Російські окупанти мають просування поблизу Костянтинівки Донецької області.
Про це повідомляє моніторинговий проєкт DeepState.
Просування військ РФ
«Ворог просунувся поблизу Костянтинівки», — сказано в повідомленні.
Російські окупанти мають просування у Краматорському районі Донецької області.
Про це повідомляє моніторинговий проєкт DeepState.
«Мапу оновлено. Ворог просунувся поблизу Калеників (Краматорський район Донецької області)», — йдеться в повідомленні.
Оновлена мапа
Згадуючи Курську операцію, дуже хочеться запитати: хто з вищого військово-політичного керівництва України понесе відповідальність за загибель наших Героїв та втрату західної техніки?
Курська операція увійде в історію, як операція, яка чудово була розпочата, але так само «чудово» просрана. Її результати плачевні. Потрібно було вчасно зупинитися, а не розповідати народу, «ах ви офігіїте, на що ми обміняємо Суджу»! На що ми її хотіли обміняти?! Весь Суджанський район аж 24 тисячі населення, а ми утримували половину.
Росіяни КАБ перемололи в Курській області техніку, яку ми отримали від Заходу, перемололи добірні наші частини.
Нестача часу, загроза оточення та щільний вогонь ускладнювали або унеможливлювали вивезення всіх поранених і пошкоджених машин.
Вихід українських підрозділів з Курщини на початку 2025 року супроводжувався складними, часто критичними умовами на тлі потужного натиску противника, що подекуди призводило до вимушеного залишення важкої техніки та надзвичайно болісних ситуацій з евакуацією. Як згадував один з тих, що вийшли звідти: «ми залишили все тяжке озброєння і залишили тяжко поранених, їх врятувати ми не могли».
Аналіз Курської операції ЗСУ (яка розпочалася у серпні 2024 року та тривала у 2025 році) вказує, що головними прорахунками та проблемами стали відволікання найкращих підрозділів з критичних ділянок фронту, великі втрати техніки при тривалому утриманні позицій, логістичні труднощі та хаотичність під час фінального відходу.
Попри початковий успіх, ефект несподіванки й поповнення обмінного фонду, військові аналітики та медіа (зокрема, The New York Times, аналітики групи Tatarigami та західні експерти) виділяють кілька ключових помилок та проблем операції:
1. Стратегічне відволікання ресурсів (Ослаблення Донбасу). Для операції задіяли елітні десантно-штурмові підрозділи й дефіцитну техніку.
Це зробило інші лінії фронту (зокрема, Покровський, Курахівський та Часовоярський напрямки) вразливішими до російських атак і прискорило територіальні втрати на сході України.
Очікуваного масштабного відведення ключових ударних сил ворога з Донбасу не відбулося — Росія використала для контрнаступу резерви, строковиків та північнокорейські війська.
2. Відсутність вчасного виходу: короткострокова операція (2–4 тижні) для створення буферної зони зберегла б ресурси. Натомість тривале утримання територій перетворилося на війну на виснаження.
На Курщині Україна втратила значну кількість дефіцитної західної бронетехніки. За даними аналітиків, станом на весну 2025 року підтверджені втрати техніки ЗСУ в Курській області перевищили російські (понад 990 одиниць проти близько 790 у ворога), що є нетиповим для оборонних операцій України на інших напрямках.
3. Критичні проблеми з логістикою та зв’язком. Забезпечення угруповання через державний кордон під постійними ударами КАБів та ворожих дронів (зокрема, нових російських волоконно-оптичних БПЛА) було вкрай складним.
Відсутність стабільного зв’язку між підрозділами всередині РФ призводила до неузгодженості дій та втрати координації.
Повторюся, Курська операція, яка була геніально розпочата, згодом перетворилася на авантюру і безславно була програна.
