Низка публікацій в західних та вітчизняних медіа публікують матеріали, в тому числі розслідування, які прямо свідчать про те, що знищення незалежності НАБУ та САП — справа рук президента України.
Бо досить близько детективи підійшли до нього самого. До оборудок, статків — до брутальної і масштабної корупції саме в інтересах першої особи держави та його найближчого оточення.
«Зеленський був розлючений, – згадує один із членів його найближчого оточення. – Він буквально кричав: «Навіщо мені всі ви тут потрібні, якщо не можете вирішити одну справу – справу Чернишова?». Це я цитую вам текст матеріалу УП.
І вже абсолютно логічним виглядає факт призначення генпрокурором (8 місяців ця посада була вакантною — шукали, певне, асенізатора для президента) Руслана Кравченка. У кожного президента має бути свій Кравченко. Для зачистки незручної інформації, незручних людей і незручних структур.
Отже, що сталось? Детективи НАБУ майже рік слухали так звану конспіративну квартиру Тимура Міндіча. Того, хто свого часу здав Коломойського Зеленському і отримав певні індульгенції і карт-бланш на заробляння/віджимання грошей в воюючій країні. Слухали з квартири Геннадія Боголюбова, партнера Коломойського. Отримавши доступ взамін гарантій безпеки для Боголюбова. Очікувано, що Боголюбов був не проти відомстити.
В тій квартирі побувало все близьке оточення президента і він сам. Я навіть не можу уявити, скільки там всього говорилось і скільки всього записано! Але я можу уявити, як підгорає у «гостей Міндіча»!
Міндічу готували підозру. Він втік і зараз перебуває в Австрії. Але у нас тут всі тікають, кому треба.
Про Міндіча багато вже написано в українських медіа. Він — зять Алли Вербер. Остання (раптово померла у 62 роки на італійському курорті), фешн-директорки московського ЦУМу і одягала всю кремлівську еліту. Гарні звʼязки мала покійна. І, певне, члени її родини теж.
Міндіч виїхав з України типу за Чернишовим. Той — один із найближчих і довірених персон Зеленського. Міндіч вмовив Чернишова повернутися до України. Сам, на всяк випадок, вирішив почекати.
Певне, що Зеленський гарантував безпеку своїм подєльникам. Певне, він був впевнений, що слухняні барани із Верховної Ради слухняно проголосують за будь яку забаганку.
Барани проголосували. Мовчки пішли на заклання. Бо значна кількість із монобільшості ходить під підозрами чи кримінальними справами. Бо нарешті знайшли ручного генпрокурора, чергову «на 100 відсотків свою людину», яка мала би порішати незручності для окремих корупціонерів із ВР в тому числі. Підпорядкувавши спецоргани з незалежним статусом.
Думали, що все зійде з рук. Бо так вже ж було! Чому і далі не творити дичину?
Сполученим Штатам не до нас, там свої кордебалети. Європа мовчки даватиме гроші, бо ж ми тут, на східних рубежах, її захищаємо. Громадяни знесилені і втомлені. Тому наші очільники-коні понеслися галопом.
Ото як запаморочилося в голові від успіхів і солодкої перемоги в 2019 році, то і досі не розвиднилось.
Зеленський ніколи і не відчував реалій. Не розумів дійсності. А при такому тьюторі як Єрмак, він взагалі в довгостроковій нірвані.
Тим часом, найближче оточення Зеленського отримало підозри, частина — в очікувані. В Німеччині, наприклад, відбулися обшуки в приватному будинку ще донедавна заступника голови ОП Ростислава Шурми. Туди прийшли детективи НАБУ разом з німецькими правоохоронцями. А останні просто так і без підстав не ходять.
Нагадаю, Ростислав — один із родини Шурмів (є ще брат та батько — там теж клейма немає де ставити). Саме він був куратором Офісу президента Зеленського над всією економікою країни.
Тому їм так було потрібно прийняти закон № 12414. Бо саме цей закон, який президент, попри все, підписав вночі, врятував би від НАБУ і САП всіх високопосадовців. І так, Єрмака теж.
Злі язики стверджують, що саме Єрмак був тією людиною, яка гарантувала прийняття потворного закону і мовчання ягнят. Прорахувався, бідося.
І ще цікаве. Детектив Руслан Магамедрасулов, якого влада поспішила звинуватити у бізнесі з росією і ледь не ФСБ, навмисне, думаю, «переплутавши» Дагестан з Узбекистаном, був одним із ключових співробітників, які займались документуванням друга президента Тимура Міндіча. Так, у тій самій квартирі, куди приходив Зеленський діла рішать.
