• Главная
  • Политика
  • Украина
  • Мир
  • Экономика
  • Мир о нас
  • Мнение
  • Боевые действия
  • ВПК
Facebook Twitter Instagram
Trending
  • У російському Кемерово розбився військово-транспортний Ан-12
  • Сили оборони уразили 10 російських радарів і станцій РЕБ
  • Кримський міст: На війні все треба робити вчасно
  • Том Купер: звіт про війну в Україні за 16 листопада 2026 року
  • ЯК ТИТУЛЬНУ НАЦІЮ ПЕРЕТВОРЮЮТЬ НА БЕЗПРАВНУ МЕНШИНУ У ВЛАСНІЙ ДЕРЖАВІ
  • Україна отримає на 264,6 мільйона євро менше, ніж просила
  • Генштаб підтвердив нічний удар по Керченському мосту
  • Загальні бойові втрати ворога від початку повномасштабного вторгнення станом на 17 листопада 2026 року
Republic.com.ua
  • Главная
  • Политика
      Featured
      06.11.20260

      Держава-картель

      Recent
      15.11.2026

      Зеленський ніяк не реагує на Мідас, Карфаген. Він просто мовчить

      15.11.2026

      Як Зеленський зрадив інтереси України. ВАГНЕРГЕЙТ

      14.11.2026

      Рада виплатила ₴3,4 млн «слузі народу» Дубінському, який перебуває під вартою за підозрою в державній зраді

    1. Украина
        Featured
        26.10.20260

        Ера Фламінго завершилася, не розпочавшись…

        Recent
        17.11.2026

        ЯК ТИТУЛЬНУ НАЦІЮ ПЕРЕТВОРЮЮТЬ НА БЕЗПРАВНУ МЕНШИНУ У ВЛАСНІЙ ДЕРЖАВІ

        17.11.2026

        Генштаб підтвердив нічний удар по Керченському мосту

        15.11.2026

        Заміщення посад в Апараті РНБО України поліцейськими

      1. Мир
          Featured
          05.04.20260

          США знищили два власні літаки та гелікоптер, які застрягли в Ірані після порятунку пілота

          Recent
          17.11.2026

          У російському Кемерово розбився військово-транспортний Ан-12

          15.11.2026

          В терморі Румунії атаковано вже 4 судна в черзі на вхід до Дунаю

          15.11.2026

          Ми – без посла в Штатах. Ми досі граємось у пісочницю

        1. Экономика
        2. Мир о нас
        3. Мнение
        4. Боевые действия
            Featured
            01.06.20250

            Унікальна спецоперація — уражено понад 40 літаків ворога ВІДЕО

            Recent
            17.11.2026

            Сили оборони уразили 10 російських радарів і станцій РЕБ

            17.11.2026

            Загальні бойові втрати ворога від початку повномасштабного вторгнення станом на 17 листопада 2026 року

            16.11.2026

            Загальні бойові втрати ворога від початку повномасштабного вторгнення станом на 16 листопада 2026 року

          1. ВПК
              Featured
              09.10.20260

              РАКЕТНИЙ ЩИТ, ЯКИЙ НЕ ДОБУДУВАЛИ

              Recent
              10.11.2026

              Данія виділить Україні 32-й пакет оборонної допомоги

              08.11.2026

              РФ модернізує радянську ракетну спадщину, а Україна схеми освоєння бюджетних коштів

              02.11.2026

              ХТО ВІДПОВІДАЄ ЗА ОБОРОНОЗДАТНІСТЬ КРАЇНИ?

            Republic.com.ua
            You are at:Home»Политика»Віра і боротьба колишнього сотенного УПА

            Віра і боротьба колишнього сотенного УПА

            0
            By admin on 09.01.2011 Политика

            5 січня 2011 року йому виповнилося 88 років, 33 з яких змарнували радянські тюрми та концтабори. Ще п’ять років – з 1943 до 1948 – він віддав війні.

            Однак для нього боротьба триває і донині. Мабуть, коли йдеться про колишнього сотенного УПА, по-іншому й бути не може.

