До Верховної Ради України надійшла заява від міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби про відставку.
Про це повідомив у фейсбуку голова Верховної Ради Руслан Стефанчук.
За його словами, заяву буде розглянуто на одному з найближчих пленарних засідань.
Масова заміна міністрів на нові обличчя виглядає як втеча від відповідальності за зроблене/не зроблене. Звісно, можуть бути конспірологічні варіанти, що це забажали союзники, що настав час для чергових змін і все таке інше. Ця кухня для нас закрита. Я пишу лише про власні враження, що нам поки тут ще дозволено.
Але, на мою суб’єктивну думку:
1. Ефективних менеджерів бережуть на посадах та тримають якомога довше;
2. Якщо людину легко замінюють — то її ефективність, м’яко кажучи, була недостатня. З другого боку, ефективність на користь кого або чого? Можна бути ефективним на користь офісу президента — і тоді ти потрібний. Можна бути ефективним на користь держави — і тоді ти не потрібний офісу президента. Ти або сидиш на двох стільцях, або більшою мірою на тому, щоб бути зручним системі.
3. Я не вірю в незалежність уряду від президента.
4. Я не вважаю, що ту ж Верещук варто просто звільняти. Там вже інша відповідальність.
5. В умовах війни, яка почалася в лютому 2014 року, країні потрібні вже хоч якісь стабільні речі — що на посадах не чехарда якась, коли змінюється така кількість урядовців (Зеленський змінив своє оточення вже безліч разів, що не говорить про вміння формувати команду), — а люди, які в даних умовах на своєму місці. Їх професійність відповідає викликам сьогодення.
6. Так виглядає, що ті, хто мав би сидіти — поїхав та поїде на курорти. Напрацювались. Ті, хто якось не згоден з забаганками ОП — будуть вважатись винними за все. І поки «Порошенко здає Покровськ» (боже, які к@нчені) — Арахамія імітує бурхливу діяльність, як наче Верховна Рада центр Всесвіту.
Міністри не приходять до парламенту звітувати про свою роботу, і це не дивно, їх призначав не парламент, а в іншому місці — це та узурпація, яку проспав український народ, і за яку тепер розплачується налідками безвідповідальних та зрадницьких рішень «нових ліц».
А з іншого боку, ну про що може «звітувати» Верещук?
Про свої «розмінування», заклики «не панікувати» в Станиці Луганський та дострокові «шатли» з Чонгара?
Або Кулєба.
Прозвітувати як йому з Єрмаком ще в вересні 2021 рекомендували «рити окопи», а вони замість цього 5 місяців брехали суспільству та сажали Порошенка? А вже потім призначав сексологиню послицею і ніс дічь про «18 кілометрів полкзом по мінним полям»?
Їм нема про що сказати, бо всі їхні звіти — це явка з повиною, а всі дії на посадах — суцільне «проєбалі» (с)
А найгірше, що система призначень подібних персонажів на посади залишається незмінною, «ефективні менеджери» поставлять нових буратін, самі залишившись в тіні — і це гарантує, що хуже будєт.
Звичайно, трансформації в уряді — це перестановка ліжок. Але чому вона потрібна?
Тому що деяких повій з борделя тихенько треба виселити, бо ті, хто до них ходив виїхали чи втратили статки… Але з’явилися клієнти з іншими смаками та інтересами)
Тобто, головна причина відставок – партія президента Зеленського «Слуга народу», яка втратила більшість (226 голосів) у Верховній Раді, бо певні групи відповзли від борделя). А іншим, новим потрібно повії іншого, нового штибу)))
Незважаючи на формальну монобільшість законопроекти уряду і президента більше не збирають 226 голосів тільки серед його однопартійців. Максимум, який я фіксував у важливих проектах — 170
Отже, треба залучити нові групи впливу, який будуть їсти крихти з барського столу…
По-справжньому, Уряд мав би піти у відставку і повинна була б створена нова коаліція, але робити її нема з ким, бо коаліцію можуть створювати лише фракції, яких 4 — СН, ЄС, Б і Г.
Щоб додати 50 депутатів, яких не вистачає Зеленському, треба залучити усі чотири фракції. Це і був би уряд національної єдності, який пропонував Порошенко.
Є інший спосіб — включити до СН 50 депутатів з груп. Але вони не хочуть, бо група має більше шансів торгуватися і заробляти…
От і треба їх трошки наблизити до тіла і бюджета….
Це вся суть «урядової реформи»
Бригинець