Вже в четвер, 31 липня, президент і його ̶п̶о̶п̶л̶і̶ч̶н̶и̶к̶и̶ менеджери, обіцяють, що депутати матимуть змогу проголосувати за повернення незалежності НАБУ і САП.
Тепер треба пильно слідкувати на руками. Не даремно вони оце все городили, щоб так легко здатися. І не буде дивним, якщо вони таки спробують засунути щось їм потрібне в прикінцеві положення чи в якусть статтю закону. Надто багато у них на кону.
А для розуміння процесів, прочитайте, будь ласка, два тексти:
один на УП, називається: «І за нами прийдуть». Хто і як реалізовував спецоперацію зі знищення незалежності НАБУ і САП?» Автори — Михайло Ткач, Севгіль Мусаєва, Роман Романюк;
другий на Цензорі, називається: «Хто такий Тимур Міндіч — від майже зятя
Коломойського до куратора енергетики і фігуранта справи НАБУ. Авторка — Тетяна Ніколаєнко.
300 тисяч гривень щомісяця і бронь від мобілізації — знаєте, що це? Це сума, яку екс-віце-премʼєр-міністр- міністр національної єдності, екс-голова правління НАК «Нафтогаз України» та екс — міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов платив своєму домашньому персоналу та охоронцям. І преференція, яку він їм надав — законно відкосити від мобілізації.
Ну і що, запитаєте ви. Має гроші, нехай наймає. Ага. Але проблема в тому, що всі ці працівники по обслуговуванню високопосадовця Чернишова, одного із найближчих друзів президента Зеленського, були влаштовані на високі посади в «Нафтогазі».
Ось цей епізод теж розслідувало НАБУ. Але призупинили своє розслідування, бо ж президент України вніс законопроєкт, який було проголосовано і підписано у вигідному турборежимі.
Так, сьогодні здали назад. Депутати понаписували купу покаянних постів перед цим. Зараз понаписували купу переможних постів про те, як усвідомили і все виправили. Молодці які. Дякую, що далі не бикували і не продовжували робити дурними громадян своєї країни.
Про Чернишова. Яким треба бути безсовісним, щоб із бюджету воюючої країни оплачувати собі персональну покоївку і того чоловіка, що двері в службове авто відкриває!
В той час, коли наш бюджет фінансується значною частиною коштами європейських платників податків. Як з такою мордою обличчя можна не те, що просити, а жити взагалі?! І як до нас мають ставитися ті, хто фінансує весь оцей блекджек зі шлюхами?
Олексій Чернишов є фігурантом масштабної справи про зловживання в Міністерстві розвитку громад і територій України. Разом з кількома високопосадовцями.
27 червня Вищий антикорупційний суд України обрав для нього запобіжний захід – застава в розмірі 120 мільйонів гривень.
Чернишов почав бідкатися, що таких грошей у нього немає. Ну, за нього заплатили. І це теж був скандал. Бо виявилось, що власники компаній, від яких були внесені багатомільйонні застави, були «не в курсі».
Вносила гроші, наприклад, Дарія Бедя, маркетингова директорка групи компаній Development Investment Management. 44 мільйони гривень.
Інвестор групи DIM Максим Кріппа ініціював службове розслідування. Дивне виявилось: ніхто в робочому колективі та керівництві компанії не був проінформований про її дії, а вона сама відмовилася пояснювати цілі й мотиви своїх дій. І по-тихому звільнилась. І все.
А 66 мільйонів гривень за Чернишова внесло ТОВ «Форавто тор» з Дніпра. Власник компанії Едуард Мартиненко заявив, що «вперше чує» про внесення застави за міністра національної єдності Чернишова та «йому про це нічого невідомо».
Лише дружина Світлана з 10 мільйонами гривень застави ні від чого не відмовилась.
Як би там не було, хто від чого не відмовлявся, а пан Чернишов благополучно вийшов із СІЗО і зараз насолоджується життям. Разом з кухарями, покоївками, охороною, садівникам та водіями. Бо, наскільки я розумію, всі вони на місцях. В «Нафтогазі» на посадах де-юре, у хаті Чернишова де-факто. Розслідування ж призупинено.
Яка ми потужна країна. Крадуть-крадуть, нищать-нищать, знущаються-знущаються, а ми не закінчуємось.
