Україна і Туреччина підписали кілька меморандумів про співпрацю в оборонній сфері. Проте підписання меморандумів є лише політичним і дипломатичним кроком, який має стати основою конкретних угод, в яких будуть передбачені часові і фінансові витрати обох сторін.
Туреччина сьогодні виглядає одним із потенційно важливих партнерів України через низку двосторонніх проектів, які цікавлять і українську, і турецьку сторону. По-перше, це проекти в галузі авіабудування — співпраця «Антонова» з турецьким концерном Turkish Aerospace Industries (TAI) щодо реалізації проектів по створенню регіональних і транспортних літаків. З тим же концерном ТАІ передбачається співпраця щодо розробки безпілотних систем, які сьогодні вкрай потрібні Україні з огляду на певне технологічне відставання.
По-друге, коли ми говоримо про проекти, пов’язані з бронетехнікою, то важлива потенційна можливість використання українських танкових двигунів у турецькому танку Altay.
По-третє, сфера виготовлення боєприпасів, в якій також передбачається співпраця, — надзвичайно актуальна для України з огляду на потреби в артилерійських боєприпасах, певних видах підривачів та корпусах снарядів. У нас є певні можливості по виробництву порохів та інших речей, які можуть бути інтегровані з турецькими пропозиціями щодо створення певних зразків, насамперед, артилерійських боєприпасів. Причому з використанням наших нових оборонних потужностей, які можуть бути створені для виконання цього завдання.
Коли ми говоримо про проекти, пов’язані з бронетехнікою, то важлива потенційна можливість використання українських танкових двигунів у турецькому танку Altay
Важливо, що Туреччина здобула великий прогрес у розвитку елементної і компонентної бази, яка не залежить від американців чи європейців. Фактично це дозволяє реалізовувати більш складні технологічні проекти з використанням тих напрацювань, які сьогодні має Туреччини.
Ще один важливий напрямок, який має стояти перед елементною базою, — взаємодія в галузі зв’язку. Тому що сьогодні між міністерствами оборони України та Туреччини існують непорозуміння через використання турецьких радіостанцій для оснащення наших механізованих чи піхотних бригад. Турецька сторона пропонує доволі гарні фінансові умови кредитування таких проектів і готова передавати технології по створенню радіостанцій сучасного покоління. Такі пропозиції — щодо передачі технологій Україні — не пропонували ні американці, ні ізраїльтяни, які так само намагаються сьогодні просувати подібні радіостанції для української армії. Ба більше, Ізраїль відрізняється від Туреччини тим, що коли почалися бойові дії, Ізраїль припинив постачання безпілотних систем, які були нам вкрай потрібні.
Тож спільна роботи з Туреччиною виглядає перспективною. Хоча вона так само залишається достатньо складною з огляду на те, що посилення бойової потужності Туреччини викликає занепокоєння окремих розвинутих країн. З іншого боку, країни, які починають озиратися на Туреччину, не надто допомагають Україні у створенні власного оборонно-промислового комплексу. Тож, я думаю, сьогодні створюється певна унікальна ситуація, коли співпраця України і Туреччини корисна обом сторонам, враховуючі схожі ризики, з якими сьогодні зіштовхуються обидві держави.
Сергій Згурець
