(драма у трьох діях)
ПРОДОВЖЕННЯ
Початок можна дивитись тут:
https://www.facebook.com/share/p/TZyftZiNTojQamRp/?mibextid=WC7FNe
9 Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!…
10 Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!
Екклезіяст 1:9-10
Дія друга: ШЕРШЕ ЛЯ ФАМ.
В цей день – 12 листопада 2023 року погода у Вашингтоні не зробила жодних сюрпризів.
Невелика група співробітників посольства України на чолі з амбасадоркою Оксаною Маркаровою перебували у VIP-залі аеропорту імені Даллеса.
І хоча вже відчувалась осіння прохолода – температура на термометрі показувала + 12 С, проте яскраве сонце налаштовувало всіх на мажорний лад.
Втім, похмуре обличчя амбасадорки явно контрастувало із загальним настроєм.
Ось уже майже годину пані Маркарова ходила VIP-залою, не знаходячи собі місця.
Вона помітно нервувалася.
Співробітники, відчуваючи напругу, і знаючи про крутий норов пані Оксани, змушені були теж стояти і мовчати, лише зрідка обмінюючись багатозначними поглядами.
«Ач, як хвилюється, – думали вони. – Як наречена на заручинах!»
Коридорами посольства вже давно циркулювали чутки про можливе призначення пані Маркарової на посаду прем’єр-міністра України.
І тому нервозність, яку вони спостерігали в діях своєї шефині, співробітники пов’язували саме з цим.
Програма візиту їм була добре відома, а тому вони знали, що у складі делегації буде ТОЙ, ХТО ВСЕ ВИРІШУЄ.
Принаймні, в Україні.
Саме від нього – глави офісу президента України Андрія Борисовича Єрмака залежало чи збудуться мрії пані Оксани зайняти головний кабінет на Грушевського.
Взагалі українські чиновники, в тому числі і дипломати, прекрасно розуміють хто є хто в ієрархії української влади.
Для цього їм не потрібно читати закони чи посадові інструкції.
Адже є нюанси, за якими вони безпомилково визначають, хто в домі господар.
Ось і сьогодні вони точно знали, що до них приїздить «не перша, але й не друга особа в державі».
Бо президентський борт, на якому прилітає ВСЕМОГУТНІЙ ЗАВГОСП, має право обслуговувати, крім глави держави, лише прем’єр-міністра і голову Верховної Ради.
І оскільки до визначених Законом осіб глава офісу президента не належить, то і літати президентським бортом він не має права.
Але що значить слово «ЗАКОН» для зеленої влади?
Якщо не можна, але дуже хочеться, то і на ювілей Всемогутнього Завгоспа можна літати гелікоптерами ДСНС.
Щоправда та скандальна історія мала свої наслідки.
Тепер зелені очільники з огляду на можливу суспільну реакцію не наважуються повністю ігнорувати чинне законодавство.
Тим більше в умовах війни.
Та все ж…
Ну не летіти ж у США главі офісу президента рейсовим літаком, як звичайному лоху!
Тому й довелося для транспортування на законних підставах тіла Всемогутнього Завгоспа до США створювати потішну урядову делегацію на чолі Юлією Свириденко.
Бо, як справедливо зауважив Свирид Петрович Голохвастов,
ОНА ЖЄ ВАМ НЄ КАК ЧТО-ЛІБО, А ЧТО-ЛІБО КАК!
Як не крути, а перша віцепрем’єр – міністерка економіки!
Якщо хто забув.
Тому має право літати бортом N 1.
Разом з делегацією.
Взагалі, останніми днями пліток у стінах посольства побільшало.
Зокрема, співробітники активно обговорювали пункт програми візиту української делегації щодо відвідання ресторану української кухні RUTA, нещодавно відкритого у Вашингтоні, який, за чутками, належав чоловікові пані амбасадорки – інвестиційному банкіру Данилу Волинцю.
«Червону руту, мабуть, на вечерю подаватимуть, – жартували дипломати. – Щоб швидше питання вирішувалось».
Що ж, із пісні слів не викинеш, але й справді:
ЧЕРВОНУ РУТУ НЕ ШУКАЙ ВЕЧОРАМИ..!
