Аналіз ведення АТО та наслідків вторгнення РФ у серпні-вересні 2014 року(ч.2)

173

Другий етап
(друга половина серпня – початок вересня)     начало — здесь

Штаб АТО розробив замисел, яким передбачалося створити зовнішнє коло ізоляції по рубежу Станиця-Луганська – аеропорт «Луганськ» – Лутугиное – Ребрикове – Ровеньки – Дякове – Дмитрівка – Степанівка – Савур-Могила (рис. 2). Таким чином, для припинення постачання озброєння та нових бойовиків із РФ, планувалося створити певну «буферну зону» між контрольованими бойовиками територіями з одного боку та кордоном із Російською Федерацією – з другого. Водночас такий задум дозволяв захистити сили АТО від обстрілів з боку РФ оскільки лінія ізоляції була віддалена від кордону на відстань, недосяжну для більшості артилерійських засобів.

В подальшому передбачалося звузити коло ізоляції основних груп бойовиків та змусити їх скласти зрою або знищити (у разі подальшого опору). Однак, вторгнення Збройних сил РФ 24 серпня 2014 року на територію України та порушення нею міжнародного права, змусило відмовитися від реалізації цього замислу.

Рис. 2 – Створення зовнішнього кола оточення

Хронологія подій під час проведення АТО у цей період була наступною:

У ніч з 13 на 14 серпня, внаслідок несвоєчасного зайняття визначених районів, позицій, неналежного обладнання опорних пунктів, через паніку після вогневого впливу противника, особовий склад 30-ї механізованої бригади (без 1-го та 2-го батальйонів), а також частина сил 51-ї механізованої бригади та 7-а рота 72-ї механізованої бригади здійснили відхід із займаних позицій в районах населених пунктів Міусинськ, Степанівка та Григорівка.

Цей відхід, за розповідями свідків, фактично перетворився на втечу. Так утворилися прогалини у лінії зовнішнього кола блокування, які не контролювалися рештою військ, що залишилися на своїх позиціях.

Більшість особового складу 30-ї бригади перебувала у панічному стані, відмовлялася виконувати будь-які накази та самостійно відбула до базового табору у Запорізькій області та пункту постійної дислокації у місті Новоград-Волинський (Житомирська область).

За таких умов, практично неможливо було забезпечити підтримку підрозділів, які знаходилися в районі кургану Савур-Могила і могли здійснювати корегування вогню артилерії. Довелося дуже швидко проводити уточнення порядку управління військами в зоні проведення АТО.

У зв’язку з відсутністю можливості здійснювати забезпечення та вогневу підтримку з південного напрямку, було прийнято рішення про поступове припинення виконання завдань підрозділами 30-ї механізованої бригади на визначених опорних пунктах та підпорядкування її (без одного батальйону) керівнику сектору А.

З відходом 7-ї роти 72-ї та зведеної батальйонної тактичної групи 51-ї механізованих бригад із займаних позицій, в підпорядкуванні сектору Д фактично не залишилося сил і засобів, спроможних виконати весь обсяг завдань. Попри це, вживалися всі можливі заходи для стабілізації ситуації на цій ділянці лінії зіткнення в районі населених пунктів Степанівка, Мар’їнка, територія на захід від кургану Савур-Могила, Благодатного та Амвросіївки. Для цього туди був направлений тактичний десант зі складу 25-ї повітряно-десантної бригади із завданнями взяти під контроль ситуацію в районі Благодатного. Також було спрямовано декілька груп спеціального призначення та зведений загін добровольців чисельністю 100 осіб зі складу 42-го батальйону територіальної оборони для посилення підрозділів на кургані Савур-Могила. В подальшому зазначений загін 42-го батальйону виконував завдання по сприянню силам і засобам в районі Іловайська.

У свою чергу, бойовики при підтримці далекобійної артилерії та реактивних систем залпового вогню Збройних сил Російської Федерації, які діяли зі своєї території, не перетинаючи державний кордон з Україною, продовжували наносити вогневе ураження по підрозділах в районі кургану Савур-Могила та населених пунктів Петрівське, Амвросіївка, Сонцеве.

