А ви ж розумієте, що означають шахрайські колцентри для українського суспільства? Якщо ні, сідайте зручненько і я вам розкажу.
За оцінками ТСК Верховної Ради в Україні діє приблизно 1000-2000 шахрайських колцентрів, так званих «офісів», в яких працює сумарно близько 50-100 тисяч працівників.
Це ще не все. В «офісах» дуже висока плинність кадрів. Кажуть, в середньому «звонарі» там працюють 3 місяці. Таким чином за рік через шахрайські колцентри проходять сотні тисяч молодих українців. А за весь час там вже попрацювали мільйони наших співвітчизників.
Що це значить? Це значить, що мільйони молодих українців прямо на страті свого життя навчаються брехати, дурити, виманювати гроші і бути БЕЗЖАЛЬНИМИ до розумово недалеких людей, до пенсіонерів, просто нещасних затурканих людей, у яких вони видурюють останні гроші.
Ці молоді люди натреновані не відчувати жодної емпатії і співчуття. Кримінальники навчають їх, що вони – еліта, а всі інші люди, яких вони дурять – лохи ушасті. Тому співробітники «офісів» втягуються в злочинний бізнес і сприймають шахрайство як норму і навіть доблесть.
Кажуть, багато колцентрів працює на закордон, але ви думали, що роблять ці молоді люди, коли закінчують роботу, або вихідні? А вони живуть серед нас! З усіма цими моральними настановами, кримінальними талантами. І поводять себе відповідно.
Шахрайські колцентри вирощують покоління безпринципних шахраїв, абсолютно безбашенних, безжальних, звиклих до легких грошей і незвиклих працювати.
Коли закриють колцентри вони підуть працювати в легальний бізнес? Ніт. Вони будуть займатися тим, чим вміють і люблять – шахрайством. А ми всі, наші близькі, діти, старенькі, найбільш слабкі і вразливі для шахрайства, будемо під прицілом.
Тому ця історія не тільки про те, як під@раси з Генпрокуратури кришували шахрайські колцентри. Ця історія про те, що крадучи на брюліки своїм бл@дям, прокурорські ВИРОСТИЛИ своїми руками МІЛЬЙОННЕ злочинне угрупування молодих людей, у яких немає професії, немає бажання працювати а є тільки жадоба до грошей БУДЬ-ЯКОЮ ціною.
Вдумайтеся!!! Замість захищати закон, ПРОКУРАТУРА своїми руками ВИРОСТИЛА найбільшу в нашій історії ЗЛОЧИННУ організацію! Ціле покоління молодих злочинців. І це просто срака!
Тут генеральний прокурор мав би не просто подати у відставку, а застрелитися. Але щось мені підказує, що Генеральний прокурор, який викохав таку гімняну організацію просто не має совісті, яка б спонукала його застрелитися. Скоріше, втече в якусь Іспанію і буде там доживати краще життя за наші гроші.
Як же вони заїб@ли!
Імперію «Карфаген» Кравченко організував фактично за рік. Виліз на ній на вершину. А під ним були і СБУ, і ГУР, і департамент Стратегічних розслідувань Нацполіції, і Прикордонна служба. Тобто, всі хто мали силову владу.
Це дійсно спрут, мафія…
Інна Ведернікова, Дзеркало тижня:
«Ми зібрали всю наявну інформацію про те, що насправді відбувається навколо справи НАБУ щодо ймовірного прикриття шахрайських колцентрів посадовцями Офісу генпрокурора.
«Карфаген» відкрив лише прокурорську гілку значно більшої системи кришування колцентрів.
За інформацією джерел ZN.UA, в Україні можуть діяти близько двох тисяч шахрайських колцентрів. Понад тисячу з них у цьому середовищі називають «білими». Не тому, що вони працюють законно, а тому, що мають силове прикриття, платять щомісячну «абонплату» й можуть не побоюватися обшуків.
Центри, які не ввійшли до цієї системи, називають «чорними» або «партизанами». Саме вони, за словами співрозмовників ZN.UA, найчастіше стають об’єктами показових обшуків та імітації боротьби з колцентрами.
Тобто закриття таких офісів може бути не лише правоохоронною діяльністю, а й способом прибрати конкурентів тих, хто вже заплатив за захист.
Система тривалий час працювала через так зване «єдине вікно». Кожен із понад тисячі «білих» колцентрів, за даними джерел, платив туди близько 20 тисяч доларів на місяць. Гроші переважно збирали представники імʼям СБУ, після чого їх розподіляли між структурами, причетними до прикриття.
Якщо зазирнути за це «єдине вікно», говорять співрозмовники, там можна побачити представників СБУ, ГУР, Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції, прокуратури, Фінмону й навіть окремих представників Державної прикордонної служби. Конкретний механізм розподілу грошей і роль представників кожної структури ще потребують перевірки.
Але з приходом до Офісу генпрокурора Руслана Кравченка апетити прокуратури, за даними джерел ZN.UA, зросли настільки, що спрацювала стара формула: жадібність фраєра згубила.»
Ще раз про це зелене лайно яка тхне на весь білий світ.
Бо все це бачать платники податків країн які нам досі допомагають стримувати руського Варвара.
Чесно кажучі, вже не має сил щось писати, дивлячись на ці сейфи, переповнені корупційним баблом.
Здавалося, що в момент, коли саме інсування держави під питанням, коли ворог кожного дня знищує столицю і можливо готує новий наступ на Київ, тваринні інстинкти самозбереження мають все ж таки пересилити тупу ненажерливість і якось змусити (хоча б тимчасово) прикрутити корупцію та кинути усі ресурси на самозахист.
