Депутат Ярослав Железняк виклав фото, за його словами з квартири Тимура Міндіча, співвласника студії «Квартал-95» і особи максимально наближеної до Зеленського. Антикорупціонери стверджують, що саме через Міндіча спробували обмежити повноваження НАБУ й САП та підпорядкувати їх генпрокурору.
Стверджують також що саме того детектива НАБУ, який прослуховував Міндіча зараз кинули за грати за неймовірно оригінальним для часів Зеленського звинуваченням — роботі на Москву.
Скажу зразу, я не знаю чи справді стоїть в квартирі Міндіча золотий унітаз. Я навіть не буду стверджувати, що на знімку — саме квартира Міндіча. Я свічку не тримав, тому я не знаю. Я напишу що я точно знаю.
Я знаю, що суспільство повірить — на фото квартира Міндіча і в ній стоїть пара золотих унітазів. Геть ніяких доказів не знадобиться. Чому?
Для початку про золотий унітаз, сам по собі. Золотий унітаз для України — образ знаковий. В ньому — все. З одного боку золотий унітаз, це заповітна мрія пересічного українця з електрорату популістів. Тобто — з електорату Зеленського. Такі особи не стануть собі заводити бібілотеку або вішати на стіни картини майстрів-експресіоністів. Для таких все це — від отих ботаників зарозумілих. А от золотий унітаз — це круто і по-пацанськи. Зразу видно, хазяїн — крутий чел і всіх імєєт ввіду.
Саме тому для тих українців які свого часу вийшли на Майдан, золотий унітаз став тригером і символом — у першу чергу зажратого несмаку і тупого брутального китчу. Тобто того, з чим у них асоціювалася тодішня українська еліта.
Характерна деталь, Петру Порошенко закидали багато чого — але золотих унітазів вдома не закидали. Навіть вороги розуміли й визнавали, Петро Олексійович — особа зовсім іншого польоту. Порошенко не купуватиме собі золотих унітазів — він придбає ще одну картину у колекцію.
Проте у партнера Зеленського вдома золотий унітаз виглядає цілком гармонійно і дисонансів не викликає. Дисонас там викличе швидше давньогрецька ваза, або підбірка першого видання Германа Гессе в оригіналі. Чому?
Та тому, що всіма майже 1,5 своїми термінами команда ЗЕ переконувала супільство що від Януковича і компанії вони відрізняються хіба що віком. Трухін, який поривався піти тихенько в ліс, скандали навколо Юрченка і Трубіцина тощо, всі вони чітко показали, корупції в лавах «Слуги народу» ніяк не менше ніж в інших політичних силах. Аби не більше.
Про осіб прямо звинувачених в роботі на Москву я мовчу взагалі. Депутат Дубінський був ледь не першим, кого урядові служби США назвали російським агентом. Новинам про місцевих депутатів-служок що пішли на службу до окупантів — повен інтернет.
Водночас, Зеленському і його оточенню так і не вдалося подолати імідж «Кварталу-95». Як би не рвався Зеленський на книжкові ярмарки (в супроводі взводу охорони) все одне виглядав він там інородним тілом. Парадокс. Зеленський виходець з кінобізнесу, але Україна не побачила ані ренесансу українського кіно, ані навіть просто якісної інформаційної кампанії у вигляді роликів та мотиваційних короткометражок.
Золоті статуетки з Зеленським не асоціюються. Тільки й виключно золоті унітази.
Професійні прибічники Зеленського (назвемо їх так) різко кинулися виправдовуватися, мовляв «я не я — і хата не моя», мовляв то не той унітаз, і взагалі які-такі унітази, коли під загрозою Покровськ?!
Результат наразі протилежний. Я переконаний, українці не просто повірять, що в квартирі Міндіча золотий унітаз — вони повірять що й в квартирах Шуляк, Арахамії та Стефанчука — золоті унітази. І що Єрмаку на золотий унітаз скидалися всією «Слугою народу».
Скажу так. Долю можна дурити — не можна обдурити. Коли Зеленський тільки став президентом, я пам’ятаю як мені розповідали що Зеленський шикарно виглядає в очах Заходу — молодий, енергійний, сповнений планів… Зеленський довго морочив голову і Заходу, і українцям.
Але як то кажуть, можна зняти людину з золотого унітазу. Не можна золотий унітаз витягти з людини.