При цьому застосування авіації було суттєво обмежено у зв’язку із використанням бойовиками засобів протиповітряної оборони, насамперед ПЗРК. Літаки та вертольоти були фактично нейтралізовані. Загальні втрати авіаційної техніки склали на середину серпня – 11 літаків та 9 вертольотів.

У зв’язку з постійними обстрілами позицій наших підрозділів артилерією та РСЗВ з території Російської Федерації, вогнева перевага була на стороні противника.

У секторі С з метою розвитку успіху підрозділів 25-ї повітряно-десантної бригади штабом АТО було сплановано проведення пошуково-ударних дій в напрямку Дебальцеве, Булавинське, Малоорлівка, Жданівка, Нижня Кринка.

Пошуково-ударні дії розпочалися 15-17 серпня. До їх проведення залучалися зведена батальйонна тактична група 25-ї бригади; артилерійський дивізіон 26-ї артилерійської бригади, реактивна артилерійська батарея 27-го реактивного артилерійського полку та авіаційна група армійської авіації. Всього до пошуково-ударних дій було залучено 612 військовослужбовців.

В ході їх проведення в секторі С було створено плацдарми у районах Жданівки та Нижньої Кринки. У подальшому передбачалося діями у напрямку міста Зугрес перекрити трасу Н-21, яка з’єднує Донецьк та Луганськ, що фактично була єдиним шляхом постачання боєприпасів, озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів угрупованню бойовиків в районі Донецька.

Фактично це була дорога життя т.зв. «ДНР» тому що з півночі, заходу та півдня Донецьк був блокований українськими підрозділами. Встановленням блокпостів по коридору північніше Донецька в напрямку на Верхню Кринку було припинено сполучення між Донецьком і Горлівкою.

В секторі А 18-19 серпня проведено штурмові дії підрозділів Збройних Сил з метою закріплення на ділянці автошляху М-04 в районі Новосвітлівки та Хрящуватого та блокування Луганська з південного сходу. До їх проведення залучалися підрозділи 24-го окремого штурмового батальйону, 24-ї механізованої та 80-ї аеромобільної бригад. Всього до пошуково-ударних дій було залучено до 600 військовослужбовців.

У секторі Б 19-20 серпня було взято під контроль місто Ясинувата. До їх виконання залучалися підрозділи 93-ї механізованої та батальйонна тактична група 95-ї аеромобільної бригади. Всього для звільнення Ясинуватої було залучено 315 військовослужбовців.

Зранку 19 серпня підрозділи 95-ї бригади здійснили марш з району Слов’янська та зосередилися у вихідному районі для проведення штурмових дій. Протягом дня підрозділи 95-ї бригади спільно зі зведеним взводом 93-ї механізованої бригади, не зустрічаючи сильного опору з боку противника, внаслідок несподіваного для нього напрямку дій, понесли незначні втрати та зайняли вигідні об’єкти в центральній частині міста.

В ніч на 20 серпня місто було передано під контроль підрозділам Національної гвардії, які у подальшому під натиском противника не змогли утримати Ясинувату і місто знову перейшло під контроль бойовиків.

Окремо необхідно зупинитися на особливостях та відмінностях операції по звільненню Іловайська (24-29 серпня) від інших операцій. Встановлення контролю над Іловайськом розглядалося як одне з тактичних завдань, що виконувалися підрозділами сектору Б.

До взяття під контроль Іловайська, крім підрозділів Збройних Сил, були залучені частини Національної гвардії. Також за погодженням з керівництвом сектору в операції брали участь підрозділи добровольців, які не входили до складу Збройних Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів та не підпорядковувалися ні штабу АТО.

Підрозділи Збройних Сил та Національної гвардії перебували на офіційному обліку в штабі АТО, тому їх можливо було оцінити як з точки зору бойових можливостей, так і з точки зору перспектив застосування. Добровольчі батальйони за цими параметрами було неможливо оцінити, тому що вони не входили до складу сил і засобів АТО. І хоча вони називали себе батальйонами, насправді це були підрозділи, що реально налічували декілька взводів або декілька рот (загальна чисельність – від 20 до 150 чоловік). Також добровольці не мали на озброєнні важкої техніки.

