У Києві давно люблять містику, але останні тижні перевершили самих себе. Формально Єрмака «скинули з пароплава історії», але… Здається, це зробили так, як у фільмах відправляють мафіозі «під захист свідків»: живий, здоровий і так само керує процесами — тільки вже з другої лави, з тієї самої «лінії фронту», яка, як виявилося, тягнеться до кожної переговорної кімнати.
Що ми бачимо? Зеленський гордо міняє голову переговорників: «Єрмак out, Умеров in», — а от склад делегації він навіть не переглянув. Там, як і раніше, сидять позаштатні радники — персонажі без мандату, без відповідальності, зате з бездоганною здатністю передавати імпульси свого колишнього шефа, ніби Wi-Fi-ретранслятори Банкової.
У Польщі від цього вже хрестяться. Бо де, як не у Варшаві, розуміють: якщо державні переговори раптом починають вести люди, чия присутність суперечить усьому, що вважається нормою для значної частини електорату, — то це не дипломатія, а експериментальний театр. І на сцені, як завжди, блищить Олександр Бевз — позаштатний радник, спадкоємець «Формули миру», і головне — одногрупник Зарівної і Власюка (людей, які опинилися в ОПУ з подачі Єрмака).
І ось тепер ця ж сама людина знову «в роботі»: то редагує 28-пунктний документ Дмітрієва-Віткоффа, то заявляє, що попередня версія «вже не існує». Зате існують він, і його канал зв’язку з Єрмаком, який, судячи з усього, навіть з лави запасних керує половиною гри.
Тут виникає лише одне питання: навіщо вводити Умєрова, якщо переговорну групу все одно супроводжують ті самі «позаштатні» з єрмаківського конструктору? Це ж майже арестовичівська класика: посади жодної, вплив величезний, відповідальність нульова.
Американці теж здивовані. В них свої традиції, своя консервативна частина республіканців (і дуже значна), які й так дивляться на Київ з підозрою. І тут їм у складі делегації привозять людину, яка не приховує своєї нетрадиційної сексуальної орієнтації. Багато хто з американського політичного істеблішменту може сприйняти гомосексуальність Бевза як провокаційний меседж, що відволікає від суті переговорів. Цілком можливо, що в Штатах Бевза взагалі розглядатимуть не як переговорника, а як невдалий мем. Це якби до Держдепу прийшли з подарунковим набором: «Тут документ, а тут — сюрприз, здогадайтеся самі».
Все це виглядає не як оновлення державної машини, а як операція «Єрмак у кожній розетці». Де офіційний кабель від’єднали, але Wi-Fi залишили, і тепер сигнал ловить навіть у Женеві.
Україна стоїть у точці, де кожен недоречний персонаж у делегації — це не сміх, а ризик для майбутнього країни. Тому питання просте: Київ справді прагне миру — чи хоче, щоб Єрмак і надалі переписував мирні плани, сидячи вже не в кріслі, а в тіні?
Бо складається враження, що людину з процесу вивели, але процес від цього зовсім не змінився. І, найголовніше, можливо, вже настав час вичистити таку важливу делегацію від єрмаківських радників.
