Кожного року неоголошеної війни Росії проти України «абсолютно випадково» знаходяться персонажі, що піднімають, причому синхронно з окупантами, тему відновлення подачі дніпровської води до Криму.
І кожного разу ці ініціативи супроводжуються слинявими маніпуляціями на тему українських громадян, які страждають в окупації від спраги.
У відповідь наведу лише кілька цифр.
Українське населення Кримського півострова, без окупаційних військ і колонізаторів, складає трохи більше 2 мільйонів чоловік.
Фізіологічна норма споживання води в цій кліматичній зоні – 46 куб. м на людину на рік або, у розрахунку на все місцеве населення, – приблизно 100 мільйонів куб. м.
Водно час, згідно з багаторічними (більш аніж за 30 років) спостереженнями гідрологів, Крим у вигляді поверхневих стоків отримує в середньому 1 мільярд куб. м води на рік. Ще приблизно 500 мільйонів куб. м – у разі раціонального використання – можуть давати підземні джерела. Таким чином, поновлювальні водні ресурси Кримського півострова в п’ятнадцять разів перевищують потребу населення.
Але проблема полягає в тому, що для збору, очищення і подачі цієї води на потреби населення необхідно витрачати суми, що вимірюються сотнями мільйонів доларів, а точніше мільярдами російських рублів, оскільки, відповідно до IV Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, обов’язок забезпечення життєдіяльності населення на окупованій території покладається на державу-окупанта.
Що ж стосується води для потреб економіки півострова, захопленого військовою силою, то наше завдання як раз і полягає в тому, аби мінімізувати доходи окупантів на цій території і зробити утримання захопленого півострова непосильним для агресора.
За весь час війни перекриття Північно-Кримського каналу стало найефективнішою з точки зору впливу на ворога невійськовою операцією, здійсненою Україною.
Такі невійськові методи, в поєднанні з міжнародними економічними санкціями і юридичним тиском на державу-агресора, є реальною альтернативою військового вирішення завдання звільнення окупованих територій.
Спеціально для чергових ініціаторів відновлення подачі дніпровської води хочу підкреслити, що недоотримані доходи і додаткові витрати окупантів в Криму безпосередньо знижують їхню здатність до продовження активних військових дій на Донбасі. Кожен окупаційний рубль, вимушено витрачений на утримання захопленого Криму, вже не буде витрачений на вбивство наших солдатів і мирних громадян на Донбасі.
А тепер про мотиви ініціаторів зняття водної блокади.
Навесні 2014 -о за відновлення подачі води до Криму пропонували хабар у розмірі 20 мільйонів доларів. Тільки оприлюднення цієї інформації змусило замовкнути бажаючих нажитися на війні.
Але, як з’ясувалося, ненадовго. Чергова спроба була зроблена наприкінці квітня 2014-го, коли тоді ще віце-прем’єр-міністр регіонального розвитку і будівництва Гройсман затвердив протокол наради, в якому зафіксовані доручення міністрам і керівникам відомств негайно відновити подачу води до окупованого півострова. Зупинити ці зусилля вдалося лише за допомогою крику і слів-паразитів.
Місяцем пізніше аксеновська банда, поставлена Путіним керувати Кримом, за посередництва одного колишнього нардепа спробувала налагодити спільний бізнес з «патріотами» з Кабміну. Саме тоді з’явилося доручення прем’єр-міністра України Яценюка «опрацювати можливість створення на базі Північно-Кримського каналу акціонерного товариства»!!! Ситуацію знов врятував розголос злочинних планів.
Далі спроби зняття водної блокади з окупованого півострова здійснювалися із завидною регулярністю. Впевнений – не внаслідок ідіотизму ініціаторів. Мабуть, привид з мішком подарунків на 20 мільйонів доларів бродить не лише по кабінетах влади, що йде, але і по бізнес-офісах тієї, що зароджується.
Про всяк випадок голосно попереджаю – НАВІТЬ НЕ ДУМАЙТЕ! Це питання не про гроші, а про життя українців, якими народ торгувати нікому не дозволить. І про окуповані території, які ми будемо повертати. Всі без залишку.
А на закінчення – про наших громадян в Криму.
Безумовно, перекриття Північно-Кримського каналу створило проблеми, але, вочевидь, не критичні для життя.
Нам всім потрібно пам’ятати, що йде війна, і агресор окупував частину нашої спільної країни, яку ми, як громадяни, зобов’язані захищати. Тисячі українських громадян зробили це ціною свого життя, десятки тисяч отримали поранення і каліцтва, сотні тисяч продовжують ризикувати собою.
На цьому тлі терпляче ставлення кримчан до проблем, які викликані перекриттям каналу, – їхній посильний внесок у перемогу над агресором і звільнення українського Криму.
