Сьогодні у Білорусі – День Волі, чергова річниця проголошення Білоруської Народної Республіки і традиційна дата проведення опозиційних заходів.
Напередодні цього дня репресії влади проти опозиційних політиків і активістів посилилися багаторазово. Заарештовано десятки людей, багато кого побито. Минулої ночі в Бресті заарештували відомого письменника, одного з лідерів Білоруського національного конгресу і колишнього кандидата на посаду президента країни Володимира Некляєва. Інший опозиційний політик, Микола Статкевич, став об’єктом хакерських атак. Від його імені розсилається брехлива інформація із закликами не брати участь у нинішніх відзначеннях.
Чому білоруська влада боїться саме цього дня? Страх її є очевидним. День волі – саме той день, коли соціальний протест може об’єднатися з політичним. Звичайно, і під час недавніх «маршів недармоїдів» звучали не тільки вимоги про скасування божевільного декрету Олександра Лукашенка, але і заклики до відставки авторитарного правителя. Однак День Волі – він не просто про режим Лукашенка. Він – про державу.
Режим Лукашенка зробив все можливе, щоб Білоруська держава не відбулася. За останні десятиліття не просто не проведені економічні реформи. Режим постарався позбавити населення історичної пам’яті. Він відмовився від національного прапора, герба, самого Дня незалежності – в Білорусі він відзначається не в день, пов’язаний хоча б із однією з дат становлення республіки, а в день звільнення Мінська від гітлерівців. Запровадження другої державної мови фактично призвело до маргіналізації білоруської мови саме тоді, коли ця мова потребувала підтримки. Білоруський інформаційний простір досі не очищений від ворожих самій білоруській державності пропагандистських російських телеканалів. А опозиційні, справжні білоруські ЗМІ, навпаки, переслідуються. Можна сказати, що всі ці 23 роки Лукашенко рив могилу вільній Білорусі, її історії, мові та гордості. Але в цьому його підтримувала переважна більшість жителів країни – язик не повертається назвати їх громадянами. Білорусь була республікою могильщиків.
А зараз у білорусів з’являється історичний шанс змінити свою долю – або остаточно відмовитися від своєї державності, стати російською провінцією. День Волі – саме про це. Він про дату, коли білоруси вирішили взяти свою долю у власні руки, відмовитися від ролі «молодшого брата» в імперії. Саме тому річниця проголошення Білоруської Народної Республіки так лякає Лукашенка і його оточення.
Від українців за радянських часів теж приховували і день проголошення Української Народної Республіки, і День соборності. Жителів УРСР намагалися привчити до думки, що українська державність створена Леніним і Сталіним. Не вийшло. Історична пам’ять виявилася сильнішою за шовіністів і більшовиків. Саме тому українці, врешті-решт, стали будувати справжню державу, а не перейменовану радянську республіку. Саме тому Лукашенко боїться не тільки білоруського Дня Волі, а й українського Майдану.
Віталій Портников
