Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 01.04.2026
1. Експорт російської нафти різко скоротився після атак українських безпілотників на ключові балтійські порти рф.
— За тиждень з 22 по 29 березня загальний обсяг морського експорту впав на 43% — з 4,072 до 2,318 млн барелів на добу. За цей період із російських портів вийшло лише 22 танкери, що на 15 менше, ніж тижнем раніше.
— Найбільше падіння зафіксовано на Балтійському напрямку. Із порту Порт Приморськ — головного нафтового хабу росії— відправили лише 4 танкери проти 10 тижнем раніше.
— Фінансові втрати російських нафтових компаній також виявилися значними. За тиждень проблем із балтійською інфраструктурою експортна виручка скоротилася з $2,45 млрд до $1,44 млрд, навіть попри зростання ціни російської нафти Urals на $11,3 — до $73,24 за барель.
— Таким чином удари по портовій інфраструктурі Балтійського моря призвели до найбільшого падіння російського морського експорту нафти з початку повномасштабної війни.
2. Атаки безпілотників продовжують гальмувати роботу російської нафтової інфраструктури та ускладнювати експорт сировини.
— Нафтопереробний завод Киришинефтеоргсинтез у Ленінградській області, який зупинився після ударів БПЛА, зможе лише частково відновити роботу приблизно протягом місяця.
— У цей період можуть запустити три з чотирьох установок первинної переробки, що дозволить завантажити підприємство приблизно на 60% потужності.
— Виробництво пального може частково відновитися, однак подальший експорт залишається проблемним через пошкодження ключових портових вузлів.
— Ситуацію погіршують повторні атаки на балтійські експортні порти. Зокрема, Порт Усть-Луга зазнав щонайменше п’яти ударів за десять днів, у результаті чого було пошкоджено нафтовий термінал. Раніше атакам піддавався і Порт Приморськ — один із головних каналів експорту російської нафти.
— Навіть у разі часткового перезапуску переробки росія стикається з дедалі серйознішими обмеженнями в експорті нафти та нафтопродуктів через системні удари по логістичній інфраструктурі.
3. Чистий прибуток найбільшої нафтової компанії росії Роснефть у 2025 році скоротився на 73%.
— У компанії пояснюють різке падіння результатів високими процентними ставками, зростанням податкового навантаження та разовими витратами.
— Додатковий тиск на галузь створюють санкції: у жовтні 2025 року обмеження проти російського нафтового сектору запровадили США, які включили до санкційного списку як Роснефть, так і Лукойл.
— Попри зростання світових цін на нафту, прибутковість російського експорту падає через різке подорожчання логістики. У березні фрахт танкерів з Балтійського моря до Індії перевищив $20 за барель — це вдесятеро більше, ніж коштувало транспортування до Європи на початку 2022 року.
— Світові ціни на нафту різко зросли: у березні Brent подорожчала на 64%, а WTI — на 52%. Водночас високі ціни вже не гарантують російським компаніям стабільних прибутків, оскільки санкції, дорога логістика, страхування та фінансові витрати знижують ефективність нафтового експорту рф.
4. Спад у російській обробній промисловості у березні прискорився.
— Індекс PMI опустився до 48,3 пункту з 49,5 у лютому, залишаючись нижче позначки 50, яка відділяє зростання від скорочення. Це найгірший показник у 2026 році та сигнал про подальше погіршення стану промисловості.
— Основним драйвером спаду стало скорочення нових замовлень, яке стало найшвидшим із жовтня минулого року. Підприємства прямо вказують на падіння попиту та зниження платоспроможності клієнтів. Експортні замовлення також продовжили зменшуватися, що додатково тисне на виробників.
— Обсяги виробництва скорочуються третій місяць поспіль, причому темпи падіння стали найвищими за останній квартал. У відповідь компанії різко урізають закупівлі сировини — цей показник продемонстрував найсильніше падіння за чотири роки.
— Бізнес також змушений скорочувати запаси та оптимізувати витрати. Негативні тенденції вже впливають на зайнятість: у березні підприємства продовжили скорочення персоналу четвертий місяць поспіль.
— Причинами називають зменшення обсягів виробництва та перехід на більш гнучкі форми оплати праці. Водночас зростають витрати бізнесу. Виробники стикаються з підвищенням цін на паливо та сировину, що підштовхує інфляцію витрат. Однак перекласти ці витрати на споживачів компанії не можуть повною мірою через високу конкуренцію і слабкий попит, що додатково стискає маржу.
