Ігор Луньов: «Наші вороги вже перестали спати спокійно».
Український тиждень поспілкувався з командувачем Сил спеціальних операцій генерал-майором Ігорем Луньовим про хід створення нової структури та майбутнє українських спецпризначенців.
Чи успішно пройшов етап формування Сил спеціальних операцій (ССпО ЗСУ)? Що було зроблено?
— Я очолюю ССпО ЗСУ один рік і п’ять місяців. За цей час виконані всі завдання першого етапу: формування самого командування, його укомплектування та оперативна підготовка офіцерів. До складу цієї структури були прийняті існуючі частини спеціального призначення та інформаційно-психологічних операцій. Крім того, у 2016-му фактично з нуля сформовано чотири нові військові частини. А головні зусилля ми зосередили на створенні навчально-тренувального центру. З грудня минулого року він функціонує в повному обсязі, налагоджено необхідну інфраструктуру. Зараз проводиться весь спектр курсів із підготовки військовослужбовців.
На повну потужність ми повинні вийти до 2020-го. А на 2017 рік стоїть завдання переробити нормативну базу відповідно до стандартів НАТО. Причому цей процес доволі специфічний, адже розуміння «стандартів НАТО» у всіх різне. Для цього ми співпрацюємо з представниками Альянсу. Вони нам надають безцінну допомогу в реформуванні. Звичайно, ми потребуємо й матеріально-технічної, й інформаційної допомоги, але самі теж навчилися ефективної роботи. Тому зараз відбувається взаємовигідна співпраця. Ми маємо унікальний досвід, який вони зацікавлені вивчати, натомість переймаємо в зарубіжних колег ті речі, які вже зараз відрізняють нас від радянського спецназу. Це інше мислення, інші підходи до планування.
А найважливіший момент — ми змінюємо менталітет і під час підготовки, і під час виконання операцій. Ми по-іншому ставимося до людини. Однак усе це за стовідсоткового виконання бойових завдань. Дещо незвичним для нас, військових, напрямом роботи є створення іміджу нових сил. На початку, коли ми робили перший набір на кваліфікаційний курс, усе організовувалося не зовсім так, як треба. Завдання виконали, але зі скандалами та проблемами, не вистачало достатньої кількості курсантів. Потім звернулися до західних партнерів. Вони допомогли у створенні сайту, запустили сторінку у Facebook. Розробили рекламну продукцію, яку поширювали у військкоматах та частинах. Зараз триває набір на четвертий курс, але ми практично не займаємося пошуками: у нас понад 20 кандидатів на одне місце. Це звільнило багато ресурсів і дає змогу обрати справді найкращих.
— Чи залишилися проблеми в правовому полі?
— Основні складнощі — те, що досі в Україні просто не було таких військ. Однак поступово рухаємося згідно із затвердженою Концепцією формування й розвитку. Де-факто ми виконуємо завдання, незважаючи на недосконалість законодавства, доопрацьовуючи його в процесі. Ми перші в ЗСУ повністю розробили програми розвитку до 2020 року з усіма заходами, термінами і, що головне, розрахунками коштів.
— Чи не виникає через такі недосконалості в законодавстві якоїсь зайвої конкуренції з іншими силовими структурами, особливо під час виконання бойових завдань в зоні АТО?
— Ідеться не про конкуренцію, а про створення певної матриці діяльності, де кожен підрозділ повинен займати своє місце. Ми саме перебуваємо на цьому етапі, синхронізуємо процеси, щоб не перетинатися з іншими структурами. А коли маємо спільні завдання — працюємо разом ефективніше. Позитивні приклади є. За нашої з керівництвом СБУ ініціативи ми цього року проводимо спільні навчання в умовах створення жорсткого контррозвідувального режиму.
— ССпО ЗСУ — це не лише бійці-спецпризначенці. Що можете розповісти про спеціалістів інформаційно-психологічних операцій (ІПсО)? Чи організована в них співпраця з державними структурами або громадськими організаціями?