Але ні, це не можливо, бо це не люди, це потвори.
Згідно загальної інформації ці злочинні кол — центри обманули людей за ці роки війни на 54 мільярди доларів США під керівництвом і дахом державної машини.
А мені згадалися події чотирьох річної давнини коли я вийшов з пропозицією сформувати повітряний легіон з відставних західних льотчиків і інженерів в штаті авіаційної дивізії під моїм командуванням.
Провів величезну підготовчу роботу, перетрусив весь особовий склад французького полку Нормандія — Неман і інші авіаційні частини на заході.
Бо служив в Німеччині і мав багато контактів по службі і по дружбі.
Зробив підрахунок а скільки коштів мені потрібно на ту дивізію включно з придбанням літаків з нормальним льотним ресурсом і ракетами для них, ну порахував майже Все.
І знаєте яка цифра у мене вийшла — 5 мільярдів доларів на авіаційну дивізію в 120 літаків з пілотами асами!
І глядячі на оті вкрадені гроші я міг би створии 10 таких дивізій!
Це просто арифметика бо я не впевнений що скільки потрібно було б….
Але ви уявляєте таку силіщу — повітряну армію з 1200 літаків!
Мені то і уявляти не потрібно бо на останній посаді заступника командувача ВПС ЗГВ у мене було 5 авіаційних дивізій і 30 окремих авіаційних полків і авіаційних ескадрилій, всього 1377 ЛА!
Вибачте, та я б розніс тих москалів в хлам в повітрі!
Зберіг би десятки тисяч життів наших людей, критичну інфраструктуру, житло, майно…
Але ж ні!
Мене навіть слухати не захотіли!
Бо у нас грошами командують зелені Потвори!
Тому і маємо що маємо!
Далі ще гірше буде.
Бо не покаране зло породжує ще більше зло.
Це так, невеличке доповнення до попередніх дописів на цю тему.
.
Найстрашніше в усій цій історії навіть не те, що коло навколо президента стає все тіснішим.
Єрмак. Мудра. Тепер Генпрокуратура. Міндіч, Цукерман, кооператив «Династія». На плівках — якісь Кирили, Вови, Давиди. І дивовижна кількість людей, голосів та зв’язків, яких у нас традиційно ніяк не можуть встановити.
Ну не можуть — і все. Країна велика, людей багато. Спробуй знайди. Але я зараз навіть не про прізвища. Я про державу. Бо, шановні, ми перетворилися на якусь грьобану монархію. Причому давайте не плутати монархію здорової людини з монархією хворої людини.
Ми взагалі забули, що таке державні інституції і навіщо вони потрібні. Україна — парламентсько-президентська республіка. Президент тут не цар і не генеральний директор ТОВ «Україна». У нас є парламент, виконавча влада, судова влада. І вся ця конструкція існує саме для того, щоб влада не концентрувалася в одних руках.
А що маємо де-факто? Верховна Рада давно втратила суб’єктність. Спустили законопроєкт — зібрали голоси — натиснули кнопки. Виконавча влада — це п’ять-шість «ефективних менеджерів», яких роками переставляють із одного крісла в інше. Не впорався тут? Нічого. Спробуєш себе в іншому міністерстві. Головне — ефективний.
Про незалежність судової системи навіть не починатиму. Тут чорний гумор уже не справляється. І тепер — Генпрокуратура.
А тут календар просто прекрасний.
1 вересня президент Зеленський заявляє, що треба посилити кримінальну відповідальність за шахрайські кол-центри: «Всі організатори кол-центрів повинні відповідати». 2 вересня президентські законопроєкти справді реєструють у Верховній Раді.
І буквально за кілька днів НАБУ приходить в Офіс Генерального прокурора у справі про ті самі шахрайські кол-центри. Ну що тут скажеш.
Головне в розслідуванні — не вийти самим на себе.
І все-таки навіть це не найстрашніше.
Найстрашніше — що ми втратили суб’єктність державних інституцій. Парламент — не суб’єктний. Уряд — не суб’єктний. Про суди вже сказала. Реальна політична влада дедалі більше концентрується навколо однієї людини та її Офісу.
Де-юре — парламентсько-президентська республіка. Де-факто — грьобана монархія.
І мене вже навіть не так цікавить, хто буде наступним на плівках і наскільки близько чергове розслідування підійде до Банкової.
Мене цікавить інше. Якщо завтра забрати з цієї конструкції одну людину та її Офіс — які державні інституції залишаться здатними працювати самостійно? Оце і є справжня криза.
Не криза прізвищ. Не криза чергових плівок. І навіть не черговий корупційний скандал. Це криза державних інституцій.
Так, сьогодні суб’єктність демонструє НАБУ. І я дуже хочу вірити, що це суб’єктність незалежної української інституції. Чи тільки їхня це суб’єктність і чи немає в цій партії значно доросліших гравців — не знаю. Побачимо.
Але нормальна держава не може триматися на одній людині. Чиновника можна звільнити. Корупціонера — посадити. Уряд — змінити. Президентів — переобрати. А от відновити інституції, які роками відучували бути суб’єктними, набагато складніше.
І все це відбувається в країні, яка захлинається кров’ю. Де військові віддають життя. Де люди скидаються по сто гривень на машини, дрони й РЕБи. Де ми щодня когось ховаємо.
А потім відкриваєш оприлюднені матеріали НАБУ і чуєш фразу одного з фігурантів: « Єбать — так королеву, красти — так мільйон».
