Про цю історію ми дізналися завдяки розслідуванню, яке провів журналіст «Української правди» МИХАЙЛО ТКАЧ.
1 березня 2025 року в одному із столичних ресторанів святкував свій день народження такий собі Костянтин Коломієць – співвласник клубу єдиноборств «Динамо».
За інформацією УП, він також займається наданням приватної охорони.
Зокрема, опікується безпекою Сергія Портнова – власника міжнародної холдингової компанії Parimatch, яка провадить букмекерську діяльність та організовує азартні ігри в інтернеті.
У 2023 році за рішенням РНБО указом президента України на цю компанію були накладені санкції.
За поданням Служби безпеки України, звісно.
«Українська правда» стверджує, що, попри те, що компанія Parimatch перебуває під українськими санкціями, вона все ще опосередковано працює, маскуючись під сайти-клони.
А сам Костянтин Коломієць регулярно їздить за кордон, зокрема і до власника контори Сергія Портнова, який нині перебуває на Кіпрі.
На день народження до спортсмена-охоронця завітали одразу три високопосадовці СБУ:
Керівник Головного управління контррозвідувального забезпечення об’єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму СБУ Анатолій Лойф.
Його попередник, а нині підслідний НАБУ колишній радник офісу Президента Артем Шило.
Якому у 2024 році повідомили про підозру в заволодінні коштами «Укрзалізниці» на закупівлі трансформаторів.
Та генерал Ілля Вітюк – колишній очільник департаменту кібербезпеки СБУ, якого раніше звільнили з посади після розслідування журналістів про придбання елітного майна у столиці.
Тоді прес-служба СБУ повідомила, що після журналістського розслідування генерала Вітюка було відправлено на фронт.
І ось тепер громадськість мала можливість реально побачити, де проходить лінія окопів, яку мужньо тримає опальний генерал:
В самому центрі Києва, в елітному ресторані.
Розслідувачі звертають увагу, що Анатолій Лойф залишив день народження разом з адвокатом Мельником, який, за їхніми даними, є бізнес-партнером злодія в законі «Наріка» – Олександра Петровського.
Також серед гостей був Сергій Олійник, який, за даними авторів, теж відомий у статусі так званого «злодія в законі» на прізвисько «Умка»/«Умка Дніпровський».
Сергій Олійник та ще один «злодій у законі» Лаша Джачвліані (Лаша Сван) провели 13 місяців у СІЗО Києва та Дніпра у справі про організацію/проведення злочинних зборів (ч.1 ст.255-2 КК України).
Цікаво, що після виходу з СІЗО Умка і Лаша Сван на судові засідання не з’являлися.
А наші доблесні правоохоронці ніяк не могли їх розшукати і доставити в судову залу.
І ось така удача!
Умка сам прибув до ресторану, де зібралася правоохоронна еліта.
Причому прибув не просто так.
А на машині із спецномерами і спецсигналами.
З великою охороною.
Ну майже як волонтер Стерненко.
Якщо ви думаєте, що наші доблесні правоохоронці затримали злодія в законі «Умку» і доправили його до суду, то ви глибоко помиляєтесь.
Навпаки, потрапивши до ресторану, Умка одразу опинився серед своїх.
А свій свояка бачить здалека.
Така демонстративна співдружність бандитів і тих, хто мав би боротися з організованою злочинністю, обурила українську громадськість.
АЛЕ ЯК ТАК СТАЛОСЯ, ЩО ТЕПЕР В УКРАЇНІ НЕМОЖЛИВО ВІДРІЗНИТИ БАНДИТІВ У ПОГОНАХ ВІД ПРОСТО БАНДИТІВ?
Відповідь на це питання дав великий англійський письменник, журналіст і літературний критик Ерік Артур Блер.
Більш відомий українській громадськості під своїм літературним псевдонімом:
ДЖОРДЖ ОРВЕЛЛ.
Під час Другої світової війни між листопадом 1943 і лютим 1944 року він написав один із найвідоміших своїх творів – сатиричну алегоричну новелу «КОЛГОСП ТВАРИН».
Події розгортаються на фермі містера Джонса, де поголів’я тварин на чолі з свинями (які проголошують себе найрозумнішими з побратимів і природними лідерами перевороту) здіймають повстання.
Після революції на цій фермі людей виганяють, і нові обличчя – свині, які очолили революцію та розвинули доктрину анімалізму, поступово захоплюють ферму та встановлюють новий уряд без участі людини.
Але революція не принесла тваринам ні рівності, ні щастя.
Життя на фермі стає все важчим і важчим для решти тварин.
Нові обличчя, тобто – свині, накладають на них дедалі більше контролю, оскільки вони вимагають привілеїв для себе.