Аж ось до зали зайшов працівник аеропорту, і повідомив про прибуття українського літака.
Амбасадорка першою вийшла із зали, а за нею, як курчата за квочкою потяглися співробітники посольства.
На стоянку вирулював нещодавно відремонтований в Литві за 12 млн. євро красень-літак Airdus A319 CJ.
ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ БОРТ!
Подали трап, відчинились двері і першим вийшов…
ВІН! – високий огрядний небритий чолов’яга, одягнений в стилі «мілітарі», що став головним трендом моди на Банковій від початку повномасштабного вторгнення.
Андрій Борисович акуратно рухався сходами трапу, уважно дивлячись собі під ноги, вочевидь пам’ятаючи про дурні прикмети, пов’язані з невдалими спусками.
За ним з’явилась офіційна керівниця делегації – перша віцепрем’єр – міністерка економіки України Юлія Свириденко.
Вираз її обличчя – «спортсменки, комсомолки, і нарешті – просто красуні» нагадував вираз обличчя помічниці вихователя дитячого садочка, якому доручили відповідальну справу – вивести дітей на прогулянку.
Спускаючись по трапу, вона весь час оглядалась назад: чи не загубились її підопічні – інші члени делегації?
Втім, хвилювання її були марними: заступниця міністра юстиції України Ірина Мудра і два радника офісу президента: Даша Зарівна і Владислав Власюк дисципліновано спускались сходами.
Обличчя пані амбасадорки розпливлось у посмішці:
«Вітаю Вас, пане Голово, у Вашингтоні!», – якомога привітніше промовила Маркарова.
Обличчя всемогутнього глави офісу президента було незворушним.
«Дякую, навзаєм!», – кивнув він, і почав вітатися із українськими дипломатами, які його зустрічали.
«Шкода, що церемонію вручення хліба-солі скасували» – раптом подумала Маркарова. – Можливо хоча б це покращило його настрій».
А традиційну церемонію зустрічі з хлібом-сіллю дійсно скасували після неприємної історії, яка трапилася під час зустрічі у Києві прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху в серпні 2019 року.
Тоді дружина прем’єра – Сара Нетаньяху просто викинула шматочок хліба, який їй вручили дівчата в українському національному вбранні.
Зчинився скандал, і з тих пір традиційну церемонію вирішили більше не проводити.
Як то кажуть – від гріха подалі.
Але ми відволіклись.
Серед тих, хто зустрічав українську делегацію, пані Маркарова була єдиною втаємниченою у справжню мету візиту.
Решті співробітників вона була невідома.
Проте вони самі здогадувались, що тут щось не так, з огляду на те ХТО саме прилетів.
А й справді, яка така гостра необхідність у візиті до Вашингтону виникла в офісі президента, якщо не пройшло і двох місяців з попереднього візиту за участі президента України Володимира Зеленського?
Причому причина настільки вагома, що змусила всемогутнього главу його офісу ОСОБИСТО прилетіти до Вашингтона.
Ні, щось тут не так.
Ось і зараз, завантажуючи багаж делегації до мінівена, співробітники посольства намагалися розгадати цей ребус.
Може Зарівна і Власюк допоможуть, коли поїдуть разом із ними?
Тим часом глава офісу і пані амбасадорка сіли в перший лімузин, який одразу рушив у бік посольства.
За ним на другому попрямувала керівниця делегації Юлія Свириденко.
І хоча Зарівна і Власюк дійсно сіли в мінівен разом із співробітниками посольства, проте розчаровані українські дипломати не почули від них жодного пояснення.
Всю дорогу із аеропорту до амбасади вони мовчки дивились у вікно.
А в цей час пані амбасадорка з ентузіазмом розповідала Всемогутньому Завгоспу тутешні новини.
Андрій Борисович слухав її, але його думки були далеко.
Він все чекав, коли Маркарова скаже йому про головне.
Але час ішов, а пані амбасадорка говорила про все і ні про що.
Нарешті він не витримав, і глянувши їй в очі, запитав:
– Оксано, вони погодились на зустріч?