У звільненні Іловайська брали участь шість добровольчих підрозділів (загонів) загальною чисельністю 397 осіб («Донбас» – 192 осіб, «Дніпро-1» – 78 осіб, «Світязь» – 23 осіб, «Миротворець» – 52 особи, «Херсон» – 27 особи, «Івано-Франківськ» – 25 особи).

Попри високу вмотивованість бійців, рівень їх навченості – як загальний, так і по управлінню підтримуючими підрозділами – був низький. Рівень їх організованості також не сприяв ефективному виконанню завдань. Добровольчі підрозділи входили та виходили з бою на розсуд їх командирів. Вони, зазвичай, заходили в населений пункт і, наразившись на опір противника, виходили. Це повторювалося декілька разів. Причиною цього був низький рівень тактичної підготовки та відсутність маневру. В таких умовах, взяти під контроль Іловайськ не вдавалося.

24 серпня у секторі Д, після артилерійського обстрілу з території РФ, залишив свої позиції 5-й батальйон територіальної оборони, який виконував завдання по посиленню ділянок державного кордону на рубежі Кутейникове – Мокроєланчик, виставивши блокпости на загрозливих напрямках. Тим самим було оголено правий фланг наших військ. Особовий склад батальйону залишив зону бойових дій і самовільно повернувся до місця постійної дислокації в Івано-Франківській області.

Такі дії сприяли утворенню прогалин на державному кордоні і, як наслідок, вторгненню підрозділів збройних сил РФ (рис 3). Їх приховане вторгнення розпочалося 24 серпня 2014 року. Практично не зустрічаючи опору, вони через Амросіївку та Кутейникове просунулися в напрямку Іловайська. З цього моменту співвідношення сил і засобів сторін змінилося на користь противника. При цьому, російські військовослужбовці не мали документів та розпізнавальних знаків на обмундируванні і військовій техніці.

Розвідувальна інформація про перетин державного кордону України колонами військової техніки Збройних сил РФ почала надходити до штабу АТО та Генерального штабу 25 серпня 2014 року. Остаточно факт вторгнення регулярних підрозділів РФ було підтверджено 26 серпня після захоплення у полон військовослужбовців повітряно-десантних військ ЗС РФ.

Рис. 3 – Перетин державного кордону підрозділами збройних сил РФ

На той час на територію України було введено до 8 батальйонних тактичних груп збройних сил Російської Федерації:

• на Луганському напрямку — чотири (від 104-го десантно-штурмового полку 76-ї десантно-штурмової дивізії, 19-ї окремої мотострілецької бригади, 64-го полку морської піхоти піхоти Північного флоту 98-ї повітряно-десантної дивізії та 247-го десантно-штурмового полку 7-ї десантно-штурмової дивізії);

• на Донецькому — чотири (від 331-го парашутно-десантного полку 98-ї повітряно-десантної дивізії, 19-ї окремої мотострілецької бригади, 8-ї окремої мотострілецької бригади, 31-ї та 56-ї окремих десантно-штурмових бригад).

З метою стабілізації обстановки та утримання зайнятих позицій керівництвом АТО було прийнято рішення про направлення в зазначений район ротних тактичних груп 92-ї та 93-ї механізованих бригад, двох артилерійських батарей 55-ї артилерійської бригади, висадки десанту 95-ї аеромобільної бригади та батальйонної тактичної групи 72-ї механізованої бригади.

З приводу дій цих підрозділів було багато спекуляцій одразу після завершення подій. Матеріали службових розслідувань свідчать, що причини невиконання завдань полягали в неналежному управлінні та психологічній неготовності особового складу.

Так, штабом АТО тричі ставилися завдання 3-й батальйонній тактичній групі 72-ї механізованої бригади вийти на визначені рубежі для зайняття оборони. І жодного разу ці завдання не були виконані у зв’язку з невиходом у визначений район у встановлені терміни, чим суттєво були обмежені можливості виконання завдань іншими підрозділами в районі Іловайська.

В доповнення до самовільного відходу зведеної батальйонної тактичної групи 51-ї механізованої бригади з кургану Савур-Могила, з подальшим залишенням Степанівки 3-м батальйоном, танковим батальйоном та іншими підрозділами 30-ї механізованої бригади, додалися дії ротної тактичної групи 92-ї механізованої бригади, яка також припинила виконання завдань. Підрозділ 93-ї механізованої бригади, який висувався на допомогу підрозділам в районі кургану Савур-Могила, також не виконав поставлені завдання.

