Здається, в Україні набуває поширення “сталінізація” у внутрішній політиці.
Днями колишнього охоронця викривача корупції Ваганяна схопили на вулиці в Одесі та привезли до ТЦК – хоча той має залізобетонну відстрочку, з усіма документами. Туди приїжджають орли з ДБР та в лоба пропонують угоду: “ти даєш “правильні” покази проти Ваганяна – і ми тебе випускаємо”. Чоловік не погодився, і тому негайно опинився у бойовому підрозділі — без проходження будь-якого БЗВП. Що є просто кричущим порушенням порядку мобілізації, чисте свавілля. Що далі станеться з цією людиною – хтозна. А статися може що завгодно.
Наприклад, журналіст Дмитро Штанько активно викривав корупцію зе-влади й оприлюднив, зокрема, історію про те, як брат Андрія Єрмака продавав державні посади. Після цього він був раптом мобілізований та переведений під Бахмут, де загинув у бою. Про проблему якось одразу перестали говорити. А тепер, коли Єрмака вже зняли з посади – рідко згадують.
Зовсім свіжий кейс: боєць ЗСУ Микола позивний “Киянин” різко критикував міністра оборони Федорова за раптове вимкнення Старлінків, чим різко зменшив шанси на виживання його підрозділу у зоні бойових дій.
Після цього Миколу різко “переводять в інший підрозділ”, а його командира бригади – знімають з посади.
Подібний варіант, до речі, хотіли провернути і зі мною у 2023 році, коли я був добровільно (!) мобілізований до ЗСУ: тодішній міністр “цифровізації” Федоров звертався до Головкома Залужного з проханням “перевести Корсуна у 33 бригаду”, яка на той момент несла тяжкі втрати під Оріхово. Але Залужний категорично відмовив, бо абсолютно не сприймає такі методи – і як офіцер, і як людина. Я розказував про це тут: https://cutt.ly/Cw4B4Rcz
Пану Федорову нема що сказати у відповідь на публічну критику його інфантильної політики “магічного мислення” – тому він схильний до фізичного усунення опонентів. З цієї, а також з десятка інших причин я просто не можу залишатися байдужим до діяльності цього джентльмена – про що мене часто запитують.
Журналісти Бутусов та Буткевич були свого часу мобілізовані і зараз повністю припинили критикувати Найвеличнішого, небезпідставно побоюючись за своє життя.
Тобто загалом ця схема “примусу незгодних мовчати” працює не тільки у ворожому війську – вона успішно застосовується і у нас.
А тим часом зе-мафія продовжує затягувати війну, прикидаючись ніби прагне миру. Попри обмежені розумові можливості, вони кристально чітко усвідомлюють, що закінчення війни запускає ланцюжок невідворотних подій, який закінчиться для них дуже погано: кому тюрма, кому вигнання, а декому й імпульсивна раптова дефенстрація.
Тому зе-банда буде робити абсолютно усе, що війна в Україні ніколи не закінчилася – тоді вони вічно залишатимуться при владі. Такий у них план. Вибори їм вже ніколи не виграти, навіть парламентські – тому вони їх всіляко уникатимуть.
Пам’ятаєте, як Зеленський кричав на захист свого Татарова: “Як я можу його звільнити?? Ви хочете, щоб рузькі його вбили?!”
Але він мовчить про вбитого рузькими Штанька. Ніяк не реагує коли намагаються “утилізувати” патріотів, які не хочуть жити у зеленькому свавіллі, під владою мстивих злодіїв з мисленням “криворізької шпани”.
Повномасштабне вторгнення та військовий стан надали брехливим клоунам несподівано ефективний інструмент затикання ротів незгодним – фізична ліквідація під приводом “загинув у бою”.
І вони продовжують його активно застосовувати. І зупинятися – не збираються. Бо мертві – не скаржаться. А живі – мовчать.
Найгірше у цьому всьому те, що наших військових привчають до думки “Мовчи – живіше будеш”.
А звички залишаються з людьми надовго.