— Окремим негативним сигналом стало падіння ділових очікувань до мінімуму майже за чотири роки. Підприємства дедалі песимістичніше оцінюють перспективи, посилаючись на слабкий попит і ризики неплатежів з боку клієнтів.
— Сукупно ці фактори вказують на поглиблення структурних проблем у російській промисловості, де одночасно скорочуються виробництво, інвестиційна активність і зайнятість, а можливості для відновлення залишаються обмеженими.
5. Азійські країни різко нарощують закупівлі російської нафти.
— Через перебої з поставками з Близького Сходу та зростання цін на енергоносії низка держав регіону почала шукати альтернативні джерела. Якщо раніше основними покупцями російської нафти після початку війни проти України були Індія та Китай, то тепер до них приєднуються нові імпортери.
— Зокрема, Філіппіни та Південна Корея вже отримали партії російської нафти або нафтопродуктів, тоді як В’єтнам і Шрі-Ланка ведуть переговори з російськими компаніями. Таїланд та Індонезія також заявили про готовність розпочати закупівлі.
— Це пояснюється різким погіршенням ситуації на ринку. Країни регіону опинилися у фактично безвихідному становищі через дефіцит енергоресурсів і змушені використовувати будь-які доступні варіанти.
— Через це російська нафта, яка традиційно продається зі знижкою, стає ключовою альтернативою. За даними Veson Nautical, ще до загострення ситуації близько 85% експорту російської нафти припадало на Китай та Індію. Тепер ці потоки не лише зберігаються, а й зростають.
— Індія, скориставшись пом’якшенням позиції США щодо санкцій, суттєво збільшила імпорт: із приблизно 1 млн барелів на добу в лютому до близько 1,9 млн барелів наприкінці березня.
— Частина поставок, які раніше прямували до Китаю, навіть була перенаправлена до Індії, оскільки індійські покупці почали платити премію до ціни — майже на 5% вище, щоб забезпечити стабільні обсяги.
— Водночас офіційні особи в країнах Південно-Східної Азії відкрито визнають, що змушені переглядати свою енергетичну політику. Президент Філіппін Фердинанд Маркос-молодший заявив, що Маніла вивчає всі можливі джерела постачання, включно з нетрадиційними, щоб компенсувати вплив війни на Близькому Сході.
— Перерозподіл потоків енергоресурсів свідчить про формування нової конфігурації глобального нафтового ринку, де геополітичні фактори дедалі більше визначають маршрути та обсяги постачання.
6. Експорт російського трубопровідного газу до Європи у березні зріс на 22% у річному вимірі.
— Середньодобові поставки «Газпрому» через газопровід «Турецький потік» досягли близько 55 млн кубометрів. За даними європейської мережі операторів газотранспортних систем Entsog, загальний обсяг прокачування за місяць становив приблизно 1,7 млрд кубометрів проти 1,4 млрд кубометрів у березні 2025 року.
— Зростання відбулося через різке загострення ситуації на енергетичних ринках: Ормузька протока, через яку зазвичай проходить близько 20% світових поставок нафти, нафтопродуктів і зрідженого газу, фактично стала недоступною для більшості суден через війну з Іраном. Це суттєво обмежило альтернативні джерела постачання та підвищило попит на трубопровідний газ.
— Туреччина наразі залишається єдиним маршрутом транзиту російського газу до Європи після припинення дії п’ятирічної угоди з Україною у січні 2025 року. Через це значення «Турецького потоку» для європейського ринку суттєво зросло.
— За підсумками першого кварталу експорт російського газу до Європи збільшився приблизно на 11% у річному вимірі — до близько 5 млрд кубометрів. Водночас у довгостроковій перспективі обсяги залишаються значно нижчими за історичні рівні.
— За оцінками, у 2025 році експорт російського трубопровідного газу до Європи скоротився на 44% — до близько 18 млрд кубометрів, що стало найнижчим показником із середини 1970-х років. Для порівняння, у 2018–2019 роках постачання сягали приблизно 180 млрд кубометрів на рік.
7. США скасували санкції щодо трьох російських вантажних суден, які раніше потрапили під обмеження через зв’язки з підсанкційними структурами.