В той час, як деякі підрозділи сил АТО затягували та уникали під будь-яким приводом виконання визначених завдань, інші – в районі Іловайська – піддавалися масованим вогневим обстрілам противника.

Дві гаубичні артилерійські батареї 55-ї артилерійської бригади, які були направлені в район міста Старобешеве для підтримки Іловайського угруповання, не здійснили жодного пострілу і внаслідок відсутності маневру та тривалого знаходження на одному місці, були практично знищені противником. Незважаючи на це, для вогневої підтримки підрозділів та вогневого впливу на противника в районі Іловайська в розпорядженні штабу АТО залишалося достатньо сил і засобів.

Вищеописані дії призводили до втрати ініціативи, давали можливість бойовикам та РФ нарощувати і посилювати свої угруповання в районі Іловайська, перекидати туди додаткові сили з інших ділянок. Крім цього, незаконні збройні формування, що підтримувалися росіянами в районі населених пунктів Успенка, Амросіївка та Кутейникове мали можливість нарощувати свої зусилля, забезпечувати засилання ДРГ в тил наших військ за вогневої підтримки з території РФ.

З втратою управління штабом сектору Д, самовільним відходом значної частини підпорядкованих сил і засобів, неможливістю виконувати весь обсяг завдань тими силами і засобами, що залишилися, було прийнято рішення про розформування сектору Д.

Починаючи з 24 серпня 2014 року, відповідно до оперативної директиви штабу АТО, керівником сектору Б було розпочато прийом в оперативне підпорядкування військових частин і підрозділів сектору Д.

Сили і засоби, які залишилися від сектора Д після його розформування, і були спроможні виконувати завдання, були направлені на посилення підрозділів, що виконували завдання в Іловайську.

Підрозділи 51-ї, 28-ї механізованих бригад та ротної тактичної групи 93-ї механізованої бригади, які втратили боєздатність і увійшли до складу сектора Б, не могли забезпечити стійку оборону рубежів та позицій.

З метою стабілізації обстановки, 3-я батальйонна тактична група 72-ї механізованої бригади та 1-а бригада оперативного призначення Національної гвардії повинні були вийти у визначені райони та перейти до оборони рубежу Кутейникове – Старобешеве – Комсомольське. Ці завдання у повному обсязі не були виконані, що призвело до оголення правого флангу нашого угруповання.

З урахуванням кількісного складу сил і засобів угруповання в районі Іловайська для сковування угруповання противника, нанесення йому вогневого ураження та недопущення виходу у фланг і тил наших військ в районі Маріуполя, керівництво АТО прийняло рішення продовжити спеціальних дій в районі Іловайська.

В подальшому, враховуючи, що обстріли з боку бойовиків та підрозділів Збройних сил Російської Федерації не припинялися, у підрозділів сил АТО закінчувалися боєприпаси, а командири добровольчих підрозділів, не бажаючи тримати оборону в місті, в ультимативній формі вимагали негайного відходу, штаб АТО розробив замисел з деблокування цього угруповання.

На той момент у резерві перебувало до півтора аеромобільного батальйона (близько 800 осіб.). Зазначеним замислом передбачалося залучити для деблокування угруповання в районі Іловайська 79-у та 95-у аеромобільні бригади з додатковою чисельністю близько 2 тисяч осіб, нанести ураження угрупованню військ Збройних сил Російської Федерації та закінчити виконання спеціальних дій у районі Іловайська. Але, у зв’язку з тим, що підрозділи (3-я батальйонна тактична група 72-ї механізованої бригади), які прибули на посилення сектору Б, не виконали завдання з захоплення і утримання визначеного рубежу та затримкою підходів резерву 79-ї аеромобільної бригади, було прийнято рішення провести цю операцію 1-2 вересня 2014 року. Водночас затримка проведення операції з деблокування була пов’язана з різким загостренням обстановки у районі Луганська, де внаслідок вторгнення чотирьох батальйонних тактичних груп Збройних сил РФ створилася реальна загроза блокування наших військ в районі населених пунктів Лутугине та, Георгіївка з подальшим виходом в тил нашому угрупованню в районі міста Дебальцеве.