            Сьогодні, коли головні битви в його житті все ж-таки залишилися позаду, Мирослав Симчич, знаний за військовим прізвиськом Кривоніс, живе у тому самому селі, де й народився 88 років тому – у Вижньому Березіві Косівського району Івано-Франківщини. Хоч він і має ще квартиру в недалекій Коломиї, більше часу колишній сотенний проводить саме тут.

            Можливо, якраз чисте прикарпатське повітря цієї місцевості почасти допомогло Симчичу зберегти не лише бадьорість духу, але й несподівану, як для його віку, жвавість тіла. При першому погляді на Кривоноса, при розмові з ним важко повірити, що маєш справу саме з тією людиною, що більше трьох десятиліть відсиділа в радянських тюрмах.

            Водночас, розмовляючи із Симчичем, одразу з перших його слів усвідомлюєш, що одне лише чисте повітря не може наповнити людину настільки невичерпним оптимізмом і позитивним поглядом на речі. Я це зрозумів, випадково почувши початок його діалогу з колегою з Львівського телебачення.

            Так, коли той просить Мирослава Симчича з нагоди його 88-річчя сказати кілька слів на камеру і перепрошує за те, що це йому доведеться зробити стоячи, Симчич відказує: «Я не звик до зручностей, в мене все життя в незручностях». І це зовсім не звучить, як зболене нарікання людини, чий досвід дає їй на нього повне право. Ці слова супроводжуються лише легкою усмішкою і коротким заспокійливим жестом – мовляв, не переживайте, все нормально.

            Безпосередня розмова кореспондента із колишнім сотенним УПА вже тільки підтверджує доволі рідкісну в наш час несхильність до будь-яких нарікань. Скажімо, коли запитуєш у Симчича, як живеться 88-річному ветерану, він відповідає без вагань:

            «Нормально живеться. Всі зараз кричать, що їм дуже погано, але це кричать ті, що не бачили поганого. Нічого такого поганого, що я пережив і побачив, я зараз в Україні не бачу. Погано тільки тому, хто не хоче працювати. Кажуть, немає роботи. А я коли їхав з Коломиї до Варшави, то побачив, що всюди в нас поля пустують, бур’яни ростуть. Чому? Тому що люди не хочуть робити. Звідки такі люди можуть жити добре, як вони працювати не хочуть?

            Пан Мирослав продовжує свою думку, звертаючи увагу на те, що на польському боці всі поля оброблені і засіяні. От і виходить, каже він, що поляки привозять на Прикарпаття свою цибулю на продаж. «Якби ми хотіли працювати, ми могли би всю Європу завалити тією цибулею!», — вигукує він.

            Коли ж у продовження цієї теми запитуєш Кривоноса, чи має він сам можливість якось працювати, принаймні по своєму невеликому господарству, то в його голосі лише на мить можна почути жаль: «Час від часу мене нервовий стрес б’є по голові, жоден лікар не може з’ясувати, що це: коли я схиляюся, то мені в очах темніє. Я можу сидіти, стояти рівно, але схилятися вже не можу. Тепер усі колимські радикуліти – я ж за тридцять два з лишком роки не раз перестудився – вилазять, і поясниця болить так, що я фізично працювати не можу», — пояснює він.

            Однак одразу ж після цього Симчич починає знову говорити про позитивне: мовляв, дуже добре, що до Вижнього Березіля підвели газ, і тепер для того, аби приготувати собі їсти, немає потреби колоти дрова. Та й загалом, каже він, господарство у нього залишилося невелике, дружина Раїса тримає лише кількох індиків, курей та гусей, тому й особливої роботи воно не вимагає.

            Утім, Мирослав Симчич не зациклюється на своїй нездатності виконувати фізичну роботу. Можливості робити щось корисне він знаходить й інші. «Сили фізично працювати я вже не маю, але це не означає, що я маю сидіти і нічого не робити. Я очолюю в Коломиї міську станицю УПА, я їжджу по школах виступати – стараюся робити те, що можу. Фізично вже не можу, але те, що можу – те роблю. В мене немає жодного дня, щоб я щось не робив – нехай буде трохи, нехай буде мало, але все-таки як щось трохи робиш, то щось трохи й буде», — розповідає колишній сотенний.