Посмішка зникла з обличчя Маркарової, вона знітилась, і її обличчя враз стало сумним.
– Ні, Андрію Борисовичу. Вони не дали згоди.
– А ВОНА? – після паузи запитав Єрмак.
І Маркарова, зібравши волю в кулак, тихим голосом сказала:
– ВОНА теж відмовилась зустрічатися.
Кортеж заїхав на територію амбасади і зупинився.
– Гаразд – мовив Єрмак. – Поговоримо про це з нашими друзями згодом. Де ми маємо з ними зустрітись?
– Завтра, прямо тут, в амбасаді – оживилась Маркарова. – Будуть Тейлор, Гербст і…
– Я в курсі – раптом перебив її Єрмак. – Завтра з ними і поговоримо «о дєлах наших скорбних».
І посміхнувся.
Вперше з часу прильоту до Вашингтона…
Члени делегації звірили годинники з представниками української та кримськотатарської громад в Українському домі у Вашингтоні. Фото president.gov.ua
Ну що ж, давайте тепер і ми з вами розберемось для чого глава офісу президента ОСОБИСТО прилітав у США.
Почнемо з офіційної версії.
Ось як її сформулював сам Всемогутній Завгосп:
«У складі української делегації, очолюваної віце-прем’єром Юлією Свириденко, прибув до США.
Формула миру президента, зміцнення оборони України, всебічне поглиблення співпраці та багато важливих тем» – написав Єрмак у телеграм-каналі.
За його словами, українська делегація зустрінеться з представниками громадських організацій у Білому Домі, Конгресі, аналітичних центрах.
«Дякую нашим партнерам за підтримку України. Разом – сила. Тільки вперед», – зазначив Всемогутній Завгосп.
Треба віддати належне Даші Зарівній – прес-секретарці глави офісу президента України.
Вона вміє писати пости в телеграм-каналі.
Для зе-виборців – смайликами, щоб не ображати їхній інтелект.
А для розумних – саме так, як написав Андрій Борисович.
Врешті-решт, як правильно колись зауважив Шарль Моріс де Талейран-Перігор – міністр закордонних справ Франції часів наполеонівських війн:
ЯЗИК ДАНО ЛЮДИНІ, ЩОБ ПРИХОВАТИ ЇЇ ДУМКИ!
То що ж приховала від української громадськості Даша Зарівна?
Бо заявлені цілі візиту: «формула миру президента, зміцнення оборони України, всебічне поглиблення співпраці» – то все бла-бла-бла.
Адже цим, якщо вірити щоденним відосікам найвеличнішого політичного діяча сучасності, він разом із своїм Всемогутнім Завгоспом, займається «денно і нощно».
Причому, зауважте, без відриву від виробництва.
По телефону.
Лише зрідка виїжджаючи за кордон.
Тому причина, яка змусила главу офісу залишити наодинці свого безпорадного підопічного, і терміново полетіти до Вашингона ОСОБИСТО повинна бути ЕКСТРАОРДИНАРНОЮ!
Що мала на увазі Даша Зарівна, коли Андрій Борисович написав: «ТА БАГАТО ВАЖЛИВИХ ТЕМ»?
Насправді цю екстраординарну причину з однієї спроби і без особливих проблем можуть назвати навіть зелені любителі шарад від Андрія Ребусовича, як називають Єрмака його підлабузники в телеграмі.
Бо ця причина – на поверхні:
В КОНГРЕСІ США ЗАБЛОКОВАНО ДОПОМОГУ УКРАЇНІ!
Республіканська партія, яка має більшість у нижній палаті, по суті, оголосила АНАФЕМУ нашій країні.
Як зелена влада довела до такого стану речей, і яка в цьому роль Єрмака, ми і поговоримо далі.
… Чудо на Ірпені, яке сталося наприкінці лютого – на початку березня 2022 року вивело світ із заціпеніння.
Героїчна оборона Києва, який за прогнозами поважних експертів мав впасти за 2-3 дні, була справжнім потрясінням для всіх, і в першу чергу для американців.