Активна фаза бойових дій між нашими військами та підрозділами Збройних сил Російської Федерації і підтримуваних ними бойовиками відбулася 25-26 серпня. Враховуючі завдані їм втрати, було зроблено висновок, що вони будуть уникати втягування у затяжні бої. З одного боку, це пояснювалося загрозою збільшення втрат, які важко було б приховати від суспільства, а з іншого – могло бути розцінено міжнародною спільнотою як акт агресії проти України та використано для застосування санкцій. Тому, Російською Федерацією були застосовані дипломатичні шляхи для припинення бойових дій та ведення вогню.

Не припиняючи обстрілювати українські війська в районі Іловайська, російська сторона запропонувала їм припинити опір, скласти зброю, здати військову техніку і вийти з оточення. Такі умови були відхилені. В подальшому, була досягнута домовленість керівництва сектору Б з представниками Збройних сил РФ про вихід з технікою та зброєю. Згідно з домовленістю, на світанку 29 серпня 2014 року після прибуття 2 БТРів зі складу Збройних сил РФ (один в Многопілля, другий – в Агрономічне) передбачалося здійснити супровід за двома маршрутами двох колон українських підрозділів до рубежу Старобешево – Новокатеринівка.

Близько шостої ранку 29 серпня в район Многопілля прибув БТР зі складу Збройних сил РФ, де російським офіцером було повідомлено начальнику розвідки оперативного командування «Південь», що умови виходу змінено і вони дозволять вихід українських підрозділів за одним маршрутом, який вони вкажуть, та без зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки. На запитання українського офіцера: «В чому причина зміни домовленості?», російський офіцер телефонував невстановленому абоненту та декілька разів відтягував час по півгодини. Зрештою, було підтверджено дозвіл на вихід сил АТО з зачохленим озброєнням. За цей час підрозділи збройних сил Російської Федерації зайняли вигідні позиції та під час виходу, впритул розстріляли колони українських військ, які виходили з Іловайська (рис. 4). Незважаючи на надзвичайно критичні обставини, багато українських бійців прийняли цей нерівний бій і знищили значні сили та засоби ЗС РФ. Одночасно керівництвом АТО було задіяно літаки для ураження супротивника. В ході нанесення ударів один літак був уражений. Льотчик катапультувався. Завдяки героїчним діям українських льотчиків було надано приблизні координати розташування російських військ і по ним було нанесено ураження артилерією сил АТО.

Рис. 4 Вихід Збройних Сил та добровольчих підрозділів з під Іловайська

Генеральний штаб ЗСУ наголошує, що це не був прорив із оточення. Інакше українські війська не йшли б колонами, а проривалися б найбільш безпечними напрямками та здійснювали його вночі декількома маршрутами у відповідному бойовому порядку на широкому фронті. На практиці цього не було, оскільки це був вихід під гарантії російської сторони. Таким чином, ці дії військових РФ повинні кваліфікуватися як військовий злочин. Детальний аналіз з індивідуальними свідченнями учасників Іловайської операції Генеральний штаб планує оприлюднити найближчим часом.

Водночас, решта підрозділів АТО, які діяли на інших ділянках, нанесли вогневе ураження противнику та зупинили його просування. Це дозволило стабілізувати обстановку на рубежі Маріуполь – Оленівка –Докучаївськ і не допустити оточення Маріуполя. Натомість, підрозділи 1-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії не змогли утримати місто Комсомольське та залишили його.

Резерви наших військ, які були створені на той час, були задіяні на інших найбільш загрозливих напрямках, а саме у секторі С в районі міста Дебальцеве та у секторі А в районі села Бахмутівка біля Луганська.

У секторі А (26-27 серпня) штабом АТО було сплановано та проведено штурмові дії в напрямку кургану Гостра Могила, та південної околиці Станиці Луганської. До їх проведення були залучені батальйонна тактична група 80-ї аеромобільної бригади, рота 128-ї гірсько-піхотної бригади, танкова рота 1-ї танкової бригади, реактивний дивізіон 107-го реактивного полку та реактивна артилерійська батарея 27-го реактивного артилерійського полку, дві артилерійських батареї 26-ї артилерійської бригади. Всього до їх проведення залучалося 570 військовослужбовців.

