Є таке поняття, як стратегічні цілі, які ви ставите під час війни. Навіть, якщо не ви її почали. Це може бути зупинка ворога на певних рубежах, контрнаступ і повернення територій, ліквідація керівництва ворожої держави…
У Петра Порошенка це можна було кваліфікувати, як проведення болісних для ворога операцій і дипломатична активність з метою примушуванняя агресора до миру й повернення всіх територій ОРДЛО та максимальне підвищення ціни окупації Криму. Це було реально й виглядало цілком реалістично. Й було зрозуміло, який проміжний результат війни передбачався, поза етапами судових та дипломатичних заходів.
Воювати без стратегічного бачення своїх завдань у війні неможливо. Це безумовний шлях до капітуляції. Чи мають таку стратегію наші генерали й командувачі? Припускаю, що так. І Головком Драпатий, переконаний, що має. Але вони їх не можуть реалізовувати й навіть представити отому вєрховному сталінчику. Бо в того є свій власний чіткий стратегічний план. Щоправда, він не передбачає ні завершення війни, ні власних переваг. Але дозволяє виправдовувати максимально тривале ведення війни. Я його прозвав стратегією (не тактикою!) пінг-понг:
«Відплата-возмєздіє, відплата-возмєздіє… Ні-ні, пане Трамп, ми дуже хочемо сісти за стіл переговорів. Але ж ви бачите, що вони зробили? От ми відплатимо за наших людей і зразу до переговорів… /// Дональд, мы хотим мира, но Zеленский атакует нашу гражданскую промышленность и дестабилизирует мировой рынок. А ещё они хуже пиратов. Вот мы отплатим, принудим к миру и сразу начнём переговоры…»
І так без кінця. При тому, що дзеркальність такої війни фальшива, ми в більших мінусах, бо з таким ворогом можна вести лише асиметричну війну і зовсім іншими засобами. Думаєте, що я тут поетичні метафори вигадую? Ну, то прочитайте вчорашні тези нашого «найzеленосяйнішого лідора сучасності», вони саме про це. І це ті позиції, з якими він виїздить до США переконувати Трампа:
Визначили порядок наших дій у відповідь за обстріли Києва, Одеси та інших міст України. Є чіткий перелік заходів, — Зеленський.
І так без кінця. Нічого іншого, окрім цього смертоносного пінг-понгу диктаторів…
От чому так пекельно соромно нам, а не тим, які це обрали???
