Знаєте що цікаво? Це дванадцятий День Незалежності, коли ворог і окупант нам волає «паслєдній дєнь незавісімості Украіни!» Дванадцять років вони це нам волають. А ми святкуємо новий і новий…
Так, нам важко. Коли боротьба за виживання поєднується із процесом дорослішання країни – то завжди важко. Тут як у людини, важко коли дорослішати доводиться у процесі добування крайки хліба аби просто бути. Багатьох таке дорослішання ламає й нищить. Є й інша правда, той хто подорослішав у таких умовах і не зламався – стає кремінем. Такі люди точно знають чого хочуть і йдуть до мети попри всі перешкоди.
Дванадцятий рік ми б’ємося за право на існування. Скажу чесно, не ми перші – не ми останні. В історії будь-якої європейської країни було подібне. Ми цілковито усвідомили ціну орді і більше не маємо ніяких ілюзій. Ми поступово позбавляємося ілюзій щодо друзів і партнерів. Ми усвідомлюємо, що в цьому світі, насправді кожен дбає сам за себе. Що аби збудувати успішну країну треба стати самодостатніми – самим себе забезпечувати і самим мати змогу захищатися. Не покладатися на союзників цілковито, проте робити все аби вони хотіли з нами співпрацювати. Аби це було вигідно і їм, і нам.
Ми важко дорослішаємо. Без перебільшення, з кров’ю здобуваємо ту науку жити вільною і Незалежною державою.
Але знаєте?.. Цього року мене не полишає відчуття, що воювати нам лишилося недовго. Ба-більше, я постійно відчуваю що скоро прийде той день коли замовкнуть гармати, а ворог, попри весь свій істеричний галас, буде шалено боятися приходити до нас знову. Бо вже відчув ціну нашого «борщика з салом».
Звісно проблем тоді в нас не поменшає – вони просто будуть іншими. Але. Життя людини складається з долання труднощів і щоденного руху до сподіваної мети. Існування держави – так само.
Нам довго ще буде важко. Буде все – економічні труднощі, нестача ресурсів, чимало наших громадян виїдуть за кордон. Буде те що буде. Я багато разів писав, в Україні залишаться ті українці, кому Україна потрібна. Ці люди збудують нашу Україну майбутнього. Ту про яку ми мріємо.
Я вірю, ми вистоїмо. Ми переможемо. Нащадки пишатимуться нами і казатимуть «Наша чудова країна існує завдяки вам». Нам.
З Днем Незалежності, Україно!
Прекрасна функція «спогади»: додає усі необхідні ланки до причинно-наслідкового ланцюга.
Це просто запальничка, а не президент! При ньому все навколо стало веселішим і яскравішим!
Не те, що при нудному «баризі» у мʼятому піджаку, який постійно торочив про якісь складні матерії…
Святкування називалося: «Гуляй, рваніна, п..да близенько!»
Як писав Юра Каракай: і як путіну було не напасти?
Лісове кладовище, Київ.
Це одна з двох секцій, де поховані наші Герої.
Оригінальне відео триває більше 8 хвилин. Записувала, коли йшла доволі швидко.
Ця версія пришвидшена у кілька разів.
Для розуміння масштабів втрат і ціни незалежності України…