Зрештою, від принципів анімалізму залишилося лише правило, що «всі тварини рівні, але деякі рівніші за інших».
Кожен крок цього розвитку виправданий пропагандою.
Кульмінацією новели стає остання сцена, в якій тварини з Колгоспу спостерігають за банкетом своїх нових облич, тобто, свиней з їхніми ворогами – людьми.
Спостерігаючи за банкетом, тварини були вражені тим, що їхні нові обличчя – свині, всупереч задекларованим принципам анімалізму ХОДЯТЬ НА ДВОХ НОГАХ, П’ЮТЬ АЛКОГОЛЬ І ОБІЙМАЮТЬСЯ З ЛЮДЬМИ!
Цитата:
Сердито волало дванадцять голосів, і всі вони були однакові.
Безперечно, тепер стало ясно, що сталося з рилами свиней.
Переводячи погляди з людей на свиней, зі свиней на людей і знову з людей на свиней, тварини, що стояли надворі, так і не змогли відрізнити одних від інших.
Кінець цитати.
Хоча сатирична антиутопія «Колгосп тварин» була спрямована безпосередньо проти сталінського режиму, але вона справедлива для будь-якої системи, де попираються особисті громадянські свободи.
Ви будете сміятися, але прапор, який тварини повісили на вході до Колгоспу тварин був ЗЕЛЕНОГО КОЛЬОРУ.
А нещасні тварини, які під владою нових облич-свиней живуть все гірше і гірше, заспокоюють себе тим, що якби ферма сьогодні належала колишньому власнику містеру Джонсу, то
БУЛО Б ЩЕ ГІРШЕ!
А тому вони згодні терпіти злочинну владу свиней…
АБИ ТІЛЬКИ МІСТЕР ДЖОНС НЕ ПОВЕРНУВСЯ!
Вам сатира Орвелла не нагадує сучасну Україну?
Скромний бідний учитель Василь Голобородько стає лідером зеленої електоральної революції.
Він обіцяв народу побороти корупцію, скасувати кортежі, передати дітям дачі чиновників, знизити комунальні тарифи і покласти край епосі бідності і брехні.
А головне – він обіцяв принести мир Україні.
І люди йому повірили!
Вони позбавили влади колишнього президента Порошенка, а разом з ним всіх чиновників, які раніше працювали.
І до управління державою прийшли нові молоді зелені незашкварені обличчя, які ніколи не були при владі.
Здавалося: щастя близько.
Ще один крок – і казка втілиться в життя!
Але далі все пішло за Орвеллом.
На зміну епосі бідності прийшла епоха зубожіння.
Замість народовладдя Зеленський – Голобородько встановив режим одноосібної влади – семименеджерщину.
Замість свободи слова – тотальну цензуру в ЗМІ.
Замість миру – повномасштабну війну.
Розуміючи, що за всі свої невиконані обіцянки врешті-решт доведеться відповідати, Зеленський – Голобородько намагається встановити диктатуру в Україні, переслідуючи своїх політичних опонентів.
Ну, а для цього йому, звісно, потрібні помічники.
Як орвеллівській свині Наполеону потрібні були собаки.
Тобто преЗЕденту потрібні люди, віддані йому особисто, які готові виконати будь-який його злочинний наказ.
Такі самі негідники, якими були опричники Івана Грозного.
Або співробітники НКВД Йосипа Сталіна.
Щоб вони були готові на все, диктатори закривали очі на всі їхні беззаконня і головне – дозволяли їм безкарно збагачуватись.
Власне цією стежкою пішов і Зеленський – Голобородько.
А тому не дивуйтесь тому, що відбулось в центрі Києва на очах у людей.
Бандитам у погонах нема чого і головне – кого боятися.
У них все схоплено.
Тому вони так нахабно себе поводять.
Хто їм указ?
А ХУЛІ?
І не треба шукати відмінностей між обличчями людей і свиней на цій сходці.
Різниці, насправді, там немає.
Нові обличчя Зеленського – Голобородька вже давно перетворилися на орвелльських свиней.
З чим я і вітаю прихильників Володимира Олександровича.
Пишайтесь.
Адже ви це зробили разом.
Бо, як зауважив ваш кумир, кожен із вас – президент.
Про це у новому відео на моєму YOUTUBE каналі:
Дивіться.
ДумайТЕ.
Андрій Рева
Як можна було обрати цього хитрого, ницого негідника в Раду — не уявляю.
Щоб під час війни голосувати за росіянина, треба бути дебілом або ворогом України.
Це він відмазав гаманець путіна від санкцій,
пропонував у Стамбулі віддати Крим з Донбасом ворогу і Україну без НАТО.
І ОЦЕ — ватажок фракції Зеленського!
