Росія приречена на поразки там, де торжествує закон.
Стокгольмський арбітраж закінчився перемогою України. Це незаперечний факт — як і те, що в разі програшу країну очікували б важкі часи. Але, тим не менш, керівництво країни і «Нафтогазу» ризикнуло — і не дарма. Тепер ми знаємо, що у Росії можна вигравати. Зрозуміло, коли судишся з нею не у Басманному суді.
Те, що сталося в Стокгольмському арбітражі — ще одна ілюстрація змін в країні після 2014 року. Президент Віктор Янукович та його прем’єр Микола Азаров теж вважали контракт з Росією несправедливим. Але що вони зробили для того, щоб підтвердити свою точку зору?
Янукович віддав перевагу ув’язненню Юлії Тимошенко та підписанню кабальних Харківських угод, фактичному обміну суверенітету країни на знижку по тому самому несправедливому контракту. Ніхто з тодішніх українських чиновників навіть не заїкався про можливість судового позову до «Газпрому» — так, ніби це якась священна тварина.
Іншою священною твариною був Путін: навіть коли йшов суд над Тимошенко, в Києві робили вигляд, що це вона одна вигадала «несправедливий контракт», а Путін, з яким узгоджувалися умови угоди, ні в чому не брав участь.
Історію з контрактом у Януковича використовували для розправи над політичними опонентами, а не для захисту національних інтересів країни. Тому Путін був як дружина Цезаря — поза підозрою. Більш відверті «регіонали» навіть хвалили свого російського кумира: ось який молодець, обдурив нашого тодішнього прем’єр-міністра!
Неначе весь сенс міжнародних відносин — в обмані, в «розводі лоха». Втім, немає нічого дивного, що Янукович і його оточення думали саме так.
А нам з того, що сталося в Стокгольмі, потрібно зробити свій висновок, протилежний.
Україна ніколи не здолає Росію, поки буде грати за кремлівськими правилами.
У великого згуртованого мафіозного угрупування, яке володіє величезними ресурсами для підкупу і брехні, просто не можна виграти на його полі. Навіть західним демократіям доводиться з цим рахуватися після того, як Росія влізла своїми брудними чобітьми в їхні електоральні процеси.
Але на полі міжнародного права шахрай просто не може виграти у чесної людини. І в питаннях енергетики, і в питаннях прав людини, і в питаннях територіальної цілісності.
Росія приречена на поразки там, де торжествує закон. Вона перемагає тільки тоді, коли бреше, руйнує і вбиває.
