Zoya Kazanzhy:
2 травня, рівно 6 років тому, в центрі Одеси почалась бойня. «Мирних» активістів Антимайдану ви бачите на фото. Це вони вирішили «рятувати» нас від України. Яким чином — ви теж бачите на фото.
Дії проукраїнської спільноти були необхідними і вчасними. Ми зуміли захистити себе, місто і країну. Не дозволивши «руському міру» навіть думати, що може бути по-іншому.
І я впевнена, якби історія розпорядилася інакше, вони б святкували цей день з салютами.
Ми не святкуємо. Але ми пам‘ятаємо: це наше українське місто в нашій рідній країні. І так буде кожного разу, якщо хтось захоче іншого…
Марина Берегова:
Одеса з гідністю витримала іспит на громадянство України.
Щиро дякую вам, наші любі одесити!
Наталья Ткаченко:
Вечная память ребятам, которые не позволили превратить Одессу в мерзкую новороссию!
Sergey Naumovich:
Легко вычислить агентов кремлевской пропаганды на примере освещения событий 2 мая 2014 года в Одессе. Если блогер/журналист утверждает, что в Дом профсоюзов пророссийских активистов силой «загнали», то перед вами именно представитель пропаганды Кремля. Это один из признаков.
Несложно напомнить ход событий. 2 мая 2014 года перед футбольным матчем «Черноморец» — «Металлист» болельщики решили сделать совместное шествие к стадиону с украинской символикой. Это не понравилось сторонникам «ОНР», локация которых располагалась на площади Куликово поле перед зданием Дома профсоюза.
Вооружённые сторонники «русского мира» при поддержке милиции завязали противостояние с футбольными болельщиками в центре города. В ход пошли камни, брусчатка со стороны болельщиков и огнестрельное оружие — со стороны сепаратистов. Стреляли непосредственно из-за спин милиции и с крыш окрестных домов. Было несколько погибших и все они — со стороны футбольных фанов и членов присоединившегося к болельщикам «Правого сектора».
Когда патроны стали заканчиваться, сторонники создания «ОНР» отступили на Куликово поле, а проукраинские активисты стали наступать на палаточный городок и жечь находившиеся там деревянные европоддоны, срывать палатки и их также сжигать. В это время началась стрельба с крыши Дома профсоюзов, где забаррикадировались «сепары», по сторонниками единой Украины. В ответ в ход пошли коктейли Молотова, деревянные двери центрального входа в здание загорелись, а продукты горения отравили нескольких «антимайдановцев», находившихся внутри. Примечательно, что во время пожара проукраинские активисты переместили металлические конструкции к зданию и спасали «сепаров» со 2-го и 3-го этажей задымлённого дома.
Ровно шесть лет назад Игорь Иванов, сотрудник Апелляционного суда Одесской области, шел в колонне украинских демонстрантов по Соборной площади.
Игорю было 27 лет, но в суде он очень хорошо узнал, что такое украинское государство, и принял решение выступать с протестами на Майдане, а в Одессе он решил собрать группу активистов «Правого сектора» для защиты проукраинских акций протеста. Игорь знал, насколько это опасно — уже началась война, уже убивали людей за украинский флаг в Донецке и в Крыму.
Примерно в 16 часов украинская колонна столкнулись с толпой пророссийских боевиков, которых направили специально для провокации столкновений и картинки в российских СМИ. Игорь Иванов вместе со своим товарищем Сергеем Стерненко и другими патриотами безоружным вышел на встречу боевикам. И тут прозвучал первый выстрел. Пуля калибра 5,45 мм стала для Игоря Иванова смертельной. Обвиняемый в его убийстве Виталий Будько получил убежище в России.
Иванов стал первым погибшим в столкновениях 2-го мая, но гибель Игоря не запугала людей, и в этот день пророссийский мятеж в Одессе был разгромлен.
Одессу спасли от судьбы Донецка и Луганска, потому что были и есть в этом городе люди, которые смогли собраться и сделать правильные выводы по обстановке, и для которых Родина и Честь превыше всего.
«Русский мир» в Одессе 2 мая остановил Герой по фамилии Иванов, и те, кто за него отомстил.
Старший брат Иванова пошел на войну с РФ добровольцем, воевал в 3-м полку спецназ, а сам Игорь удостоен звания Народный Герой Украины.
Всегда будем помнить.
Одеса – місто відкритих і щирих людей, неповторного колориту та особливого «одеського» оптимізму. Одеса – це синонім добра, тепла й сонця.
Та, на превеликий жаль, 2 травня 2014 року в історію цього прекрасного міста була вписана трагічна, кривава сторінка.
Сьогодні – шоста річниця загибелі людей під час масових акцій в Одесі. Я висловлюю щирі співчуття родинам усіх загиблих.
Той чорний день забрав майже півсотні людських життів. Це тяжкий епізод нашої нової історії, але ми обов’язково маємо його пам’ятати, якщо хочемо будувати сучасну та сильну Україну. Бо тільки сильна країна відверто говорить не лише про свої здобутки, а й про власні трагедії.
