна зупинятися якщо почав бити, бити треба до розгрому противника. Тому якщо не готовий перемагати – краще не починати мордобій. Власне, раніше білоруський ОМОН протести стабільно перемагав, але тепер щось пішло не так.
Нині очевидно – боротися в режимі вулиці білоруська влада не може і не вміє. Антимайдан ім. Лукашенка в Мінську смердить таким дрімучим совком, що порівняно з ним навіть антимайдан Януковича виглядав креативом. Протестувальники натомість діють на драйві і імпровізації. У протестувальників – «свято нового дня». Вони хочуть перемін, хоча й самі не відають якими ті переміни будуть. Але… Мрія завжди сильніша за «стабільність».
Білоруська історія явно не завершиться завтра, проте. У Лукашенка наразі лише два виходи. Або – таки утопити протести в крові. Або – таки піти на перевибори і явно програти. Варіантів введення російських військ я всерйоз не сприймаю – така авантюра Москві обійдеться в таке бабло, що розходи на Крим здаватимуться копійками. Лукашенка зараз може врятувати тільки тотальна байдужість прибічників протестів. Але це фантастика іще більша ніж російські танки в Мінську. А топити протести в крові Лукашенко уже явно не має ресурсів – інакше їх давили б уже і з натхненням.
Все це говорить що Лукашенко уже приречений. Проте. Все це НЕ означає що Білорусь стане прозахідною і піде шляхом розбудови демократії. Ми не знаємо кого оберуть там владою. Ми не знаємо як швидко розсваряться між собою сьогоднішні опозиціонери. Ми не знаємо, чи будуть вони здатні ефективно керувати економікою і чи не станеться так, що невдовзі в Білорусі почнуться протести штибу «поверніть Лукашенка».
Ми знаємо лише, що білоруські протести проходять під біло-червоними прапорами і «Погонями», а не під совковими прапорами Лукашенка. І це дає слабку надію сподіватися, що нинішні протести – перший крок Білорусі в напрямку Заходу.
Якби народні маси підпорядковувались законам логіки і причинно-наслідкових зв’язків, то події в Білорусі багатьом порвали б шаблони
Бо там проти Бацьки, який «зробив дороги» і відновив «вкус совецкого пломбіра» протестують багацько людей.
Чого їм протестувати, якщо білоруси живуть так добре, що значна частина українців хотіла б такого Бацьку собі, щоб жерти масло і ковбасу, виготовлені по стандартах радянського ГОСТу?
І взагалі чого білоруси мають хотіти «змінності влади», якщо є такий хороший Бацька, мрія будь-якого совка?
Але народні маси не підпорядковуються законам логіки.
Тому будуть співчувати білорусам, яких жорстоко побив Лукашенко і одночасно поширювати в своїх фейсбучних стрічках хуцпу про соціалістичний рай Лукашенка з бензином по 10 центів і з зарплатами по 1000 баксів.
Тому будуть збиратися на українських площах з біло-червоно-білими прапорами, кричати гасла «Жыве Беларусь», хто з тої сторони лунають «я не майданутий», «ми зараз відстоюємо свободу, а ви продались за печеньки Госдепа»… і взагалі не зрозуміло хто українцям сказав, що білоруси вийшли на свої площі за демократичну прозахідну Білорусь (як хотіли б бачити це українці), а не за те щоб тісніше любити расіюшку?
Тому головні висновки, які повинні винести українці з протестів в Білорусі дуже прості: не потрібно сприймати чужий народ, чужий протест через призму власної історії, власної боротьби, власного досвіду. Бо це не відповідає дійсності.
І основне: потрібно зробити все можливе, щоб народні маси більше ніколи не заглядали і не обмазувались совковим бовваном, який має свій народ за худобу.
У нас свій шлях, своє майбутнє і совкові легенди «слов’янського братерства» мають залишитись в минулому разом з совковими бовванами.