Наштовхнувшись на неприступну стіну ЗСУ, посилену добровольцями територіальної борони, колишня друга армія світу вирішила за краще «зробити жест доброї волі» – поспішно відступила «восвоясі».
І хоча окупанти залишили по собі зруйновані міста і села, в яких українські воїни знаходили сотні звіряче закатованих і вбитих громадян, життя брало своє.
В спустілу столицю України, яку в перші дні вторгнення залишили не тільки більше 1 млн її мешканців, але й майже всі дипломатичні представництва іноземних держав, почали поступово повертатися люди.
А разом з ними потягнулися і наші зарубіжні друзі і союзники.
У ці дні Київ став справжньою Меккою для іноземних гостей.
Першими – 15 березня 2022 року до Києва прибули наші польські сусіди: прем’єр-міністр Матеуш Маровецький та віцепрем’єр – міністр Польщі з питань безпеки, лідер правлячої партії «Право і справедливість» Ярослав Качиньський.
Напевно це було справедливо, бо Польща була ЄДИНОЮ країною, яка попри загрозу російського вторгнення не евакуювала своє посольство з України.
Разом із поляками, в той день до столиці України завітали прем’єр-міністри Чехії – Петр Фіала і Словакії – Янез Янша.
Цей візит дав старт відвіданню нашої країни представниками інших європейських держав.
Проте минув ще майже місяць, поки до Києва нарешті приїхали представники найбільшої світової демократії – Сполучених Штатів Америки.
Піонерами стали двоє членів Конгресу: сенатор-республіканець від штату Монтана Стів Дейнс і членкиня Палати представників від 5-го округу штату Індіана – Вікторія Спартц.
Якщо для сенатора Дейнса це був знаковий візит до заокеанської країни, яка бореться за свободу, то для конгресвумен Спартц цей візит мав ще й особистісний вимір.
Адже пані Вікторія Спартц (уроджена – Кульгейко) стала першою українкою, що народилась та навчалась в Україні, і яку було обрано в Конгрес США.
Її історія – це чудова ілюстрація, як талантом, розумом і працею може досягти успіху в США людина, яка сама себе зробила.
Так, Вікторія Спартц – справжня SELF-MADE WOMAN.
Ознайомившись з її біографією, я спіймав себе на думці, що вона когось мені нагадує.
Ні, ви не помилилися.
Біографія Вікторії Спартц нагадала мені життєпис іншої SELF-MADE WOMAN – «залізної леді» Маргарет Тетчер.
Про ці паралелі я обов’язково напишу згодом, а поки повірте на слово: в біографії Вікторії Спартц значно більше паралелей з біографією Маргарет Тетчер, ніж таких паралелей можна було б знайти в біографіях найвеличнішого політичного діяча сучасності і Вінстона Черчіля.
Але ми знову відволіклись.
Вікторія Анатоліївна Спартц (Кульгейко) народилася 6 жовтня 1978 року в місті Носівка Чернігівської області.
Її прадід – Олександр Іванович Гейко (1910 – 1943) напередодні Другої світової війни працював на посаді голови Носівської сільської ради.
Під час нацистської окупації він був командиром взводу партизанського з’єднання «За Батьківщину» і героїчно загинув, рятуючи пораненого побратима.
До школи маленька Віка жила в Носівці разом зі своєю бабусею Любою та дідусем Михайлом.
Батьки в цей час жили окремо.
Вони активно будували кар’єру і заробляли гроші, навідуючись до малої.
«Віка змалку була розумницею, з нею взагалі не було клопоту, – пізніше згадувала бабуся конгресвумен Любов Сороколіт. – А як вона любила читати!
Толя (тато Віки) займався з нею з трьох років.
Коли приїде – посядуть разом, читають, рахують, якісь історії вигадують».
На жаль, батько Вікторії помер рано – у віці 41року.
Пізніше, згадуючи покійного тата, вона написала:
«Мій покійний батько з дитинства привчав мене самостійно приймати рішення і відповідати за них.
Це правило мого життя.
Тепер цьому я вчу своїх дівчаток».