Сьогодні в нашому суспільстві є низка болючих запитань, які потребують чесних відповідей. «Хто винен у трагедії 2 травня 2014 року?» – одне з них.
Переконаний, що держава має зробити все, щоб забезпечити ефективне та неупереджене розслідування всіх обставин того жахливого дня. Кожен з нас має зробити все, щоб подібне більше ніколи не повторилося.
А наш спільний виклик – разом зробити все, щоб люди в Україні більше ніколи не гинули заради ідеологічних чи політичних «цілей». Щоб Україна була землею не розбрату, а братерства. Де Львів, Одеса, Дніпро, Донецьк і Сімферополь – мирна, квітуча та єдина країна.
Володимир Зеленський
У своєму дописі Зеленський згадав про Одесу та 2 травня 2014 року. Проте, для нього досі не зрозуміло хто винен. Для нього не існує слова «Росія» в контексті подій перших днів травня. Для нього не існує сепаратистів.
Для влади навіть тут «какая разніца». Проте, частина з них вже визначилась. Депутати від СН пішли вшановувати сераратистів.
Зеленський теж визнавчився. У нього є дише питання. У нього паралельна реальність, що межує із заграваннями з відвертими російськими елементами, що у 2014 році хотіли знищити Україну та створити «народні республіки».
Андрій Смолій
Не розумію чому Зеленський висловив співчуття родинам громадян, які бажали перетворити Одесу в Донецьк чи Луганськ, але не змогли.. і не висловив співчуття родині Мотороли, родині Болотова, родинам всяких там кізяків?
Вони ж одну справу робили…
Чого родина Мотороли без належної уваги залишилась?
Ну і хотів би спитати тих обісцяних прихильників, що досі підтримують це чмо:
Скажіть, а вам же теж дуже шкода моторол з ростова, які хотіли, але не змогли вас вбити і згвалтувати ваших дітей?
Дорогий пане президенте! Якщо Ви через надзвичайну зайнятість у шоу-бізнесі не мали можливості свого часу розібратися, хто винен у трагедії 2 травня в Одесі, але хочете зрозуміти це сьогодні, я дам вам пару натяків.
Рівно дві посадові особи мають безпосередню причетність до тих подій.
Одна із них має прізвище Фучеджи, колишній заступник начальника обласної міліції, котрий був найвищим міліцейським чином у той день у Одесі і весь час, разом із своїми співробітниками, перебував на місці, в гущі подій, у тому числі — сутичок на Куликовому полі.
Прізвище другого — Боделан, керівник служби з надзвичайних ситуацій, чиї пожежні машини мало не годину добиралися до місця трагедії, хоча їхні розрахунки за цей час спокійно могли дійти пішки.
Зверніть, будь ласка, увагу, вельмишановний пане президенте, що обоє цих людей від 2014 року переховуються від українського правосуддя в Росії. І ніхто не віддає їх там під суд — попри тисячі кримінальних справ проти українських посадових осіб у цій країні з приводів набагато «скромніших», ніж трагедія, де загинули десятки людей (переважно — прихильників «рускава міра»).
Якщо цих натяків Вам буде недостатньо, пане президенте, то ви — дебіл. Або зрадник.
2 мая в Одессе отмечают второй День рождения города.
Если бы не активная гражданская антитеррористическая операция одесситов против уже вооружённых сторонников российской агрессии и оккупации Украины в Одессе 2 мая 2014 года, в условиях предательства руководства местной милиции и спецслужб, Одесса сегодня повторила бы судьбу Донецка и Луганска 6 лет назад, а Украина, возможно, проиграла бы войну.
И к пожару, где было 48. Среди сгоревших в пожаре — 15 граждан России, 10 из Приднестровья, но, заметьте, ни одного одессита.
Найденное в доме профсоюзов оружие — из России и Приднестровья. И, например, что делал в Одессе лейтенант, командир взвода воинской части ВС РФ?
Спасибо вам, граждане, кто тогда отстоял Одессу украинской.
Андрей Нофенко
Мне стыдно за политическую безграмотность #Зеленского. Напомните ему, что
1. люди, погибшие за независимость Родины под флагом СВОЕГО государства — национальные герои в любой стране мира;
2. те, кто в #Украине поднял флаг ЧУЖОГО государства — агрессоры или предатели Родины (в зависимости от их гражданства);
3. «идеологические разногласия» законны (как атрибут свободы слова) лишь в рамках действующей Конституции и нерушимости границ Украины (например, между сторонниками и противниками легализации казино, т.е. без призывов к смене государственного устройства и его атрибутов);
4. Президент — гарант Конституции и события 2 мая 2014г. в Одессе — это не «идеологические разногласия», а борьба за сохранение конституционного строя от посягательства тех, кто нес флаги агрессора, георгиевские ленты и требовал создания «Одесской Народной республики»- аналога террористических #ДНР и #ЛНР;
5. Если Президент не разбирается в этих прописных истинах — он должен уйти в отставку.
Ирина Зубенко
