Пам’ятаєте історію з закриттям тютюнових фабрик.
Коротко хронологія:
⏳ 4 жовтня 2019 р. «Слуги народу» прийняли в другому читанні законопроект №1049, серед іншого поправку самізнаєтечийого депутата Дубинського про переросподіл на тютюновому ринку. Йшлося про зменшення в ціні пачки цигарок маржі виробників на користь збільшення маржі торгівлі (наступний логічний крок — поява на ринку самізнаєтечийого тютюнового «трейдера»).
⏳ 9 жовтня 2019 р. Ошелешені такою хуцпою виробники («Філіп Морріс Україна», «Бритіш Американ Тобако Україна», «JTI Україна», «Імперіал Тобакко») дали прес-конференцію, де пояснили що не будуть працювати «на дядю» і краще закриють виробництво. JTI Україна скоротила у другій половині жовтня виробництво на 73% і подала у ДФС заяву на повернення сплаченого авансом акцизу 300 млн. грн. БАТ Україна пішла далі і 18 жовтня повністю зупинила свою фабрику у Прилуках.
⏳ 7 листопада 2019 р. відбулася зустріч тютюнових виробників з Зеленським, на якій вони переконали його не підписувати прийнятий ВР законопроект до видалення поправки про тютюнову націнку. Вже 8 листопада тютюнові фабрики почали відновлювати виробництво.
⏳ 20 листопада 2019 р. Зеленський на форумі «Україна росте разом зі мною» видав школярам:
«Тютюнові компанії з нами сперечаються. Ми хочемо ПІДВИЩИТИ ПОДАТКИ на тютюн… і вони кажуть, що ми зупинимо фабрики, по 20-30 тисяч в області людей залишаться без роботи… У вас є можливість підняти, і це перевірено Європою і Америкою, що зменшується кількість людей, які палять, коли піднімаються податки на тютюн. Але є ризик, що якісь люди втратять роботу. Що б ви робили?».
Він навіть не зрозумів, про що йшлося! Про податки взагалі не йшлося. Розмір акцизів регулюється зовсім іншим законом і їх підвищення вже розписано на роки вперед. В поправці йшлося про переділ ринку, про збільшення контрафакту і контрабанди, а відтак і зменшення надходжень до бюджету тютюнових акцизів (~60 млрд. грн на рік) і ПДВ (~20 млрд. грн на рік).
Ноль розуміння. Ноль занурення у питання. Є тільки мистецтво презентації доповідачів. Прийшли одні, кажуть — «Треба таке прийняти, ЗОЖ всі діла, це добре». «?Ну що ж, справа потрібна, здоров’я нації – то святе. Я – Президент цієї країни! Приймайте, я підпишу», — схвалив президент.
Прийшли інші, кажуть — «Це ж повний треш, це безробіття 100500 простих людей ТМ». «?Ой, прості люди не мають страждати. Я – Президент цієї країни! Такий поганий закон не підпишу» — підтримав президент.
Ви розумієте, чому за «доступ до тіла» йде така боротьба? Бо такого болванчика центри впливу можуть завжди розвернути в потрібну їм сторону. Головне заблокувати доступ до нього конкурентів. Про це ̶г̶о̶в̶о̶р̶я̶т̶ь̶ кричить вже стільки різних людей з різних політичних таборів (в тому числі і з найближчого оточення), що не чує тільки глухий.
До чого тут «нормандська зустріч» 9 грудня? Ніхто не знає, куди розвернуть болванчика там.
ПС. Болванчик – 1) фігурка з порцеляни у вигляді сидячого божка, що киває головою; 2) перен. самовдоволена і обмежена людина
P.S.
Тема газа сегодня одна из самых животрепещущих. И это в общем не удивительно. Ведь нами было потрачено столько сил и времени на то, что бы отказаться от углеводородного допинга соседей и сделать ещё один шаг в сторону независимости, что любая попытка вернуть газовую иглу обратно воспринимается нормальными думающими людьми крайне негативно.
Многие возмущаются ещё и тем, что информации о переговорах очень мало. Россияне уже победно трубят, что всё тип-топ и Украина снова покупает дешёвый газ без претензий к Газпрому. Наши или отмалчиваются, или отводят глаза и скрещивают пальцы, но утверждают, что никаких переговоров о покупке газа нет и быть не может.
Кто из них врёт?
Самое страшное в нашем сегодняшнем положении, что как раз это и неизвестно.
И если раньше мы могли уверенно сказать, что не нужно тянуть российские прессрелизы к нам, там точно враньё, то сегодня враньё может быть везде. В том числе и от наших министров по вертикали. Тем более, что они пока ещё не научились синхронизироваться и левая рука не всегда в курсе о действиях правой. Поэтому веры Кабмину и Премьеру маловато будет.
Мы точно знаем только одно — какие-то переговоры идут.
Чего хочет россия? Тут всё стабильно. Россия хочет, что бы от неё зависели и платили деньги, а в случае чего — она могла перекрыть вентиль и этим продавить все проблемы.
Чего хочет Евросоюз? Тут тоже всё без изменений. Европа хочет покоя, стабильности, регулярности и заработать. Вполне нормальные желания.
Чего хотим мы?
Вот тут всё сложнее. Потому что мы хотим и рыбку, и оргазм, и косточкой не подавиться. В общем, наши желания разделились и не особо нами же и контролируются. Плюс ко всему мы потеряли вес в переговорах этой весной. И дела наши в судах идут неплохо пока. По накатанной. А вот как дальше будет — неизвестно.
А самое важное — это даже не газ сейчас. А переговоры нашего преЗедента с российским, которые в нормандском формате. И вот эти переговоры, вернее их результат, зададут тон всем остальным.
Так что пока наблюдаем, волнуемся и готовимся.
Готовимся к худшему.
Но не теряем надежду.
