Алєксєй Арєстовічь продовжує просувати русскій мір та всі можливі і неможливі кремлівські наративи.
А головне, це особа просто сповнена ненавистю до всього питомо українського.
Ось останнє інтервʼю екс-медведчуківському Голованову:
«У нас є тітки, які вчать онуків бити переселенців за російські слова. Яка позиція держави мала б бути, якби вона дотримувалась Конституції. Пункт 10 – «вільний розвиток усіх мов, включаючи російську». Дія цієї тітки потрапляють статейки під три кримінального кодексу, і всі чекають від держави — чи реагуватиме? Реакції нема. І всі читають – мовчазно заохочується. А потім державні діячі починають говорити: «уб’ємо всю русю» та інше. Що на Заході сприймається як абсолютна дикість, серед наших власних спонсорів і партнерів.
«Чи стане більше російської мови, його вже більше. У мене знайома касирка провела експеримент. Вона сказала: «Я підрахувала – скільки і як звертаються до мене на касі. 14 — 86». 14 – українською, а 86 – російською, клятою. Тому що Київ — російськомовне місто. Ну, скільки можна виступати проти реальності?
Це все зараз масово поширює хто?
Правильно — кремлівська пропаганда!!! Сьогодні рашистські ТГ-помийки вже запостили це відео.
СБУ відмовчується, хоча вже давно треба було цю особу брати як мінімум за рашистські висловлювання.
Андрій Смолій
Арестович заявив, що Київ то російськомовне місто і що заперечувати це — то воювати з реальністю. Харошиє русскіє в Росії вже задоволено ревуть, що Арестович — майбутній лідер проросійсткої політичної сили в Україні і що ця сила візьме на виборах 30% голосів.
Просто нагадаю, що це тіло ДВА РОКИ працювало радником Єрмака з питань стратегічних комунікацій у сфері нацбезпеки і оборони. А ще це тіло має військову освіту, але чомусь не потрапляє під мобілізацію, натомість — вільно їздить за кордон, про що більшість офіцерів запасу геть і мріяти не сміють. І так, це тіло заперечує, що формує відверто проросійстку силу під покровительством Офісу президента.
Аж цікаво, як скоро ми почуємо від екс-радника голови ОП про спільну історію, спільну культуру і другу державну мову — російську?
Дмитро «Калинчук» Вовнянко
Ця пєсня, яку запєл Арєстовіч про «Кієв — русскоязичний город» вже настільки не нова і смердить совковим нафталіном, що він разом з Гордоном, Головановим, Влащєнко, Мосейчук та іншими русофілами могли б вже організувати цілий парад «бєссмєртного полка» і пройтися Хрещатиком з портретами на палках: Булгакова, Щєрбіцкого, Бузини, Кобзона та інших зрадників і українофобів, місце народження і проживання яких в Україні не зробило з них українців.
Тож, я навіть радію, що цей чорт зробив ставку на абсолютно програшну стратегію, відкату до якої вже не буде в Україні. Бо виграти війну і програти Україну — для нас не варіант — надто великою ціною ми йдемо до перемоги і остаточної поразки російської колоніальної політики.
Тим часом, компанія Gradus Research навела реальні дані:
— 61% опитаних українців у повсякденному житті спілкується українською.
— Найбільший приріст частки україномовного населення спостерігається у південному регіоні (+23%) та у Києві (+23%), а також у східному (+19%) регіоні України.
— Найбільш активно переходить на українську в побуті молодь (18-24 роки) та старша вікова група (55-60 років).
А ось мої власні спостереження:
— Ще два роки тому моя стрічка у фб була переважно російською, сьогодні вона на 99,9% — українською.
— Абсолютна більшість (90% точно) українських зросійщених блогерів (Instagram, YouTube, Tik-Tok) після повномасштабного вторгнення перейшли на українську мову.
— Вчора я пройшла 15 км Києвом і спеціально підрахувала — 80% перехожих говорили українською.
— Протягом останнього року 100% обслуговуючого персоналу в закладах Києва віталися і зверталися до мене — українською.
— 100% мого кола спілкування почали спілкуватися зі мною українською (хоча, дехто з них ще не перейшов на українську в повсякденному житті, але зі мною — переходять, що говорить про те, що якщо твоя позиція сильніше — то з тобою переходять на українську, а не ти з ними на російську).
— Десь вдвічі (якщо не більше) з’явилося перекладів на українську серіалів і кіно, і українці залюбки обирають саме український переклад.
— Популярна музика в Україні стала на 100% — українською (з 24.02 не чула жодної пісні , записаної російською, навіть зрадниці типу Лободи і Брєжневой запєлі аж бєгом українською)).
— Військові (улюблена маніпуляція русофілів) говорять українською, коли звільняють українські міста і села, щоб українці знали, що прийшли СВОЇ, а не окупанти.
— Українські діти прагнуть говорити українською і навіть роблять зауваження своїм батькам, коли чують російську, бо це діти, у яких немає зв’язку з русскім міром і вони легко визначилися зі своєю рідною мовою, коли російські окупанти прийшли до їхнього дому і почали катувати вивченням російських пісень.
— Тих, хто продовжує говорити російською мовою в побуті, ніхто не чіпає і не «ущємляєт» (як і ніколи не «ущємлялі» в Україні).
— Нарешті, в Україні, коли говориш українською, можна просто відчувати себе українкою, не «україномовною», «западенкою», «бандеровкою», «з села» тощо тощо.
— Говорити українською стало важливо і популярно не тільки в Україні, а і за кордоном — щоб не зливатися та не асоціюватися з росіянами, більшість з яких (навіть втікачів з росії) є імперцями і українофобами.
Тому хєр той Арєстовіч з Гордоном-Головановим вгадали — Київ та інші українські міста повертають собі українську індентичність, і зворотнього шляху більше нема.
Стоїмо. 
Шендерович зараз робить для росії те саме, що і Прігожин, тільки з іншого флангу, не заважайте йому.
Він знищує останні ілюзії, у кого іще там залишилися.
Шендеровіч — це молодість і активна зрілість багатьох українців, це цікаве, нове, прогресивне, що нам принесли і активно проштовхували з москви. Це must have до перегляду програми, це обов’язкове обговорення кожного сюжету і статті, це книги, які стояли на кожній поважній полиці.
Це пуповина, яка прив’язувала нас до інтелектуального і культурного простору. Це про те, що їхню позицію і опозицію знали за умовчанням, співчували, ставили собі у приклад. Це наші дев’яності і двохтисячні.
І от тепер воно репає з тріском, з відтяжкою. Ні, звісно, сепарація розпочалася не сьогодні — для багатьох іще за Помаранчевої революції все стало зрозуміло.
Але так само у багатьох очі відкриваються щойно зараз.
Тож не зацитькуйте Шендеровича, хай несе. Нам це на користь.