Бабуся згадує, що читати онука почала дуже рано:
«У чотири роки Віка вже сама бігала до листоноші, забирала газети і перечитувала всі новини».
Коли дівчинці виповнилось п’ять років, батьки забрали її до себе і переїхали до Чернігова.
Там майбутня конгресвумен і пішла до школи.
«Батькам незабаром сказали, що з її знаннями можна одразу до третього класу. Але вони не схотіли, мовляв, все має йти своєю чергою», – розповіла бабуся.
Школу Вікторія закінчила із золотою медаллю.
Що було очікувано.
Після школи Вікторія вступила до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, де вивчала міжнародну економіку.
Саме під час навчання в університеті сталася подія, яка змінила її життя.
Після четвертого курсу Вікторія поїхала до Польщі на практику.
Коли поверталася, то зовсім неочікувано вирішила навідатися до тітки у Москву.
«Їхала у потязі, аж тут провідник запитує, мовляв, хто знає англійську мову, потрібна допомога», – переповідає родинну історію бабуся.
За її словами, Віка без роздумів пішла – завжди була чуйною.
«Виявилося, що у вагоні-ресторані двоє американців не могли зробити замовлення. Вона й допомогла. Так познайомилася з майбутнім чоловіком Джейсоном», – тішиться бабуся, переповідаючи казкову історію кохання.
Джейсон Спартц був мало схожий на того казкового принца на білому коні, про якого мріють дівчата.
Принаймні на Річарда Гіра з культового кіно «Pretty Woman» він був точно не схожий.
Втім, як і Вікторія на героїню Джулії Робертс у цьому фільмі.
Це був звичайний «country boy» – сільський хлопець – фермер з міста Ноблсвілл, що у штаті Індіана.
Простий, розумний, роботящий.
Побачивши Вікторію, він одразу зрозумів, що це – доля.
Адже саме про таку дружину – розумну, красиву, роботящу він завжди мріяв.
«З того часу ледь не щомісяця парубок прилітав до нашої онуки», – з посмішкою згадує бабуся.
Не пропустив він і день, коли Вікторія отримувала свій диплом.
До речі, теж з відзнакою.
По закінченні навчання у 2000 році Вікторія переїжджає до США, і там виходить заміж за Джейсона Спартца.
Весілля у молодих було таким же романтичним, як і їхні стосунки, навіть узаконили їх «в обіймах» мальовничого Ніагарського водоспаду.
Однак сидіти вдома та безцільно марнувати час, навіть у заможній фермерській родині, українська дружина не збиралася.
Вікторія долучилась до фермерського родинного бізнесу чоловіка, у чому їй допомогли отримані в Україні економічні знання.
Паралельно вона отримала диплом магістра з бухгалтерії університету Індіани, отримавши кваліфікацію СЕРТИФІКОВАНОГО АУДИТОРА І БУХГАЛТЕРА (CPA), а по закінченні залишилась викладати в бізнес-школі того ж університету (Kelley School of Business Indiana University – Purdue University).
Також вона пройшла вищу освітню програму Гарвардської школи бізнесу з питань охорони здоров’я.
Після цього Вікторія Спартц працювала аудитором в компаніях Великої четвірки, здійснюючи аудит, в тому числі великих компаній зі списку Fortune 500 та займала посаду фінансового директора в офісі генерального прокурора штату Індіана.
Для довідки: «Великою четвіркою» називають чотири найбільших у світі компанії, що надають аудиторські та консалтингові послуги –PricewaterhouseCoopers (PwC), Deloitte (Делойт), Ernst & Young (Ернст енд Янг) та KPMG.
Про цей період свого життя Вікторія Спартц згадувала, що робота державного аудитора дала їй «колосальне розуміння бізнесу і фінансів у різних галузях».
«Я проводила аудит виробничих компаній по всій країні, навіть коли була вагітною нашою першою дитиною, – згадувала українка. – Я перевіряла банки, компанії у сфері страхування, фармацевтики, охорони здоров’я, споживчого фінансування, інвестиційні фонди, державні установи, і я працювала над багатьма великими проектами, включаючи навчання і перевірку аудиторів».
