З початком проведення антитерористичної операції 27-й Сумський реактивний артилерійський полк 8-го армійського корпусу передислокувалася до Миргорода. За словами командира полку полковника Валерія Ісмаілова більша частина його підлеглих є мобілізованими.
http://ak-inzt.net/
− Вони − справжні патріоти. Але для того, щоб вони були готові до виконання бойових завдань за призначенням, щоб ефективно могли застосовувати «Ураган», командирам батарей та дивізіонів довелося добряче попрацювати.
Служба в нашій частині − непроста наука, − розповів офіцер. − Навіть така зброя, як БМ-27 «Ураган», лише тоді стає грізною, коли нею управляють підготовлені розрахунки. Судіть самі. Дальність стрільби РСЗВ 9К57 «Ураган» становить понад 35 кілометрів, площа ураження одним залпом − 46,5 гектарів. Тож неважко уявити, до чого може призвести хоча б незначна неточність у розрахунках координат цілі і прицілювання.
Але все починається із заряджання БМ-27 «Ураган». Для цього використовуються транспортно-заряджаючі машини 9Т452. З їхньою допомогою до установок доставляють 220 мм реактивні снаряди вагою 280 кг кожен, які розподіляють по 16 направляючих.
− На заряджання дається не більше 15 хвилин, − розповідає командир 7-ї реактивної артилерійської батареї капітан Сергій Черних. − Тож кожен солдат повинен знати, де він має перебувати і що робити. Хтось керує краном, хтось допомагає встановлювати снаряди в направляючі тощо. Під час виконання бойових завдань зазвичай після кожного залпу, який триває близько 20 секунд, доводиться змінювати позицію, щоб ворог не вдарив у відповідь по наших військових та техніці.
З розповідей офіцерів полку я зрозумів, що процес комплектування підрозділів, їхньої підготовки та злагодження був дуже і дуже не простим. У якийсь момент довелось навіть стикнутись із ситуацією, коли не було кого посадити за кермо БМ-27 «Ураган»! Як розповів заступник командира полку по роботі з особовим складом підполковник Дмитро Горб, під час передислокації «Ураганів» на полігон до Гончарівського з’ясувалося, що серед призваних військовослужбовців немає водіїв із досвідом керування такою великогабаритною бойовою технікою. Вирішили довірити керування РСЗВ тим, кому в минулому хоча б доводилося керувати гусеничною технікою або комбайнами. А габарити реактивної системи залпового вогню дійсно справляють враження: довжина − 9,63 метра, ширина − понад 3 метри, а висота − 2,8 метра.
Підполковник Дмитро Горб розповів, що, попри безліч проблем, нині підрозділи полку, які перебувають на Сході країни, виконують свою роботу професійно та самовіддано. У цьому контексті варто насамперед відзначити зусилля начальника штабу 1-го реактивного артилерійського дивізіону майора Олександра Лута, командира 3-го реактивного артилерійського дивізіону майора Олега Петрика (до речі, його підрозділ вже два роки поспіль вважається кращим у полку), старшого офіцера 4-ї реактивної артилерійської батареї старшого лейтенанта Володимира Козубця (за мужність у бою нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня) та механіка-водія 9-ї реактивної артилерійської батареї солдата Сергія Романенка, який у бою врятував чотирьох бойових побратимів…
Після передислокації на Миргородщину особовий склад 27-го реап перш за все зіткнувся з багатьма побутовими проблемами. І якби не гостинність місцевих мешканців та допомога місцевих органів влади, то багато проблем залишились би в артилеристів не вирішеними і донині. Новим місцем дислокації особового складу полку стала територія колишньої окремої роти зв’язку, яка потрапила під скорочення більше десяти років тому. Кілька будівель (штаб та казарма) вже перебували фактично в аварійному стані: стіни у тріщинах, дахи протікали, водопостачання та електроенергії не було, як подекуди і вікон. Словом, не дуже приємну картину побачили артилеристи на новому місці служби. Та зрештою військові змогли налагодити більш-менш пристойний рівень побуту.
Сьогодні в частині пришвидшеними темпами ведеться підготовка до зимового періоду. Як зазначив командир полку полковник Валерій Ісмаілов, на вирішення цих завдань спрямовані значні зусилля. Будівлі старенького штабу та казарми упорядковуються: військовослужбовці ремонтують дахи, стіни та двері, утеплюють вікна, встановлюють «буржуйки», запасаються теплим одягом та дровами.
Загалом реактивники готуються до зими не лише в миргородському пункті дислокації, але й у дивізіонах на бойових позиціях у зоні АТО. Тут артилеристам серйозну допомогу надають волонтери. На Схід України постійно відправляються зимові спальники, каремати, пересувні пічки тощо. Не забувають в полку і за медичні засоби й препарати. За словами начальника медичної служби полку капітана Сергія Барташа, необхідних медикаментів вистачить із запасом не лише на зиму. Про це завчасно потурбувалося військове керівництво.
Допомагає артилеристам і місцева влада. Голова Миргородської районної ради Анатолій Карбан розповів, що з початком бойових дій на Донбасі товаровиробники Миргородщини лише за кілька днів зібрали для потреб війська понад 1,5 млн грн, нині ця сума становить вже понад 20 млн грн. Посильну допомогу надають й санаторії миргородського курорту.
А секретар Миргородської міської ради Костянтин Кірпосенко зазначив, що до ремонту техніки 27-го реактивного артилерійського полку також вдалося долучити містян. Місцеві фахівці охоче беруться за складну роботу. Крім того, волонтери часто власним коштом купують для військового автопарку необхідні запчастини.
Одним словом, артилеристи нині боронять Батьківщину пліч-о-пліч з патріотичними миргородцями. Навряд чи комусь вдасться здолати націю, в якої народ і армія єдині.
Микола Федорків
http://ak-inzt.net/