В цілому підрозділам Збройних Сил вдалося виконати поставлені у секторі А завдання. Але натиск бойовиків за підтримки батальйонних тактичних груп збройних сил Російської Федерації змусили підрозділи Збройних Сил відійти з району аеропорту «Луганськ».

Таким чином, на початок вересня у зв’язку з вторгненням підрозділів ЗС РФ, визначені завдання у повному обсязі виконати не вдалося. У той же час стратегічні позиції залишилися під контролем сил АТО. Бої під Іловайськом, утримання Бахмутської траси біля Луганська, рейд на схід від Маріуполя та на інших напрямках зірвали ворожі плани широкого прориву і взяття під контроль багатьох стратегічних об’єктів.

Після відходу підрозділів Збройних Сил та добровольчих батальйонів з Іловайська та невиконання завдань іншими підрозділами по виходу на рубіж Старобешеве –Комсомольське операція з деблокування Іловайська втратила доцільність. У зв’язку з цим штабом АТО було розроблено новий замисел операції для проведення рейдових дій на території ,зайнятій підрозділами Збройних сил Російської Федерації та бойовиками.

Замисел передбачав зачистку вихідного району Новотроїцьке – Оленівка – Волноваха, проведення рейдових дій в напрямку Гранітне – Тельманове – Новоазовськ силами 79-ї та 95-ї аеромобільних бригад. Кожна бригада висувалася за свої маршрутом із завданнями порушення комунікацій противника, нанесення ураження його тиловим об’єктам, ліквідації баз бойовиків та забезпечення сприятливих умов нашим військам, які закріплювалися східніше Маріуполя та вздовж р. Кальміус.

В ніч з 2 на 3 вересня, було здійснено марш 79-ї та 95-ї аеромобільних бригад (з районів Краматорська та Слов’янська відповідно) у вихідні райони для проведення ударно-пошукових дій: 79-ї аеромобільної бригади – в район Добропілля; 95 бригади – в район Березівки (рис 5).

Рис. 5 – Схема рейдових дій 95-ї та 79-ї бригад

Протягом 3 вересня штурмовими загонами цих бригад були проведені ударно-пошукові дії у визначених районах та звільнені від бойовиків Вугледар, Володимирівка, Благодатне, Оленівка, Миколаївка, Докучаївськ та Новотроїцьке. Під час проведення цих дій було виявлено та знищено велику кількість військових ЗС РФ, їх озброєння та військової техніки. В подальшому, штурмові загони під покровом ночі зосередилися у вихідних районах для проведення демонстраційних дій (79-а бригада – Привілля; 95-а бригада – Миколаївка).

Починаючи з дев’ятої години ранку цими підрозділами були проведені демонстраційні дії в напрямку Волноваха – Маріуполь та у зворотному напрямку. Після їх проведення штурмові загони 79-ї, 95-ї аеромобільних бригад до кінця дня зосередилися у вихідних районах для проведення рейдових дій5 вересня: 79-а бригада – Привілля; 95-а бригада – Гранітне.

Для сприяння діям 79-ї та 95-ї аеромобільних бригад в ході рейдових дій було сплановано проведення пошуково-ударних дій в напрямку Маріуполя і, Новоазовська підрозділів 23-го батальйону територіальної оборони, Національної гвардії при підтримці 2-ї батальйонної тактичної групи 17-ї танкової бригади та дії підрозділів 1-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії (до 100 осіб) по звільненню міста Тельманове з району Гранітного.

Зранку 5 вересня, використовуючи результати вогневого ураження, при підтримці артилерії загальної та безпосередньої підтримки, штурмові загони 79-ї, 95-ї аеромобільних бригад здійснили перехід річки Кальміус та приступили до рейдових дій за двома маршрутами.

Одночасно підрозділи 23-го батальйону ТрО у взаємодії з танковою ротою другої батальйонної тактичної групи 17-ї танкової бригади та підрозділами Національної гвардії розпочали ударно-пошукові дії в напрямку Маріуполя та, Новоазовська.

