Ярослав Журавель – розвідник 137 обмп, який помер під Зайцевим, не дочекавшись допомоги.
… Вранці 22 липня 2020 року ветерани російсько-української війни пікетували будівлю Вінницької ОДА через загибель пораненого військового, якого покинули на полі бою.
— Людину покинули, як собаку. Ніхто не поворухнув пальцем, не підтягнув ні танків, ні артилерії, ніхто не намагався організувати операцію з порятунку, – сказав один із протестувальників…
Подумалось, що жрачка на камеру і повна зневага до горя і болю країни була візитівкою Зеленського усі роки до повномасштабного нападу.
Згадайте, скільки фоточок з їдлом він виставляв на загал у той час, коли велика війна уже висіла у повітрі.
Гостини у батьків: «Кривбассссс, папаааааа, мамааааа, люблюююююю!», селфі з шаурмою, шашлики з медійниками…
Ну, і ось це — дико-цинічне, зроблене, коли мученицьки помирав військовий…
Сьогодні «під особистим контролем» московського прихвостня Zеленського минає п’ять років з дня загибелі українських військових поблизу населеного пункту Зайцеве: сержанта морської піхоти Ярослава Журавля, старшого лейтенанта Дмитра Красногрудя, військового медика Миколи Іліна з позивним «Естонець».
Тоді Ярослав із групою бійців вийшли в сіру зону евакуювати тіло загиблого командира Дмитра Красногрудя, який загинув, підірвавшись на міні. Міся була погоджена через ОБСЄ й під неї обіцяли режим тиші. Кацапи, як і завжди, зобов’язань не дотрималися, відкрили вогонь. Ярослав Журавель був важко поранений. Микола Ільїн загинув при спробі евакуювати Ярослава.
Достеменно відомо, що Ярослав ще кілька днів залишався живим, його бачили з дронів, він накладав собі жгут, подавав сигнали, безуспішно пробував доповзти до своїх. Порятунок не надійшов.
Уся справа в тому, що напередодні Zеленський поспілкувався із своїм кумиром пуйлом і домовився про оте своє фейкове «всеосяжне перемир’я» (фейкове, бо, загалом, під час нього гинуло більше наших бійців, ніж при отій «війні, яка тривала, бо на ній наживалися бариги», до появи зеленого мерзотника. Zе так хотів догодити пуйлу й повісити собі медальку за «велике перемир’я», що заборонив будь-які операції, включно з рятувальними. Він знав про помираючого бійця. Йому доповідали й він міг одним дзвінком забезпечити можливість його порятунку. Не забажав.
Зате зробив протилежне. Саме Zеленський відправив на місце тодішнього головнокомандувача Хомчака з наказом простежити, щоб не було скоєно жодних дій, які б на раші могли бути сприйняті, як невиконання Zеленським своїх обіцянок пуйлу. Хомчак, який за словами Zеленського, діяв «у межах його особистого контролю над ситуацією», не допустив рятувальної операції та заходу наших рятувальних груп у сіру зону.
Можна щось закинути командирам і солдатам на місцях, які виконали злочинний наказ двох виродків: вєрховнава і простого Головнокомандувачів. А що вони могли зробити? Може розстріляти Хомчака? Коли прикриття, будь-які контакти з ОБСЄ, геть усе-усе було строго-престрого заборонено. Бо Zелена почавра мріяла знову заглянути в очі пуйлу і «побачити в них мир» та зомліти від еротичного екстазу. Натомість, потім таки пробували зробити винуватими друзів Ярослава, які зазнали важких поранень, але яким пощастило трошки більше — вони таки були евакуйовані й потрапили в госпіталь…
Зеленський не забув, що це саме він убивця сержанта Ярослава Журавля. Тому досі не підтримав заклики Верховної Ради України і не удостоїв Ярослава Журавля званням Героя України…
Це була не перша жертва в ЗСУ від безумовно злочинних наказів Zеленського. Бажаючи догодити пуйлу Zейло з перших тижнів прирікав уже багатьох наших бійців на загибель. Про деякі злочинні 2019 року накази я тут писав і розповідав у ютюб. А попереду сотні тисяч втрачених життів, через те, що країна мужніх воїнів опинилася в руках істоти, яка заради похвали головного ворога прирікала їх на загибель… За тими незліченними жертвами не маємо права забути про Ярослава Журавля, якого на мученицьку смерть прирік особисто zеленський…
Вічна пам’ять нашим героям, співчуття рідним!