— Із санкційного списку виключено контейнеровози Fesco Magadan і Fesco Moneron, які раніше підпали під обмеження як активи компанії ПСБ Лизинг — дочірньої структури Промсвязьбанк, що перебуває під санкціями з лютого 2022 року.
— Також із санкцій знято суховантаж SV Nikolay, який був внесений до списку обмежень у квітні 2022 року разом з іншими суднами, пов’язаними з Альфа-Лизинг.
— Судно SV Nikolay використовувалося для вивезення українського зерна з окупованого Севастополю до Туреччини. У 2025 роцісудно перевозило металургійний кокс з окупованого Маріуполю до Алжиру.
— Постачальником вантажів виступала зареєстрована в Гонконзі компанія Green Rabbit, яка спеціалізується на експорті вугілля та зерна з окупованих територій Донбасу.
— Керівником компанії є Муслим Темеркаев — радник Марата Кабаева, батька Алини Кабаевої, яку пов’язують з путіним.
8. Щонайменше 25 російських суден, що перебувають під санкціями, пройшли через британські води після заяв уряду Великої Британії про можливість їх затримання.
— Йдеться про танкери так званого «тіньового флоту», який росія використовує для експорту нафти в обхід обмежень. Попри заяву прем’єр-міністра Кіра Стармера про готовність військових висаджуватися на такі судна і затримувати їх, інтенсивність руху не змінилася — кораблі продовжують курсувати вздовж південного узбережжя Англії у тих самих обсягах, що й раніше.
— Британська влада розраховувала, що сама загроза примусових дій змусить судна змінити маршрути та уникати проходу через Ла-Манш, який є ключовим шляхом між Балтійським морем і південною Європою.
— Однак цього не сталося, і після оголошення не було зафіксовано жодного випадку фактичного затримання чи висадки на російські судна. Це пояснюється складністю таких операцій і юридичними обмеженнями. За словами фахівців із морського права, у Лондона є дуже обмежені підстави для втручання у транзит іноземних суден.
— Зокрема, відсутній мандат Ради Безпеки ООН, а використання санкцій як підстави для силових дій вважається спірним і неперевіреним механізмом.
— У Міністерстві оборони Великої Британії заявляють, що будь-які заходи розглядатимуться індивідуально і відмовляються коментувати можливі дії наперед. Водночас, відсутність практичних кроків знижує стримувальний ефект санкційної політики.
— Інші європейські країни, зокрема Франція, Бельгія та Швеція, вже застосовували затримання суден у межах протидії російській мережі обходу санкцій.
— Ситуація розгортається одночасно зі зростанням цін на нафту через війну на Близькому Сході, що, за оцінками британського уряду, дає москві можливість отримувати додаткові доходи від експорту енергоресурсів попри санкційний тиск.
Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 02.04.2026
1. Українські безпілотники вночі 2 квітня атакували нафтопереробний завод в Уфі, що входить до структури «Роснефти», спричинивши пожежу на території підприємства.
— Під удар потрапив завод «Башнефть-Новойл» — один із ключових нафтопереробних активів «Роснефти». Підприємство виробляє широкий спектр продукції, включно з бензином, дизельним паливом, авіаційним гасом і мастилами, а його потужність становить близько 7,3 млн тонн нафти на рік.
— За попередніми оцінками профільних моніторингових ресурсів, удар міг припасти на установку первинної переробки нафти, що є критично важливою для роботи заводу. Ураження таких об’єктів здатне впливати на виробничі процеси і тимчасово обмежувати випуск продукції.
— Поруч із «Башнефть-Новойл» розташовані ще два великі підприємства — «Башнефть-Уфанефтехим» і «Башнефть-УНПЗ», що формують один із найбільших нафтопереробних кластерів росії. Це підвищує вразливість регіону до подібних атак і створює ризики для всієї виробничої інфраструктури.
— Це вже не перший удар по цьому промисловому вузлу за останній час: атаки безпілотників фіксувалися 21 та 22 березня, тоді також виникали пожежі. Серія інцидентів свідчить про зростання тиску на енергетичну інфраструктуру в глибокому тилу росії.
2. У росії прискорюється зростання державного боргу.
— За підсумками року державний борг росії зріс до 35,1 трлн рублів, а витрати на його обслуговування досягли 3,2 трлн рублів. Загалом держборг за рік підскочив на 21%, тоді як внутрішній борг зріс ще швидше — на 29,1%.