— Справді, спецпризначенці — це вже ніби бренд. Вони на вістрі атаки. Однак до складу сил входять і підрозділи ІПсО, а зважаючи на серйозність інформаційних війн, зараз важко переоцінити їхнє значення. На жаль, констатую, що сьогодні ми не маємо панування в інформаційному просторі. Це пов’язано насамперед із матеріальними чинниками: російські медіа-структури мають значно більші кошти, вони впродовж років створювалися для однієї конкретної мети. А наші частини ІПсО змінили вже декілька керівних складів, їх зараховували то до розвідки, то до морально-психологічного забезпечення, намагалися створити окремі структури. На сьогодні ми розробили концепцію їх застосування, визначили форми проведення операцій. Цього року вперше в історії ЗСУ проведено навчання ІПсО, до яких було залучено також представників споріднених підрозділів — СБУ, Державної прикордонної служби, Головного управління морально-психологічного забезпечення Генерального штабу ЗСУ (ГШ), підрозділи військово-цивільного співробітництва. Виходячи зі специфіки заходу, громадські організації до участі не залучались. Однак ми активно працюємо з волонтерами.
— Чи є якісь зміни в діяльності ССпО через отримання окремого фінансування в межах Міністерства оборони?
— Якщо раніше фінансування було мінімальним і воно спрямовувалося не до нас, то тепер командування стало розпорядником коштів у межах бюджету Міноборони, але окремою статтею. Ми тепер маємо обчислення, скільки необхідно на ту чи іншу операцію. Зараз усе рахується й ми розуміємо, що й скільки вартує. Завдяки цьому підвищується наша ефективність. Змінюємо й підходи до того, як витрачаються ці кошти. Міністр оборони України як експеримент дозволив кільком підрозділам ССпО ЗСУ замість стандартного централізованого забезпечення самостійно закуповувати спорядження. Командир частини сам приймав рішення, що йому необхідно і якої якості. Експеримент визнано успішним, тож тепер на кожен полк спеціального призначення виділено вже по 5 млн грн для придбання екіпірування. Такого ніколи не було.
— Чи відповідає рівень українських підрозділів ССпО зарубіжним стандартам, наприклад країн НАТО? Як оцінюють наші сили колеги з-за кордону?
— Один із наших підрозділів, перший з тих, які проходять підготовку за новими стандартами й адаптуються до діяльності разом із силами НАТО, у травні цього року брав участь у міжнародних навчаннях ССпО «Палаючий меч» (Flaming Sword 2017) у Литві. Досі Україна була представлена лише бойовим компонентом, але цього разу ми підготували підрозділ, сформований за новою штатною структурою Альянсу: штабний елемент, бойова група, бойове та логістичне забезпечення. І наші військові на своїх посадах виконували реальні завдання в складі багатонаціонального підрозділу разом з американськими, литовськими та грузинськими колегами. Була проведена серйозна робота. За підсумками навчань українці отримали позитивні оцінки від командування ССпО НАТО.
Крім того, цього року ми вперше прибули на навчання власним літаком ЗСУ. Для партнерів це вже показник, що ми підвищуємо бойову спроможність. Звичайно, перехід до стандартів Альянсу — це не лише документи. Можна хоч як реформувати й переназивати танковий взвод на умовних Т-34, але вони від цього не стануть «Абрамсами». Необхідно насамперед серйозне оснащення сучасною технікою, оновлення матеріальної бази. Так, зараз ведеться робота щодо розвитку авіаційного компонента в українських ССпО. Не всі країни НАТО можуть таке собі дозволити, але це значно підвищує ефективність застосування сил. Є підтримка з цього питання з боку ГШ, але наразі шукаємо ресурси для реалізації завдання.
— У суспільстві, коли згадують про спецпризначенців, часто обговорюють приклад ізраїльського Моссаду, його дії, особливо за кордоном. Коли українські військові зможуть показати щось подібне?
