«Замість системних рішень як завжди шукають де б який підрозділ піхоти знайти, щоб когось заткнути на цю ділянку, авось, кілька днів протримаються», — наголосив він.
Та підкреслив, що необхідно почати будівництво на відстані 25 км від діючої лінії фронту сучасної справжньої лінії оборони, яка захищає в першу чергу від дронів та моторизованих штурмів передній край, замасковані у посадках позиції, захищені та замасковані логістичні шляхи,
«Нариті у полях сотні опорних пунктів з бетонними коробками оборонними позиціями не являються, це просто дорого вартісні картинки для фото звітів, які наші війська не займають, і які інколи навіть заважають нашій обороні. Наші опорні пункти побудовані у відкритих полях по фортифікаційним нормам приблизно 1915 року, за стандартами першої половини Першої світової війни, і не відповідають вимогам навіть 20-го сторіччя, не кажучи про сучасну війну дронів та високоточної зброї. Перемога в обороні потребує планування», — підкреслив Бутусов.
Знову той самий присмак металу в роті, той самий холод уздовж хребта, який ми вже відчували — у січні-лютому 2022-го. Коли намагалися кричати, а у відповідь було: «Не сій паніку. Все під контролем».
Тепер знову все «під контролем», тільки знову не в нас. Знову біля Вовчанська та Липців — не укріплення, а вирита на півколіна яма. А московит уже в Дніпропетровщині — не лише на картах, а насправді.
І головне питання, яке треба кричати у вікна владних кабінетів — не «де ми помилились», а простіше: де, чорт забирай, фортифікації?
Їх нема. Як не було й на совісті у тих, хто мав би будувати. У 2014-му, за Порошенка, було зведено 600 кілометрів споруд — і деякі з них досі тримають фронт. А тепер — 40 мільярдів гривень, як зловонний дим, розчинились у повітрі. 800 мільйонів на третю лінію оборони, решта — на бетонні джакузі в кабінетах ВЦА?
І поки гинуть хлопці, ми слухаємо, як прем’єр доповів і доповідає далі про «успішно завершене будівництво». Де завершене? В Омані? В Давосі?
Депутати ЄС ще тоді, понад 2 роки тому виїхали, подивилися. І побачили траншеї, які не те що не відповідають стандартам НАТО, вони не відповідають навіть вимогам грядки на дачі.
А влада, замість того щоб хапатися за голову, хапалась за депутатські перепустки: хто пустив ЄС на фронт? Замість «що ми робимо?» — «хто винен у цьому?».
У цій війні є два фронти: один — реальний, де кулі, дрони, сира земля під ногами та над головою. Другий — фронт саботажу, крадіжок і страху перед відповідальністю. І другий фронт ми програємо — самим собі. Бо корупція не копає окопи, вона копає нам могили.
Де обіцяні посадки? Де кримінальні справи за зірване будівництво? Де хоча б публічне каяття? Нема. Є лише «інфраструктурні виклики», «процедурні збої» і «тимчасові труднощі». Ну звичайно, тільки на них і тримається українська бюрократія — на вічній тимчасовості.
Ми маємо розуміти: більше не можна довіряти порожнім обіцянкам, інфографіці і виступам з трьома прапорцями на фоні. Ми вже бачили ці фони в Ізюмі, в Бахмуті, і у Вовчанську. Досить.
Мракобісся серед населення рукотворне. Його поширює банда злочинців з трьома паспортами. Варто лише включили яке-небудь естебе і подивитися, що за магічну діч там прямо зараз впарюють населенню — віра в магічне, забобони, всяка маячня під видом «народних вірувань».
Те саме беніан і теесен. Поплічники сідєльца прикидаються «екстрасенсами», «нострадамусами», «дамблдорами» і «українськими мольфарами», а змі цих бандитів цитують їх наче експертів політології.
Власники змі явно почали ІПСО проти населення. Похлєщє зовнішніх ворогів.
Єдина мета цього централізовано-організованого впарювання населенню ворожок, магів і магічного мислення, це замінити раціональне сучасне мислення ірраціональним середньовічним.
Зелена влада цьому не протидіє.
І якщо згадати, як глава парламенту видав державну нагороду «гордість країни» магу-демонологу, то стає ясно: зелений кагал це і організовує.
Централізована примітивізація суспільства, знищення системи освіти, нав’язування мракобісся матиме для нас далекосяжні наслідки.
