Вадим Пристайко дав ряд інтерв’ю, присвячених нормандським перемовинам, мінським угодам і виборам на окупованих територіях. Перше враження по прочитанню – Боже, він же барабан. Абсолютно порожній.
І це хибне перше враження. Коли у воюючій країні зовнішньою політикою рулить порожнє місце, це означає, що справжні керманичі, яким це вигідно, далеко не ідіоти.
Тільки не потрібно згадувати Зеленського як президента і особу, відповідальну за міжнародні справи. Все, за що Зе відповідає у даний момент – три метри від ліжка до унітазу, де він безкінечно блює від страху і панічних атак. Так буває, коли тебе найняли зіграти роль пілота, а у процесі зйомок ти з’ясував, що летиш на справжньому літаку. І плювати на пасажирів, яких зараз розплющить по салону – зрештою, вони добровільно купили квиток. А от те що ти сам без парашута, і катапульту заклинило…
Отже, план Пристайка такий. Глава держави, коли його попустить, зустрінеться із Путіним у присутності Меркель та Макрона, і запитає: «Вова, а чого ти до нас причепився?».
Бо на думку міністра закордонних справ, все просто. Стріляти ми вже перестали, і тепер треба лише з’ясувати, чого хоче путін. Може він просто хотів у Київ прилетіти, борщу поїсти, на Андріївському магнітики купити, але соромиться сказати. Шостий рік іде війна, десятки тисяч убитих і поранених, півтора мільйони біженців, анексований Крим – та що ж таке… Вова, а шо ти хотів?
Якщо Вова відмовиться відповісти, Україна може вийти з Мінських домовленостей. Вихід із Мінська потягне за собою скасування санкцій проти росії, але не можуть же санкції тривати вічно? Міністр Пристайко вважає, що санкції заради санкцій – це як ебонітова паличка, ні почухатись, ні присісти. Абсолютно непотрібна у хазяйстві річ, яка просто обвалила ВВП сусідів на сім процентів, завдала їм прямих збитків на 10-15 мільярдів доларів і запобігла повномасштабному військовому вторгненню в Україну. Погані, погані, непотрібні санкції.
Але не все так погано. У зеленої команди є план Б на випадок скасування санкцій. І це, звичайно ж, дрони.
«Не треба плутати український контроль над кордоном і контроль над кордоном.» (О, я б хотіла бачити пички журналістів у цей момент! Не треба плутати словесний понос Пристайка і словесний понос.) «Одна з ідей була, щоб розширити місію спостереження на всі 400 кілометрів кордону за рахунок технічних засобів, дронів, камер.»
А другим етапом оборонної діджиталізації стануть дистанційні вибори на територіях ордло. Це ми плавно переходимо до сьогоднішнього інтерв’ю пана Пристайка Укрінформу: «Чим довше ми будемо обговорювати в теорії, а не шукати шляхи, як порахувати людей, які там залишилися, або як забезпечити голосування переміщених осіб та інші питання, тим довше виборів не буде… Хотілося б, щоб участь у них (виборах у ОРДЛО) брали всі, у тому числі переміщені особи. Можливо, для них потрібно застосувати електронне або дистанційне голосування», — заявив він.»
Ну що ж, держава у смартфоні, казали вони.
Тільки не уточнили, що держава залишиться ЛИШЕ у смартфоні, як ігровий додаток. Тому що у реальності взято курс на повний, блискавичний і остаточний демонтаж української державності.
І їм це вдасться, якщо ми – зокрема ті, хто читає цю сторінку – не знайдемо що протиставити нашим ігроманам. Що саме? «Армія, мова, віра», — казав один розумний чоловік. «Армія» ключове слово. Безжальна, смердюча, смертоносна зброя.