В ході рейдових дій штурмовими загонами 79-ї та 95-ї аеромобільних бригад у взаємодії з підрозділами Національної гвардії було нанесено вогневе ураження бойовикам і підрозділам Збройних сил Російської Федерації та порушено їх комунікації. В районі міста Тельманове знищено значну кількість бойовиків та зброї. Противник намагався нанести вогневе ураження по підрозділах, які здійснювали рейдові дії, але умілі дії командирів бригад, які особисто брали участь та керували діями своїх підлеглих, дозволили виконати завдання майже без втрат.

На виконання цього рішення штурмові загони 79-ї та 95-ї аеромобільних бригад були виведені через річку Кальміус у вихідні райони для проведення рейдових дій. Крім того, під час проведення рейдових дій противнику в районах Іловайська, Кутейникового, Старобешевого було нанесено потужне вогневе ураження, в ході якого він поніс значні втрати в особовому складі, озброєнні та військовій техніці. До вогневого ураження противника було залучено: ракетний дивізіон 19-ї ракетної бригади; гаубичний артилерійський дивізіон 55-ї артилерійської бригади; три реактивні артилерійські батареї 27-ї реактивного артилерійського полку, 72-ї механізованої та 17-ї танкової бригад; самохідна артилерійська батарея 17-ї танкової бригади.

Проведені рейдові дії довели, що у складі сил та засобів, які залучалися до проведення АТО, був достатній резерв, спроможний нанести ураження противнику, зірвати його плани з оточення та захоплення Маріуполя.

Водночас, рішення, прийняте на вищому рівні, про припинення вогню з 18.00 5 вересня 2014 року не дало змогу до кінця виконати завдання в ході рейдових дій – просунутися в напрямку Новоазовська та здійснити його звільнення.

ВИСНОВКИ

Аналіз подій серпня-вересня 2014 року свідчить, що на першому етапі, до збройного вторгнення Збройних сил РФ, завдання, визначені штабом АТО, в основному були виконані.

Вдалося здійснити ізоляцію території, яка була підконтрольна бойовикам. В подальшому, шляхом проведення наступальних, рейдових, пошуково-ударних, штурмових, спеціальних дій Збройним Силам у взаємодії з Національною гвардією вдалося «розрізати» територію, підконтрольну бойовиків на кілька частин, локалізувати окремі угруповання та знищити їх з мінімальними втратами особового складу сил АТО. Також вдалося не допустити значних жертв серед мирного населення.

Частково вдалося відрізати бойовиків від кордону з Російською Федерацією. Таким чином було значно ускладнено постачання зброї, боєприпасів та бойовиків з боку РФ. Також вдалося не допустити обстрілів російської території з українського боку, щоб не дати Російській Федерації формального приводу для початку агресії проти України. Адже на той час Збройні Сили України не мали достатніх сил і засобів для оборони у разі повномасштабного вторгнення.

Низка поразок та самовільних відступів окремих підрозділів викрили суттєві недоліки мобілізації та підготовки, озброєння та всебічного забезпечення військ. Частину вищевказаних проблем вдалося вирішити завдяки суттєвій підтримці українського народу через волонтерів.

Основною причиною зміни співвідношення сил і засобів на користь противника, яке призвело до втрат особового складу і техніки, стало вторгнення підрозділів Збройних сил Російської Федерації на територію України.

Однак, незважаючи на це, Збройні Сили України спільно з Національною гвардією, та за участі добровольчих підрозділів, зупинили поширення агресії, зірвали плани керівництва Російської Федерації з захоплення південно-східних областей України та втримали стратегічно важливі населені пункти – Станицю Луганську, Щастя, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Дебальцеве, , Артемівськ, Слов’янськ та Маріуполь.

В подальшому, завдяки досягненню відносного перемир’я, вдалося значно покращити стан справ у Збройних Силах України, зокрема, налагодити підготовку особового складу, управління, взаємодії, вдосконалити забезпечення, створити резерви, вирішити питання входження добровольчих підрозділів до складу Збройних Сил, Національної гвардії або їх перетворення на спеціальні батальйони Міністерства внутрішніх справ.

Документ підготовлено Генеральним штабом Збройних Сил України спільно з Центральним науково-дослідним інститутом Збройних Сил України

Поделиться:
Загрузка...