Однак, за словами Вікторії Спартц, пізніше такий ритм життя в постійних роз’їздах позначився на її родині, і вони разом з чоловіком вирішили зосередитись на розвитку сімейного бізнесу у сфері сільського господарства.
Як пише видання Farm World, станом на весну 2020 року подружжя Спартц володіло сільгоспугіддями площею близько 3 тисяч акрів (біля 1,2 тис. га).
Бабуся Люба, яка завдяки онучці об’їздила всю Америку вздовж і поперек, так розповідала про фермерське господарство сім’ї Спартц:
«Вони такі трудяги, в них і ліса, і два озера, но роблять вони день і ніч.
І вона така, як надо, ВОНА СЯДЕ І ЗА КОМБАЙН, і за шо завгодно.
Ще вразили ферми.
Працівники ходять у білих халатах, чистота, порядок…
Корів миють і турбуються про них.
Свати наші займаються там рослинництвом.
Сіють пшеницю, сою, кукурудзу, сонях…
Все, як у нас, можна сказати.
Але з розумом!»
Проте фермерством Вікторія Спартц не обмежилася: вона приєдналася до Республіканської партії, і згодом стала заступницею голови осередку в окрузі Гамільтон, де знаходиться місто Ноблсвілл.
У 2017 році Вікторія Спартц несподівано для багатьох отримала місце в Сенаті штату Індіана замість сенатора-республіканця Люка Кенлі, який вийшов на пенсію.
Коли його місце звільнилося, Республіканська партія провела внутрішні кокуси, щоб визначити переможця із СЕМИ конкурентів.
Вікторія Спартц обійшла ШІСТЬОХ опонентів, включаючи близького соратника віце-президента США Майкла Пенса і претендентку, яку підтримав сенатор Кенлі, який йшов у відставку.
Обранню українки не завадив навіть її акцент, якого вона до цих пір не позбулась.
«У неї сильний акцент, але ще сильніша її пристрасть до американської політики», – писали тоді місцеві видання.
Та все ж перемогу українки ЗМІ тоді називали сюрпризом та несподіванкою.
У 2017 році Вікторію Спартц – яка на той час була віце-головою Республіканської партії в Індіані – було запрошено на церемонію інавгурації Дональда Трампа у Вашингтон.
Тоді місцева газета The Times (Ноблсвілл) надрукувала замітку під назвою:
«В ЦЕЙ ДЕНЬ ІМІГРАНТКА ПИШАЄТЬСЯ ТИМ, ЩО ВОНА ТЕПЕР АМЕРИКАНКА», в якій навела декілька цитат Вікторії Спартц з нагоди вступу Трампа на посаду президента і її поїздки у Вашингтон:
«Для людини, яка виросла в тоталітарній соціалістичній республіці, але яка все своє доросле життя провела в конституційній республіці (США), свобода особистості має особливе значення».
У лютому 2020 року Вікторія Спартц заявила про те, що вона висуває свою кандидатуру на виборах в Палату представників Конгресу США.
В свою виборчу кампанію, як писало агентство Associated Press (АР), вона вклала, як мінімум, 1 млн. $ власних коштів, в тому числі від продажу частини сімейної власності.
Головним меседжем її кампанії стало протистояння «соціалістичному курсу», в прихильності до якого Вікторія Спартц звинувачувала в тому числі представників Демократичної партії США.
Як охарактеризувала її кампанію New York Times, «Спартц, яка народилась в Радянській Україні, використала свою історію успіху «із грязі в князі», щоб підкреслити свою віру в обмежене втручання держави в життя людей».
В своїх передвиборних роликах під гаслом «Зупиніть соціалізм!» Вікторія Спартц розповідала про проблеми соціалізму на прикладі колишнього СРСР, акцентуючи увагу на історії власної сім’ї – згадувала про смерть батька у віці 41 року щоб підкреслити важливість доступності медичних послуг у США, розповідала про колективізацію і Голодомор від яких постраждала її родина, про обмеження особистих свобод в Радянській Україні.
