Чинний командувач Угруповання об’єднаних сил, генерал-майор Михайло Драпатий стане головнокомандувачем ЗСУ замість Олександра Сирського.
Про це повідомив президент Володимир Зеленський.
«Визначив, що новим Головнокомандувачем Збройних Сил України стане Михайло Драпатий. Разом з Михайлом, Євгенієм Хмарою, Павлом Палісою визначили, як має бути оновлена конфігурація Генерального штабу Збройних Сил України. Факт – що Олександр Сирський забезпечив результати України у захисті Києва, у Харківській наступальній операції, у Курській операції. Значний шлях пройдено, захист України триває, і потрібне гідне ставлення до кожного воїна. Я вдячний Олександру Сирському та кожному нашому воїну за сильні фронтові позиції України. Я вдячний Михайлу Драпатому за саме такий погляд. Сьогодні з Олександром Сирським та з Андрієм Гнатовим ми говорили про подальші формати служби і правильну передачу справ», — заявив він у зверненні 21 липня.
========
З моменту різкої заміни кандидатури Клименка на кандидату Хмари, я не мав жодних сумнівів в тому, що Сирський буде звільнений.
Не тому, що Зеленський хотів його звільнити (ні, не хотів і не зняв би ніколи), а виключно через психологічні особливості Зеленського і через бажання бути рейтинговим і популярним, яке завжди є головним для Зеленського, яке вище всього.
Водночас весь той час, в медіях я спостерігав протилежну картину. Спостерігав за незламним Сирським і його підлеглими, яким «хтось» обіцяв протилежне, які поводились доволі зухвало з інформаційної точки зору, так ніби запевнили в протилежному.
Спостерігав за прогнилим зеленим лайном, яке за гроші розказувало російські байки про куплені картонки і ці всі гнилі історії часів антимайдану.
Що цікаво, гниль, попри свою мразіянську мерзотну і гидотну сутність, озвучувала одну цілком таки слушну тезу: «Не цивільні люди повинні вирішувати кому керувати армією».
І це правда, щонайменше з точки зору інституційної. З точки зору державних інституцій і механізмів.
Але пліснява озвучувала цю тезу в іншому ракурсі. Вірячи, що Зеленський сильний і безкомпромісний лідер і виправдовуючи наперед його рішення.
А тут сталося ось таке))
Ось такий він потужний лідер, який тебе ніколи не кине, який знову проміняв і поставив власні ситуативні рейтинги вище всього на світі.
Це безвідносно до того, що зміни відбулися на добре.
Ще з хорошого: Зеленський таки досі боїться «вулиці», тобто українського народу.
І це, по-перше, говорить про його відірваність від цього ж народу, а по-друге — про те, що узурпувати владу в Україні йому навряд чи вдасться.
А отже, залишається надія, що він не лише більше ніколи не стане президентом, а й зрештою понесе відповідальність за все, що наробив за роки свого «правління».
