Я не вважаю, що ми знову обираємо між поганим і гіршим
Роблячи свій вибір, я оцінюю не тільки особистість, але й особистість в контексті ситуації в країні. І можливо через те, що я не дуже молодий, я б хотів, щоб країна розвивалася, і з нею не траплялися катастрофічні ексцеси, які ми вже спостерігали.
Я за стійке зростання – і нехай воно буде невелике, і нехай нарощується повільно. Думаю, що воно і буде нарощуватися повільно, оскільки для цього є підстави. І питання не стільки в елітах, скільки в самому народі. І в рамках цього мого бажання, я – на боці Порошенка.
З Зеленським є невизначеність – мені страшнувато. Моя держава Україна перебуває в умовах, де у неї є сильні вороги. І є підстави вважати, що друзі Зеленського не кинуться на допомогу в гострих ситуаціях. Вони будуть допомагати, але не адекватно самій ситуації.
Питання не стільки в елітах, скільки в самому народі
Я не вважаю, що ми знову обираємо з поганого і гіршого. Бувають нації, де в силу історичних обставин еліта віддалена від народу – розвивається за своїми законами. Так можна сказати про Росію, але так не можна сказати про Україну.
Лідери нації в Україні генеруються народом і тісно з ним пов’язані. Не можу сказати, позитивна чи негативна це характеристика, але такий стан справ. Може, нам було б і краще, якщо у нас були якісь видатні лідери, але народ відправляє нагору лідерів, досить близьких йому за структурою і світоглядом. У цьому сенсі я абсолютно не поділяю думку тих, хто трактує історію України як історію поведінки її політичної еліти.
У нас є мінуси і плюси, і в цьому характер самого народу. У цьому сенсі я трактую нашу еліту як його втілення, і з існуючих лідерів вибираю тих, хто зуміє більш стійко підтримати той розвиток, якого ми зараз досягли. А ми пройшли через дуже складні часи, коли на порядку денному стояло існування держави.
Зараз же на порядку денному – її формування, пора дозрівання. І в цьому вельми конфліктному процесі, повторюся, я на боці тих лідерів, які з мінімальними ризиками зможуть провести державу крізь цей період.