— Така динаміка свідчить про зростаючий дефіцит поточних бюджетних доходів для покриття державних витрат. Паралельно уряд намагався компенсувати нестачу коштів через підвищення податків. Ставка податку на прибуток для федерального бюджету була збільшена з 3% до 8%, тоді як для регіонів вона залишилася на рівні 17%. Однак очікуваного ефекту це не дало.
— Попри це, формально дефіцит федерального бюджету утримується нижче умовного міжнародного орієнтира у 3% ВВП. За підсумками січня–лютого 2026 року він становив близько 1,5% ВВП.
— Водночас швидке накопичення боргу та слабка реакція доходів на підвищення податків свідчать про зростаючу структурну напруженість російських державних фінансів.
3. Дефіцит федерального бюджету росії за перші два місяці 2026 року сягнув 3,45 трлн рублів, що становить близько 1,5% ВВП.
— Таким чином, річний план дефіциту фактично був вичерпаний менш ніж за два місяці. Доходи бюджету демонструють помітне погіршення. Загальні надходження склали 4,8 трлн рублів — це на 10% менше, ніж за аналогічний період минулого року.
— Ключовим фактором стало різке падіння нафтогазових доходів, які обвалилися на 47%. Водночас ненафтогазові надходження показали лише помірне зростання — на 4%.
— Частка доходів від енергоресурсів у бюджеті суттєво знизилася і наразі становить близько 17%, що свідчить не про диверсифікацію, а про ослаблення основного джерела наповнення казни. Попри це, витрати продовжують зростати — за два місяці вони збільшилися на 5,8%.
— Додатковим фактором розбалансування фінансів стало активне авансування державних контрактів, що прискорює витрачання коштів і посилює тиск на бюджет уже на початку року.
— Розрахунок уряду значною мірою базується на очікуваннях подорожчання енергоресурсів. Однак навіть після різкого стрибка ціни на нафту лише частково відновилися і наблизилися до довоєнних рівнів, не забезпечивши необхідного приросту доходів.
— У разі, якщо ціни на сировину не покажуть стійкого зростання, владі доведеться шукати альтернативні джерела покриття дефіциту. Серед можливих варіантів — посилення внутрішніх запозичень, що може витіснити приватний сектор з ринку капіталу, або приховане монетарне фінансування через послаблення валюти.
— Ситуація свідчить про швидке погіршення стану державних фінансів і зростання ризиків для економіки, де дефіцит бюджету, падіння сировинних доходів і зростаючі витрати формують нестійку фінансову модель.
4. «Роснефть» за підсумками 2025 року різко скоротила прибуток — на 73%, до 293 млрд рублів.
— Серед причин — зниження цін на нафту, зростання податкового навантаження, міцний рубль і висока ключова ставка, яка ускладнює фінансування. Витрати на логістику різко зросли. До березня 2026 року вартість фрахту танкерів із Балтики до Індії перевищила $20 за барель — це приблизно у десять разів більше, ніж на початку 2022 року.
— Додатковий тиск створюють страхові ризики: частина страховиків залишила ринок, а ті, що залишилися, суттєво підвищили тарифи. Серйозною проблемою залишається і відсутність стабільної системи міжнародних розрахунків.
— У результаті значна частина доходів перерозподіляється на користь посередників — власників «тіньового флоту» та фінансових структур, що забезпечують обхід обмежень.
— Зростання транзакційних і логістичних витрат призводить до подальшого скорочення рентабельності нафтового сектору, який дедалі більше працює в умовах обмеженого доступу до ринків, фінансів і інфраструктури.
5. Фінансові результати російських компаній різко погіршуються: за підсумками січня їхній сукупний прибуток обвалився майже на 30%, свідчать дані Росстату.
— Загальний фінансовий результат підприємств (прибуток мінус збитки) становив близько 2 трлн рублів. Це один із найнижчих показників за останній рік — менше бізнес заробляв лише у травні 2025 року.
— Частка прибуткових компаній помітно скоротилася — до 62% проти 67,1% роком раніше. При цьому їхній сумарний прибуток знизився на 16,6% і склав 3,3 трлн рублів.
— Паралельно швидко зростають збитки: компанії, що працюють «у мінус», за рік наростили втрати на 16,1% — до 1,3 трлн рублів. Це свідчить про посилення дисбалансів у корпоративному секторі та розширення частки проблемного бізнесу.