            Навіть відзначення свого 88-го дня народження, до речі, Симчич також до певної міри сприймає, як роботу. Воно, зрештою, й не дивно – як-не-як, для людини в такому віці й з таким життєвим шляхом за плечима один лише багатогодинний марафон привітань (на кожне з яких він не забуває відповісти не лише короткою подякою, а й просторими коментарями, в багатьох із яких лунає обіцянка до останнього подиху служити Україні, скільки вистачить сили), впродовж якого не раз і не два доводиться звертатися до гостей з короткими промовами – не найлегше завдання.

            Можливо, за якимось стереотипом мислення очікуєш почути від ветерана скаргу принаймні на те, що згадують про нього лише раз чи двічі на рік, коли настає час вшанувати його з нагоди уродин чи однієї з річниць, пов’язаних з УПА загалом, але навіть тут, відповідаючи на запитання кореспондента, Симчич залишається вірним позитивному підходу: «Люди не те, що раз на рік – щодня мені дзвонять, і то не один раз, з усіх кінців України. Тепер Інтернет дає велику можливість мати контакти, тож я маю друзів і в Донецьку, і в Одесі, і в Полтаві, і в Миколаєві. Немає такої області, де б я не мав друзів, які б мені не дзвонили».

            Згадкою про Інтернет Симчич, звісно, трохи дивує, адже далеко не кожна людина його віку взагалі знайома з поняттям Мережі як таким – тим більше, проживаючи у селі. Тим не менше, можливості зупинитися на цьому моменті колишній сотенний теж не залишає, провадячи далі про те, що загалом йому допомагають і односельчани, і двоє синів, що зараз живуть у Києві.

            Ще далі Симчич повертається до теми своїх друзів, розкиданих по всій Україні, і робить висновок, що ділити нашу державу на Схід та Захід немає жодної потреби: «Кажуть наші люди, що на Сході погані люди, що то тільки ми на Заході – хороші. То неправда, люди всюди хороші. На Сході біда в тому, що там багато не наших людей, там, ще починаючи від Катерини ІІ, поселили москалів, всіляку голоту з усіх кінців, але наші люди там непогані – зовсім не гірші, як ці тут. Нас тут у західних областях давили 50 років, а їх – 350! За цей час витовкли всю інтелігенцію, дух витовкли, тому тепер там відродження лише починається», — роздумує ветеран.

            Лише тоді, коли мова заходить про «москалів», в голосі Симчича таки з’являються відчутні гіркі нотки – вперше (і востаннє) за всю розмову. Зрештою, навряд чи у цьому варто вбачати щось дивне чи неприродне – навпаки, від людини, що більше тридцяти років відсиділа у радянських тюрмах, чогось іншого чекати було б нерозумно. Саме тому розмірковування колишнього сотенного УПА, що «москалі» морально розтлили післявоєнні покоління українців, навчивши наших співвітчизників усього можливого зла, сприймаються якщо не як належне, то принаймні із розумінням. Тим більше, що й свої роздуми на цю тему ветеран завершує на оптимістичній ноті: «Ще довго нам доведеться очищатися, але врешті-решт ми очистимося і станемо такими людьми, як всі прекрасні народи у світі».

            Власне, поступово, майже мимоволі при розмові з Симчичем виникає враження, що саме віра в те, що майбутнє України обов’язково буде світлим і що за нього не можна не боротися, і є головною причиною бадьорості духу цієї людини. Все решта – тільки похідні від цієї головної віри його життя.

            Тому вкрай логічно, що на завершення нашої розмови Мирослав Симчич іще раз запевняє: «Я не доживу, але ви – молоді, ви доживете і побачите, що Україна буде такою, за яку ми боролися століттями». При цьому колишній сотенний наголошує, що для нього оте «ми» — це не лише УПА. Це – Запорізька Січ, гайдамаки і опришки, Січові Стрільці, п’ятдесятники і шістдесятники. Словом, усі, що колись брали участь у національно-визвольній боротьбі.