— На жаль, у цьому питанні ми знов-таки обмежені чинним законодавством. Щоб працювати за кордоном, треба мати прикриття, матеріальні засоби, документи. А це визначається нормативною базою. Я не можу повідомляти всі деталі наших операцій, але повторюю, що розробка документації не заважає фактичному виконанню завдань. У нас достатньо мотивованих бійців, щоб працювати навіть у таких умовах. Я досить авторитетно й відповідально можу заявити, що наші вороги вже перестали спати спокійно. У 2014 році розвідувальна група одного з полків спецпризначення під час евакуації льотчиків потрапила в засідку. Ми два роки вираховували того, хто їх здав. Знайшли. Дістали з окупованої території. Зараз ця особа під слідством. Ми нічого не забуваємо й не пробачаємо, прийдемо за кожним. Це реалії.
— Що робиться для визволення військових ССпО ЗСУ, які перебувають у полоні в ОРДіЛО?
— Ми робимо все можливе, щоб їх визволити, на відміну від радянського підходу, коли в разі захоплення в полон від спецпризначенців одразу відмовлялися. Таку практику припинено. Зараз працюємо над тим, щоб повернути їх додому. Це наш обов’язок.
— На початку АТО в 2014 році бійці частин спеціального призначення, як найбільш підготовлені в умовах браку боєздатних підрозділів, направлялися для виконання невластивих їм завдань. Тоді такий підхід називали «забиванням цвяхів за допомогою мікроскопа». Чи змінилася ця ситуація зараз?
— Справді, така проблема існувала. Завжди згадую випадок, коли спецпризначенці використовувалися як протитанковий резерв. І завдання вони виконали. Але нині ситуація інша. З цього приводу в кінці минулого року я мав розмову з начальником ГШ, за його рішенням було суттєво зменшено кількість бійців ССпО ЗСУ в зоні АТО. При цьому визначено готовність до повернення, що вимірюється буквально годинами.
Юрій Лапаєв
Ігор Васильович Луньов народився 1962 року. Закінчив Одеське артилерійське командне училище. У 2001–2003 роках командував 25-ю бригадою ВДВ, згодом став заступником командувача ВДВ з бойової підготовки. Був одним із керівників оборони Донецького аеропорту. Із січня 2016-го очолює Командування Сил спеціальних операцій ЗСУ.
P.S. Військовослужбовці ССО вдосконалюють повітрянодесантну майстерність
На тактичному полі 8 Окремого полку спеціального призначення Сил спеціальних операцій (ССО) Збройних Сил України минув черговий стрибковий тиждень.
Так, військовослужбовці військових частин і підрозділів ССО в рамках практичних занять з повітрянодесантної підготовки виконували стрибки з вертольота Мі-8МТ з парашутними системами різних типів з висоти у 600 та 3000 метрів.
Інструктор з повітрянодесантної підготовки підкреслив, що переважна кількість воїнів-розвідників, які впродовж крайніх кількох тижнів виконували практичні стрибки, працювали над виконанням річної програми за 2017 рік.
— Разом з тим, є спеціальна група військовослужбовців з бойових підрозділів, які почали освоєння та вдосконалення навичок роботи у повітрі та при приземленні з парашутними системами типу «крило», — підкреслив офіцер і додав, що він особисто нещодавно повернувся із Сполучених Штатів Америки, де у складі спільної групи від ССО та ВДВ Збройних Сил України впродовж тижня вивчав там теорію та практику виконання стрибків з американськими парашутами системи «Інтрудер» (Intruder). — Для ефективного виконання завдань за призначенням в українських ССО повинні бути спеціалісти, які спроможні будуть виконати стрибок з парашутом з 10 тисяч метрів і пролетіти на ньому в повному спорядженні 50 чи 100 кілометрів в тил противника. Звісно, крім самої системи, потрібно мати відповідне кисневе висотне спорядження та навігаційне обладнання. І ми над цим працюємо, — наголосив інструктор.
mil.gov.ua
