Відрижка «російського світу» сьогодні зазіхнула на святиню всього проваславного світу. Релігійну, культурно-історичну цінність світового масштабу.
300 років Києво-Печерська лавра була окупована Московським патріархатом.
Росія століттями використовувала Лавру як інструмент поневолення України. До 1686 року святиня була підпорядкована безпосередньо Константинополю, але згодом опинилася під владою Москви, яка почала нівелювати українську ідентичність.
Імперія нав’язувала свої легенди та імена, прагнучи привласнити символи, якими можна скріпити неоімперську ідею. Повернення Лаври — це відновлення історичної справедливості та зв’язку з тисячолітньою спадщиною київських князів, козацьких гетьманів та видатних українських діячів.
В сучасних реаліях територія перетворилася на осередок поширення проросійських ідей. СБУ фіксувала там агітаційні матеріали та заклики, що підтримують політику РФ.
МП створив у «Нижній Лаврі» закритий анклав із готелями та цехами, який не підпорядковувався державним органам. Проводилася підміна понять, коли українські історичні діячі (наприклад, Петро Могила) адаптувалися під російські імперські міфи.
Процес деокупації включає відновлення історичної правди про афонського монаха Антонія, роль київських князів та гетьманів, які насправді формували спадок Лаври, до того як імперія почала спотворювати його через фальсифікацію наративів та перейменування постатей.
У XVII столітті Києво-Печерська Лавра стала головним оплотом українського православ’я та національно-культурного відродження. Підпорядкована Київській митрополії, вона відігравала роль потужного духовного, освітнього й політичного центру, балансуючи між впливами Речі Посполитої, козацтва та Московського царства.
Митрополит Київський Сильвестр Косів та печерський архімандрит Йосип Тризна відстоювали самостійність української церкви. У 1654 році вони відмовилися складати присягу на вірність московському царю. За архимандрита Єлисея Плетенецького у 1616 році при монастирі запрацювала Лаврська друкарня. Наступні настоятелі (наприклад, Захарія Копистенський) зробили її центром полемічної літератури на захист православ’я.
Монастир був опорою козацтва, отримуючи щедрі гетьманські грамоти та пожертви. Саме завдяки підтримці Богдана Хмельницького та гетьмана Івана Мазепи відбулося масштабне відновлення обителі.
У 1688 році монастир офіційно здобув статус Лаври, ставши найбільшим об’єктом паломництва.
Протягом XVII століття Лавра повністю змінила свій зовнішній вигляд, перетворившись із дерев’яного середньовічного монастиря на пишний бароковий ансамбль. Українська козацька старшина, гетьмани та особливо Іван Самойлович та Іван Мазепа, виділяли величезні кошти на розбудову Лаври. Було капітально реконструйовано головний храм — Успенський собор. Наприкінці XVII століття за кошти Мазепи навколо Верхньої Лаври звели потужні , які захищали монастир від нападів.кам’яні оборонні мури з вежами та бійницями. Побудовано унікальну Всіхсвятську церкву над Економічною брамою, оновлено Троїцьку надбрамну церкву та церкву Спаса на Берестові.
До 1680-х років Лавра перебувала під юрисдикцією Константинопольського патріархату, маючи статус ставропігії (прямого підпорядкування Патріарху, незалежно від місцевих єпископів).
У 1686 році, після анексії Київської митрополії московією, монастир перейшов у підпорядкування Московського патріархату.
Московський патріархат не пробачив Україні її незалежності та незалежності Української церкви. Навіть те, що сьогодні атакували Успенський собор, який був реконструйований Іваном Мазепою не випадковість. Дрон цілеспрямовано вдарив по собору.
На території Нижньої Лаври досі перебувають близько 140 представників громади УПЦ (Московського патріархату), серед яких як ченці, так і послушники. Ці особи продовжують залишатися в обителі в очікуванні остаточних рішень судів щодо користування приміщеннями монастиря.
Ось як зараз виглядає Лавра
Успенський собор у Києво-Печерській Лаврі, який сьогодні був атакований росіянами, тісно пов’язаний з постаттю гетьмана Івана Мазепи. Завдяки його меценатству у 1690-х роках храм було відновлено та оздоблено у стилі козацького (мазепинського) бароко, а сам гетьман став одним з найщедріших ктиторів в історії цієї святині.
Мазепа виділив близько 50 000 золотих на відновлення храму та 20 500 золотих на позолоту головних бань.
Гетьман подарував собору дорогоцінні реліквії: великий срібний свічник, золоту чашу, оправу для Євангелія та золоту митру.
75 000 «золотих» (золотих монет) в Україні XVII століття еквівалентні приблизно 260–280 кг чистого золота. За сучасними цінами на метали, це становить близько $23–$25 мільйонів
