Кремль, як і Третій Рейх у Другій світовій війні намагається тероризувати цивільне населення постійними ракетними атаками. Для цього, в першу чергу, використовуються крилаті ракети, які запускаються поза межами українських засобів ураження. І все що залишається — збивати самі крилаті ракети.
Проте щільності української протиповітряної оборони відверто замало для того, щоб гарантувати перехоплення всіх ракет та прикрити всі об’єкти на території України. Але, після того, як у США остаточно ухвалять закон про ленд-ліз для України, відкривається шлях для отримання зброї, яка може розв’язати це завдання.
Defense Express вирішив проаналізувати основні можливі шляхи створення надійної оборони від ударів крилатими ракетами.
Удари крилатими ракетами по Україні
Головною проблемою ударів крилатих ракет рашистами є те, що вони можуть завдаватись майже з будь-якої сторони. Починаючи від акваторії Чорного моря до Білорусі. Більше того, крилаті ракети наземного базування Р-500, повітряні Х-555 та Х-101, а також морські «Калібри» мають дальність польоту у декілька тисяч кілометрів.
Це дозволяє будувати для них складні маршрути з обходом позицій української протиповітряної оборони, а не кидати їх «по прямій». До того ж, самі крилаті ракети одні з найскладніших цілей для протиповітряної оборони. Вони не тільки малорозмірні, але й летять на малій висоті, що зменшує дальність їх виявлення та дає мінімальний час для їх знищення.
Таким чином зараз протиповітряна оборона України має справу з вкрай складними цілями, які можуть летіти непередбачуваним маршрутом з будь-якого напряму. І робити це на відверто застарілій техніці часів СРСР. І те, що в цих умовах українським зенітникам вдається знищувати крилаті ракети — прояв величезної майстерності.
Але тепер питання із застарілою технікою можливо вирішити завдяки ленд-лізу, за допомогою якого можливо почати розгортання потужнішої протиповітряної оборони. Звісно вона має бути багатоешелонованою, але необхідність убезпечити країну від таких ударів у мінімально можливий час є вкрай величезним фактором.
Лінійний шлях з Patriot та NASAMS
Те що Україна потребувала оновлення зенітних ракетних комплексів ще задовго до початку рашиського вторгнення — не секрет. Ще декілька років тому почались розмови про «купити Patriot», заочна боротьба КБ «Луч» та КБ «Південне», які пропонували власні розробки: ЗРК з дальністю вогню до 100 км та значно оптимістичніший за характеристиками «Кільчень». Результат відомий — просити вже під час війни у західних партнерів NASAMS.
.
У теорії дійсно зараз США можуть поставити далекобійні зенітні ракетні комплекси MIM-104 Patriot, які вкрай коштовні, потребують довгого навчання, а головне дефіцитні навіть у США. Так у теорії вони можуть замовити NASAMS, які не виготовляються «на склад» і точно не будуть готові навіть протягом місяців.
Все це «лінійний шлях» заміни С-300 на Patriot і «Буків» на NASAMS, який видається найбільш логічним, але не бере до уваги те, що головний тягар протиповітряної оборони у всіх західних країнах покладений на авіацію. Тобто наземні протиповітряні системи мають більш допоміжне значення.
.
Універсальний шлях з F-16 та F-15
Можливо в цій ситуації дійсно необхідно піти по західному шляху — сконцентруватись на винищувачах. По-перше, у США дійсно немає жодного дефіциту у літаках четвертого покоління таких як F-16 та F-15, яких сотні у строю. Більше того, виробничі лінії цих літаків зараз працюють, як у Lockheed Martin, який взагалі побудував нове виробництво, так і у Boeing, який зараз виробляє F-15EX.
.
Оновлення авіації зараз взагалі «кричуще» завдання, яке необхідно вирішувати без відволікань. І робити це саме з переходом на західні зразки, бо шукати по всьому світу саме МиГ-29 та Су-27 можливо, але це відверто тупиковий шлях.
Ставка на оновлення авіації краще ще й тим, що це мобільна оборона, коли літаки, що базуються хоч у Мукачеві можуть виконувати завдання по всій країні. Якщо потрібно, то з базами підскоку у центральній Україні.
Більше того, сучасні західні літаки це не просто винищувачі. Це багатоцільові машини, які здатні знищувати, як повітряні, так і наземні цілі з однаковою ефективністю. Тому оновлення авіації — це беззаперечно вкрай потужне посилення всіх бойових можливостей ЗСУ.
.
Але перехід на західні літаки це не просто отримати машини. І навіть не перевчити пілотів. Це величезний комплекс задач, який потребує розгортання нової наземної інфраструктури, навчання десятків техніків та фахівців наземного персоналу. Це перебудова логістики, технічного контролю та стандартів, а також ще безліч вкрай важливих задач, які навіть не лежать на поверхні. Звісно все це буде вирішено, бо іншого шляху немає. Але займе час.
Асиметричний з гарантованим результатом — Centurion C-RAM
Якщо ж взяти до уваги, що задачу зі знищення крилатих ракет необхідно вирішити якнайшвидше, тобто без умови багатомісячного навчання, то залишається доволі невелика кількість варіантів.
Один з них, це наземні швидкострільні протиракетні автоматизовані системи Centurion C-RAM. Це ґрунтова версія відомих морських комплексів Mark 15 Phalanx CIWS, які були створені для боротьби з протикорабельними ракетами.
Головна особливість Centurion C-RAM навіть не в астрономічно швидкострільній 20-мм гарматі з темпом у 4500 пострілів на хвилину, а в тому що вона автоматизована. Установка має власну РЛС та оптично-тепловізійний модуль, сама затоплює ціль, супроводжує, вираховує всі похибки та найоптимальніший час для ураження, а також сама відкриває вогонь чи пропонує натиснути на «спуск» оператору.
Її ефективності на практиці вистачає навіть проти значно менших та швидших некерованих реактивних снарядів, а не те що крилатих ракет. Але дальність її ефективної стрільби 1,5 км.
Тобто ставити такі Centurion C-RAM, яких у США насправді не надто багато, доведеться на самих об’єктах, які необхідно прикрити. А уламки знищених ракет будуть падати десь поряд.
Прагматичний Avenger
У арсеналі армії США є відносно простий у використанні та масовий ЗРК ближньої дії — AN/TWQ-1 Avenger. У американській армії їх понад 700 одиниць.
Фактично це HMMWV на якому розміщені вісім ракет FIM-92 Stinger. І варто зазначити, що збиття крилатої ракети з ПЗРК вже доведено на практиці. Тим паче, що Stinger має достатньо велику зону ураження цілей — 5-7 км в залежності від версії.
Залишається звісно головне питання з часом реакції, бо від моменту появи крилатої ракети у зоні ураження до пуску в оператора є лише обмаль часу. Проте у просунутішій версії Avenger є система автоматизації управління, яка передбачає націлення пускових у сторону цілі, що значно зменшує час, який необхідний на її пошук та захоплення.
Звісно, у будь-якому випадку, надійна протиповітряна оборона має передбачати глибоке ешелонування та поєднання і далекобійних ЗРК і винищувачів і засобів протиповітряної оборони ближньої зони, як і на їх надвисоку організацію та взаємодоповнення. Але з чогось, все одно, починати необхідно. І головне робити це не зволікаючи та максимально прагматично-ефективним шляхом.
defence-ua.com