— Динаміка вказує на системне погіршення фінансового стану російської економіки: прибутки скорочуються, збитки зростають, а кількість стабільно працюючих підприємств зменшується. Це створює додатковий тиск на інвестиції, зайнятість і податкові надходження.
6. Уряд росії скорочує витрати на будівництво та ремонт доріг через зростаючий дефіцит бюджету.
— Фінансування заходів у сфері дорожньої діяльності, які охоплюють будівництво, ремонт і утримання федеральних трас, буде урізано вже цього року на 11 млрд рублів — до 432 млрд.
— Загалом фінансування шестирічної програми розвитку доріг, у межах якої планувалося збудувати та реконструювати понад 2 тисячі кілометрів федеральних трас, скорочується на 100 млрд рублів — до 9,1 трлн.
— За оцінками, недофінансування дорожніх робіт відносно затверджених нормативів сягне 1,85 трлн рублів, що створює ризики для реалізації інфраструктурних проєктів і подальшого стану транспортної мережі.
— Причиною скорочень є погіршення стану державних фінансів. За підсумками 2025 року дефіцит федерального бюджету склав 5,625 трлн рублів — у п’ять разів більше за початкові плани. На початку 2026 року ситуація продовжила погіршуватися: за січень–лютий «діра» у бюджеті зросла ще в 1,5 раза в річному вимірі — до 3,449 трлн рублів.
— Скорочення витрат на інфраструктуру свідчить про вимушений перегляд пріоритетів і посилення фінансового тиску на російську економіку.
7. Війна навколо Ірану створює для росії короткострокові можливості отримання додаткових доходів від експорту сировини.
— Однак цей ефект значною мірою залежить від тривалості конфлікту та стабільності світових ринків. Стрибок цін охопив не лише нафту.
— Алюміній подорожчав приблизно на 12%, тоді як ціни на карбамід зросли майже на три чверті. Зростання котирувань охоплює також газ, зерно та добрива, що тимчасово покращує експортні доходи росії.
— Середня ціна російської нафти марки Urals наприкінці тижня досягла $93,40 за барель.
— Одночасно напруження на ринку скрапленого газу посилює конкуренцію між азійськими та європейськими покупцями, що також підтримує високі ціни. Якщо високі ціни на нафту збережуться до кінця року, додаткові доходи від експорту російської нафти можуть становити близько $40 млрд.
— У разі швидкого завершення конфлікту та повернення цін до попередніх рівнів протягом приблизно трьох місяців, додатковий прибуток може скоротитися до менш ніж $10 млрд.
8. Китай наростив перепродаж зрідженого природного газу, використовуючи дешеві довгострокові контракти з росією для отримання додаткових прибутків.
— Пекін активно заробляє на різниці між низькою ціною російського газу та значно дорожчим спотовим ринком в Азії. Після загострення ситуації на Близькому Сході ціни на ЗПГ в Азії зросли приблизно на 85%. Однією з ключових причин стали перебої з постачанням через Ормузьку протоку, через яку проходить близько 20% світових потоків ЗПГ.
— У цей же час Китай скоротив власний імпорт: у березні він становив 3,68 млн тонн, що стало мінімальним показником із квітня 2018 року.
— Стабільні трубопровідні поставки з росії та внутрішній видобуток дозволили Китаю переорієнтувати частину обсягів на перепродаж. У березні було реалізовано до 10 партій ЗПГ — це рекордний місячний показник за весь час спостережень.
— Від початку року Китай перепродав 1,31 млн тонн (19 партій) проти 0,82 млн тонн за весь 2025 рік. Основними напрямками стали Південна Корея (10 партій), Таїланд (5), а також Японія, Індія та Філіппіни.
— Економіка таких операцій демонструє дедалі більш невигідне становище росії.
— російський трубопровідний газ постачається до Китаю приблизно по $250 за 1000 куб. м, тоді як спотові ціни в Азії зросли приблизно до $830 за 1000 куб. м.
— У результаті маржа від перепродажу може перевищувати закупівельну ціну втричі, а одна стандартна партія ЗПГ обсягом близько 70 млн куб. м здатна приносити до $40 млн прибутку.
— росія дедалі більше закріплюється в ролі постачальника дешевого ресурсу, тоді як Китай використовує цю залежність для заробітку на глобальному газовому ринку.