Свій образ вона протиставляла, зокрема, сенатору Берні Сандерсу і конгресвумен Александрії Окасіо-Кортес, які справді відзначаються лівими поглядами, а також Ненсі Пелосі, лідерці демократів у Палаті представників Конгресу США.
Проте деякі меседжі її виборчої кампанії були доволі спірними.
Так, Вікторія Спартц закликала «зупинити експлуатацію теми коронавірусу для просування соціалізму».
Вочевидь, вона виступала проти обов’язкової вакцинації тому, що, на її думку, це було невиправданим втручанням держави у життя людей.
В заяві з приводу висування в Конгрес США українка заявила, що країною керують «великі корпоративні групи і вашингтонська політична машина», натякаючи на демократичну більшість в Палаті представників.
Вона підкреслювала, що еліти в США цікавлять лише «цирк» і «політична драма», в той час, як багато пересічних американців «стають все біднішими».
«Мені поталанило здійснити американську мрію, аде досягти її стає дедалі важче», – заявляла Спартц.
До її кампанії долучився навіть чинний тоді президент США Дональд Трамп, який закликав підтримати Вікторію Спартц на виборах:
«Голосуйте за Вікторію Спартц.
Вона чудова людина, бізнес-вумен, фермерка і дійсно неймовірна сенаторка.
Вона боротиметься за скорочення ваших податків, створення нових робочих місць, відстоюватиме права фермерів Індіани і підтримуватиме правопорядок».
Врешті-решт, на виборах у Конгрес США українка зуміла обійти суперницю від демократів – Христину Хейл (50% проти 45,9%), отримавши 187 тисяч голосів.
Вона перемогла у 5-му окрузі штату Індіана, де опоненти боролися за крісло республіканки С’юзен Брукс – членкині Палати представників, яка виходила на пенсію.
На думку оглядачів видання New York Times, результат голосування на користь Вікторії Спартц вирішила висока явка місцевих консервативних представників сільськогосподарського сектору, яких вразила розповідь про соціалізм.
«Як ви можете зрозуміти з мого акценту, я виросла у соціалістичній Україні, проте я збудувала свою американську мрію тут, у Індіані, – після обрання заявила українка. – В КОНГРЕСІ Я ПІДТРИМУВАТИМУ ПРЕЗИДЕНТА ТРАМПА, АБИ ПРОТИСТОЯТИ СОЦІАЛІСТАМ».
Втім, новообрана конгресвумен не забувала і про свою історичну Батьківщину.
Попри те, що в США переїхала її мати і рідна сестра з сім’єю, в Україні залишилися її дід і бабуся.
Тому до війни Вікторія з Джейсоном щороку на кілька днів з доньками приїжджали в Носівку.
Конгресвумен не соромиться свого українського коріння і походження.
Її дочки – 17-ти річна Анна-Ліліана і 16-ти річна Вікторія-Інгрід хрещені за православними традиціями.
Обидві знають українську мову, бережуть традиції та із задоволенням носять вишиванки.
Від подій в Україні Вікторія теж не залишалась осторонь.
«По-доброму дивуюся усім тим змінам, що відбуваються в Україні. Люди стали більш патріотичними, незаангажованими. І це дуже добре. У них є можливість висловлювати свою думку, говорити про те, що їм подобається, а що ні», – говорила вона в одному з інтерв’ю.
Проте до війни Вікторія не дуже активно слідкувала за українським політичним життям.
«Зараз я не великий знавець політики, яку веде Україна, але, як фахівець, я точно знаю, що для того, аби стати успішною, кожна країна, і в тому числі Україна, має напрацювати певну стабільну, правильну основу. І ні в якому разі не віддавати монополію влади державі», – радила вона.
«Я чекаю, коли зможу зробити свій внесок, аби США стали маяком свободи і надії для людей по всьому світу, а також популяризуватиму вільний ринок і верховенство права в країнах, що потерпають від корупції та утисків.
Мої найтепліші побажання українцям!» – наголосила Вікторія Спартц під час одного з виступів.
Тоді ще ніхто не здогадувався, що цей виступ української конгресвумен був останнім у довоєнній Україні.
БО ЗАВТРА БУЛА ВІЙНА…