            Очевидно, що для самого ветерана ця боротьба – його життя, він ідентифікує себе з нею на 100%. Поспілкувавшись із ним, розумієш, що якраз завдяки таким людям, як Мирослав Симчич, вона могла тривати століттями, незважаючи на всі втрати, утиски, табори і тюрми. Бо такі люди, повністю себе цій боротьбі віддаючи, віддавали їй і увесь свій оптимізм і незламність духу, якими Симчич продовжує ділитися з тепер вже незалежною Україною до сьогодні.

            Данило Мокрик

            Share. Facebook Twitter Pinterest LinkedIn Tumblr Email
            admin

              Related Posts

              Зеленський ніяк не реагує на Мідас, Карфаген. Він просто мовчить

              Як Зеленський зрадив інтереси України. ВАГНЕРГЕЙТ

              Рада виплатила ₴3,4 млн «слузі народу» Дубінському, який перебуває під вартою за підозрою в державній зраді

              Comments are closed.

              Последние новости
              • 17.11.2026
                20:51
                У російському Кемерово розбився військово-транспортний Ан-12
              • 17.11.2026
                20:43
                Сили оборони уразили 10 російських радарів і станцій РЕБ
              • 17.11.2026
                20:22
                Кримський міст: На війні все треба робити вчасно
              • 17.11.2026
                19:31
                Том Купер: звіт про війну в Україні за 16 листопада 2026 року
              • 17.11.2026
                19:19
                ЯК ТИТУЛЬНУ НАЦІЮ ПЕРЕТВОРЮЮТЬ НА БЕЗПРАВНУ МЕНШИНУ У ВЛАСНІЙ ДЕРЖАВІ
              • 17.11.2026
                19:06
                Україна отримає на 264,6 мільйона євро менше, ніж просила
              • 17.11.2026
                14:49
                Генштаб підтвердив нічний удар по Керченському мосту
              • 17.11.2026
                14:32
                Загальні бойові втрати ворога від початку повномасштабного вторгнення станом на 17 листопада 2026 року
              • 16.11.2026
                12:08
                РФ після 5 років війни: економіка в повному порядку
              • 16.11.2026
                12:01
                Поточні втрати рф внаслідок санкцій, станом на 14-15.11.2026
              • 16.11.2026
                11:51
                КРОКОДИЛ В ТУНЕЛІ, СБУ І МІЛЬЯРДИ КАЛАШНИКА
              • 16.11.2026
                11:41
                Загальні бойові втрати ворога від початку повномасштабного вторгнення станом на 16 листопада 2026 року
              • 15.11.2026
                15:17
                Заміщення посад в Апараті РНБО України поліцейськими
              • 15.11.2026
                15:05
                В терморі Румунії атаковано вже 4 судна в черзі на вхід до Дунаю
              • 15.11.2026
                14:40
                Ми – без посла в Штатах. Ми досі граємось у пісочницю
              • 15.11.2026
                13:57
                У Нижньокамську палає нафтохімічний завод, під ударом міст та дві електростанціїв Таганрозі
              • 15.11.2026
                12:45
                Зеленський ніяк не реагує на Мідас, Карфаген. Він просто мовчить
              • 15.11.2026
                11:49
                Загальні бойові втрати ворога від початку повномасштабного вторгнення станом на 15 листопада 2026 року
              • 15.11.2026
                10:50
                Як Зеленський зрадив інтереси України. ВАГНЕРГЕЙТ
              • 14.11.2026
                18:10
                Фінансові ресурси російської агресії: жовтень – місяць поганих для нас новин
              • Интересное видео
              • Фоторепортаж
              25.06.2026

              Мадяр: Очищення Криму від хробаків

              11.06.2026

              Оптоволокно: без шансів для ворога. Робота пілотів «Фенікса» ВІДЕО

              19.05.2026

              Мишоловка для російських мільйонерів ВІДЕО

              18.08.2026

              Зруйнований Куп’янськ у серпні 2026 року

              17.11.2025

              Костянтинівка, Донецька область, Україна ФОТО

              06.04.2024

              Щоб вийшов найнайвеличніший ракурс ФОТО

              Re:public
              • Контакты
              © 2026 ThemeSphere. Designed by ThemeSphere.

              Type above and press Enter to search. Press Esc to cancel.