Доки Україна воює, доти тримає свою територію

Україна протестує через черговий російський так званий «гуманітарний конвой» на Донбасі. Як стверджує українське МЗС, 25 жовтня цього року здійснене чергове незаконне переміщення на територію України через закриті Україною прикордонні пункти пропуску «Ізварине» і «Успенка» двох автомобільних колон під приводом доставки так званого «гуманітарного вантажу» жителям тимчасово окупованої Росією території України на Донеччині і Луганщині. 

Відповідають  Михайло Самусь, експерт Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння; Борислав Береза, народний депутат України; Єфим Фіштейн, оглядач Радіо Свобода (телефоном).

​Борислав Береза: Зважаючи на те, що до одних виборів ще півроку, а до інших – рік, то треба щось робити. Якщо ж виключно чекати, то дійсно нічого не зміниться. І, на жаль, ми не є тією силою, яка може примусити зараз Путіна вийти з Донбасу. Ми дуже залежні від наших партнерів.

Головне питання – чи зможуть в перемовинах американці досягти того, що нам потрібно? А для Росії, як було раніше, так буде і далі, чим гірше буде в Україні, якісь проблеми, чим більше проблем, тим для них краще.

Американці зараз дуже потужно відпрацьовують саме російський напрямок. Коли Трамп робить заяву через Болтона, що Америка виходитиме з Договору про нерозповсюдження ракет середньої та малої дальності, то це каже про те, що Росії показали її місце. Якщо такі ракети будуть розміщені у Балтиці, Польщі, може, й в Україні, то за 1,5 хвилини можуть досягти будь-якого російського міста. Росії немає чим відповідати. І в Росії вже тиждень майже істерія, що «нас можуть знищити».

Що б Росія не робила, вона програє. Не можна навіть порівняти потенціал, який є в Росії і в Америки. Це те ж саме, якщо людина з камінням пропонуватиме щось проти людини з РПГ. Саме тому нам потрібно об’єднати свої зусилля з сильними партнерами. А Америка є таким сильним партнером. І незалежно від того, які заяви лунають, але Європа і далі посилює санкції, продовжує рух проти Росії.

– Пане Самусь, з військової точки зору, п’ятий рік війни на Донбасі – яка зараз ситуація? Це такий «стопор», «окопна війна», максимум, у «сірій зоні» відбуваються зіткнення чи можливі серйозні боєзіткнення?

​Михайло Самусь: Ситуація розвивається насправді досить тривожно. Росія продовжує будувати свою військову машину довкола України.

Не треба забувати, що головною метою Росії залишається не Донбас чи окремий регіон України, а все ж руйнація української державності.

Останні сигнали кажуть нам, що Росія почала активно працювати і в Білорусі, примушуючи воєнно-політичне керівництво сусідньої держави погодитися на постійну дислокацію російських військ саме на території Білорусі, щоб вже остаточно оточити Україну і наблизити російські війська до кордонів з НАТО. Згадаймо Чорне і Азовське моря. Для України зараз єдина можливість – посилювати ЗСУ, посилювати взагалі здатність держави до оборони як системи, як всього сектору безпеки.

Після того, як були зусилля Російської Федерації щодо приховування свого перебування на території Донбасу, на цей час все транспарентно – хто хоче знати, той знає, що створена 8-а армія зі штабом у Новочеркаську, 150-а мотострілкова дивізія, 1-й і 2-й армійські корпуси на окупованій території. Це угруповання відкрито керується з території Російської Федерації. Близько 30 тисяч військ. Однак на цей час саме в окупаційному корпусі Російської Федерації йдуть підкилимні процеси, які пов’язані зі знищенням Захарченка. Я кажу про переформатування лінії управління ФСБ, Суркова в рамках коридорних інтриг. Там зараз більше кажуть не про війну чи бойові дії, а хто керуватиме тими чи іншими потоками з точки зору фінансів, особливо прийому фінансів з боку Москви.

Часто новітні зразки зброї постачаються, щоб їх навіть випробувати, зокрема радіоелектронні засоби протидії безпілотникам, іншим засобам українських військ. Вони (росіяни – ред.) розказують, як на Донбасі тестують цю зброю, а потім пропонують на світовому ринку. Особливо електронну зброю.

– Пане Фіштейн, яка ваша оцінка? П’ятий рік війни на Донбасі – якими можуть бути в подальшому цілі Росії?

​Єфим Фіштейн: Важливо зрозуміти, що Росія не переслідує одну-єдину ціль щодо Донбасу і в цілому України. Інакше їй давно довелося б зізнатися у неспроможності. Вона варіює. Є програма максимум – приєднання України або, принаймні, розчленування, принаймні, відірвати Лівобережжя і так далі. У Росії тут є тимчасові союзники, які також були би готові підключитися до поділу України. Але є і програма мінімум – створити умови, в яких Україна не могла б нормально розвиватися («окопна війна», яка не припиняється, засоби на цю війну).

«Каша» заварюється історична. І не тільки через український «бульйон», який кипить. У світі мають відбутися надсерйозні зміни. Україні треба було зрозуміти, що розгортається доволі глибока європейська криза. Єдина країна, яка наразі перебуває у стані підйому – це США. І найголовніше – Україна повинна домогтися того, щоб зав’язати на собі світові сили і економічні, і політичні, перш за все шляхом залучення іноземних інвестицій. Хто вклав капітали, потурбується про те, щоб вони не пропали.

Росія намагається звести все тільки до першого пункту Мінських домовленостей – припинення вогню, відведення озброєння. Їх нібито «гуманістичний аргумент» простий – кров ллється, значить, слід її зупинити. Що далі? За цим аргументом зазвичай приховується загроза відбирання територій. Доки Україна воює, доти тримає свою територію. Піддалася би на цю приманку призупинити зараз війну, щоб не втрачати людських життів – це кінець. Це означало б повне «заморожування» конфлікту. Нагадаю, що ніхто не визнав ані анексії Криму, ані територій України, які захоплені зараз Росією. Взагалі ніхто!

Шанси поки однакові. І Росія може розвалитися абсолютно ненароком. Вистачить одного поштовху – побачите, як відцентрові сили будуть задіяні. Україні у будь-якому випадку треба протриматися. У неї зараз є сильна внутрішня енергія. Але не дозволити, щоб вона вичерпалася.

Олександр Лащенко