Протягом вересня вістря російської агресії в Україні було повернуте в сторону акваторії Азовського моря.
Росія продовжує перешкоджати торгово-економічній діяльності України через постійні «інспекції» (фактично затримання) кораблів, які прямують в українські порти та у зворотному напрямку. Також, за повідомленням Військово-Морських Сил ЗС України (ВМСУ) перехід через Керченську протоку 23 вересня українських військових кораблів ( пошуково-рятувальне судно «Донбас» та морський буксир «Корець») проходив у складній обстановці та супроводжувався небезпечними інцидентами з боку сил Росії.
В морському вимірі російсько-української війни Москва не обмежена рамками дипломатичного процесу, як у випадку Донбасу. Навпаки, білі плями в площині правової регламентації режиму Азовського моря ускладнюють механізм міжнародної реакції на дії Кремля. Нагадаємо, що в Азовському морі відсутній державний кордон між внутрішніми водами України та РФ. Таке положення створює сприятливе середовище для провокацій з боку Росії.
В ЦДАКР вважають, що мета, з якою російське командування вдається до шантажу – відкоригувати стратегію Києва щодо реінтеграції Криму (до прикладу, в питанні відновлення постачання води). Також в Москві можуть плекати надію в перспективі вийти на двосторонню угоду про статус Азовського моря, в якому Україна (нехай і завуальовано) визнала би півострів російським.
Втім наразі офіційний Київ рухається в протилежному напрямку. Очільник вітчизняного МЗС Павло Клімкін днями заявив, що Україна перегляне всю договірну базу з Російською Федерацією. Перший важливий крок на шляху до припинення дії міждержавних договорів з країною-агресором уже зроблено – Договір про дружбу і партнерство між Україною та Росією не подовжено. Постає питання – чи спіткає подібна доля україно-російський Договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 року? В найближчій перспективі, схоже, що ні. Принаймні, такий висновок можна зробити зі слів міністра: «…Договір стосовно Азову – звичайно, він не буде працювати в майбутньому. Але коли ми припинимо його дію – це інше питання» – зазначив Клімкін.
Справді, одностороння денонсація цього договору може ускладнити позиції Києва в міжнародних судах. Втім не варто забувати, що даний документ фактично блокує можливість звернення до Феміди, зокрема Міжнародного трибуналу ООН з морського права. Так, відповідно до статті 4 Договору, «спори між Сторонами, пов’язані з тлумаченням та застосуванням цього Договору, вирішуються шляхом консультацій та переговорів, а також іншими мирними засобами за вибором Сторін». За оцінкою експертів ЦДАКР, для врегулювання проблеми Азовського моря Київ має порушувати питання про перехід до Конвенції ООН з морського права. Складовими цього процесу стане делімітація та переділ морської економічної зони.
Попри запізнілу дипломатичну реакцію, наразі вимальовується послідовність дій офіційного Києва у відповідь. Важливий аспект – фокусування уваги міжнародної спільноти на тому, що санкції проти Росії мають бути посилені у відповідь на її спроби окупувати Азовське море. На цьому, зокрема, наголошував президент Порошенко під час виступу на 73-й Генасамблеї ООН у Нью-Йорку.
Паралельно має відбуватись створення військово-морських сил на Азовському морі. Планується, що вже до кінця року в Бердянську функціонуватиме база ВМС ЗСУ. Відповідне рішення прийнято 6 вересня на засіданні Ради нацбезпеки та оборони. Невдовзі перші два артилерійські бронекатери проекту 58155 «Гюрза-М» були спущені на воду. За оцінкою експертів ЦДАКР, ці катери ідеально підходять для неглибокого Азовського моря і можуть гідно протистояти росіянам.
Випробування броньованого артилерійського катеру класу «Гюрза-М» зі складу ВМСУ
Директор ЦДАКР Валентин Бадрак відзначає: «Створення такої бази – абсолютна необхідність, особливо, якщо врахувати, що ми можемо певною мірою залучити західних партнерів, в тому числі американців, до посилення оборонних спроможностей на Азовському напрямку. Добре відомо про допомогу США при побудові бази морської піхоти в Очакові. Склалась хороша динаміка взаємин зі Штатами, і згодом американці підтримуватимуть Україну при створенні морської бази в Азовському морі».
В цьому контексті ватро відзначити успішне завершення епопеї навколо передачі ВМСУ двох патрульних катерів класу Island. За оцінкою української сторони ці човни ще 25-30 років прослужать військовим ВМСУ, зважаючи на їхній хороший стан. Тим не менш, на катерах відсутнє озброєння. За деякими даними, катери будуть оснащенні українським озброєнням (бойові модулі «Катран» і Переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК)). При цьому модернізація катерів триватиме до осені наступного року.
Контроль над Керченською протокою робить стратегічне положення України вразливим перед загрозами конвенційного характеру. Не маючи достатньо переваг на морі, Україна повинна посилитися з берега. Компонентами цієї тактики є високий рівень бойової підготовки підрозділів спеціального призначення, проведення протидесантних операцій, в тому числі з облаштуванням ділянок протимінних загороджень.
«Незабаром- берегова лінія оборони буде посилена ракетними комплексами «Нептун», які можуть вражати цілі на дальності 280-300 кілометрів. Після цього риторика Росії істотно зміниться» – переконаний директор ЦДАКР Валентин Бадрак. На думку аналітика Центру Михайла Самуся, «Оскільки акваторія Азовського моря є невеликою, можна використовувати ракетні системи залпового вогню або артилерію сухопутних військ для підсилення берегової оборони ВМС».
