Данська національна телерадіокомпанія DR пише, що уряд Данії скористається широкими повноваженнями, які йому надає новий надзвичайний закон, щоб проігнорувати 20 інших законів і прискорити будівництво заводу ракетного палива для української компанії Fire Point на гроші данських платників податків.
Зокрема, будуть проігноровані жорсткі норми безпеки, які є обов’язковими для небезпечних виробництв, і це викликає занепокоєння місцевих жителів і критику данської влади з боку громадських організацій та журналістів.
DR веде власне розслідування використання данський грошей для фінансування українських оборонних замовлень, зокрема компанії Fire Point, яка вже отримала від данського уряду понад 1 млрд євро для виробництва своїх далекобійних дронів FP-1 і ракетних програм.
Також, за повідомленнями керівництва компанії, вона отримала від німецького уряду ще 5 млрд євро. При цьому виробництво далекобійних дронів «Лютий» державної компанії «Антонов» профінансовано німцями тільки на 500 млн євро.
Мені вдалося поговорити з данськими журналістами, і вони самі дивуються, що перші особи української держави, зокрема сам президент, лобіюють інтереси приватної оборонної компанії, створеної тільки в 2023 році, але яка вже в 2024 році отримала третину всіх оборонних замовлень держави на дрони.
Позицію данського уряду вони пояснюють просто: «Україна захищає європейську безпеку. Якщо не будуть воювати українці – доведеться воювати данцям. Тому уряд Данії охоче задовольняє всі запити українського уряду».
При цьому уряд і президент України просять гроші саме для приватної компанії Fire Point, а не для державної компанії «Антонов». Саме в інтересах компанії Fire Point Зеленський з Єрмаком приїжджали до Данії 3 вересня і домовлялися про будівництво заводу ракетного палива.
Фактично вся так звана «данська модель» допомоги Україні – близько 1,4 млрд євро – це гроші, які отримала компанія Fire Point у 2024 і 2025 роках.
Чому такі величезні суми виділяються — за повної підтримки держави і прямого лобіювання президентом — приватній компанії, а не державному підприємству – незрозуміло. Чому не домовляються про фінансування державних ракетних програм — «Нептун», «Гром» — незрозуміло.
Директор компанії Fire Point Єгор Скалига відомий до 2024 року як «локейшен-менеджер«, тобто менеджер з пошуку локацій для зйомок рекламних роликів і сцен для кінофільмів. У 2019 році в рамках програми «Підсилення потужності українського аудіовізуального сектору» команда, в якій він працював, отримала від держави майже 2 млн грн грантової підтримки.
Єгор Скалига разом з Іриною Терех – директоркою з виробництва компанії Fire Point ось уже кілька років призначаються президентом до Ради з підтримки підприємництва при президенті України. Раніше Ірина Терех працювала директором архітектурного бюро, яке виготовляло меблі з бетону.
У новорічному зверненні 31 грудня 2025 року президент згадав і компанію Fire Point – компанія тоді проіснувала тільки рік, але вже встигла зайняти 30% українського ринку і освоїти 320 млн доларів.
Президент каже, що йому, як громадянину, соромно, що 30 років держава не помічала людей, які рухають науку, створюють ракети і дрони. І ось, здається, держава помітила — тільки не інженерів і конструкторів, а локейшен-менеджерів, юристів, архітекторів, продюсерів і фітнес-тренерів.
Боти в коментарях пишуть, що я заздрю.
«Заробляє» компанія «Fire Point» шалені гроші, монополізувавши ринок далеких ударних безпілотників і продаючи дрони державі втридорога, – я заздрю. Захопив виробник фпв-дронів «Генерал Черешня» левову частку держоборонзамовлення, постачаючи посередні дрони вагонами, — я заздрю.
А чому заздрити?.. Вмінню ділків, які ніколи не мали відношення до дронів — юристам, локейшен-менеджерам, фітнес-тренерам, архітекторам, кінопродюсерам — за два роки стати гігантами на ринку безпілотників у країні, яка воює?.. Заздрити колосальним прибуткам, фотографіям на обкладинках бізнес-журналів, яскравим стендам на міжнародних виставках озброєнь, увазі перших осіб держави?..
Заздрити нема чому. Мені було б соромно, як сказав президент у своєму новорічному телезверненні. Соромно не піти воювати, а «замутити бізнес», бути «в долі», отримати від держави поза будь-якою конкуренцією і без порівняльних випробувань відразу третину держоборонзамовлення, постачати безпілотний шлак за потрійною ціною, купатися в грошах, купувати журналістів і цілі засоби масової інформації «для іміджу», нагинати всіх, хто не настільки «успішний», без стуку ходити в офіс президента і за дзвінком вирішувати питання в Кабміні…
Мені було б соромно. Я з іншого тіста. Я не будую бізнес-плани з 2014 року. Гроші, коли вони є, витрачаю на безпілотники і свій підрозділ. Для мене успіх вимірюється в сухих цифрах бойового звіту і зростанні бойових можливостей наших хлопців і нашої техніки.
Я, авжеж, заздрю — якби у мене було стільки грошей, скільки «заробляють» наші нові малинові піджаки, та хоча б десята або сота частина від того, я б спробував змінити хід війни — об’єднав би всіх найрозумніших, досвідчених, амбітних, створив би разом з ними найкращі дрони — ближні і далекі, незалежно від назви фірми, форми власності і розподілу прибутку, і щоб ми завжди були на крок попереду противника, а краще на два, щоб знову отримали технологічну перевагу і постійно її підтримували, щоб замість безпілотного мотлоху в армію надходили справжні бойові роботи, а на озброєнні ППО нарешті з’явилися українські зенітно-ракетні комплекси, які зупинять повітряний терор ворога.
Війну, авжеж, виграють люди – розумні, досвідчені, амбітні і… чесні. Злодії і мародери ніколи не виграють війну.
