Поточні втрати рф внаслідок санкцій, станом на 21.04.2025

1. росія готується до падіння нафтових доходів: Мінекономрозвитку знизило прогноз цін на Brent і Urals у 2025 році.

— Міністерство економічного розвитку рф переглянуло в бік зниження свій прогноз щодо світових цін на нафту, що прямо вказує на зростаючі побоювання щодо стійкості нафтових доходів, які є критично важливими для російського бюджету.

Згідно з оновленим базовим сценарієм:

— Середня ціна Brent у 2025 році очікується на рівні $68 за барель, тоді як у вересневому прогнозі вона становила $81,7.

— Ціна на Urals — головну експортну суміш росії — закладена на рівні $56 за барель, що значно нижче від бюджетного орієнтиру в $69,7.

— Це означає, що російський бюджет-2025 вже не відповідає поточним очікуванням на нафтовому ринку, і кремль буде змушений або переглядати витрати, або шукати інші джерела наповнення бюджету, включно з новими запозиченнями чи підвищенням податкового тиску.

— Центробанк рф раніше також попереджав про довгострокове зниження цін на нафту через зменшення глобального попиту, що, ймовірно, обумовлене переходом економік на зелену енергетику, скороченням імпорту з рф та геополітичними ризиками, які знижують довіру до російських енергоресурсів.

— На тлі санкцій, втрати ключових ринків у Європі та обмеженого доступу до технологій, росія дедалі сильніше залежить від нестабільних ринків Азії, де ціни вже давно нижчі за світові бенчмарки.

— Таким чином, новий прогноз від Мінекономрозвитку — де-факто визнання деградації нафтової моделі російської економіки.

2. російська металургія продовжує падіння: другий рік скорочення виробництва сталі.

— Згідно з прогнозами, у 2025 році виробництво сталі в росії знизиться ще на 2% – до 68,5 млн тонн, що означає другий рік поспіль із негативною динамікою. Це консервативний сценарій, який є найбільш вірогідним за збереження поточної ключової ставки Центробанку рф.

Фактори падіння:

— Слабкий внутрішній попит – промислове та інфраструктурне будівництво перебуває у стагнації.

— Обмежений експорт – традиційні ринки збуту частково втрачено через санкції, а альтернативні (наприклад, азійські) перевантажені дешевою китайською продукцією.

— Висока ключова ставка пригнічує інвестиції в будівництво та інші галузі, які споживають метал.

— Глобальна нестабільність, спричинена торгівельними конфліктами, унеможливлює розширення експортного портфеля.

— Таким чином, сталеливарна галузь втрачає як експортний потенціал, так і внутрішню опору, що в перспективі посилюватиме структурні проблеми у всій важкій промисловості рф.

— З огляду на значну роль металургії в експортній виручці та регіональних бюджетах, зниження виплавки сталі – ще один сигнал економічної дезінтеграції росії в умовах воєнного конфлікту й санкційного тиску.

3. У росії стрімко зростає кількість кредитів під заставу житла — ознака економічної безнадії, а не процвітання.

— росіяни масово закладають свої квартири, щоб отримати умовно «дешеві» кредити. Лише у березні видано кредитів під заставу нерухомості на 2 млрд рублів, а за рік їх обсяг зріс на 45%. Це не свідчення зростання добробуту, а маркер глибокої фінансової кризи.

— На тлі високих іпотечних ставок та зростання цін громадяни змушені розпродавати чи закладати активи, аби перекрити борги або започаткувати бізнес із відчаю.

— Банки активно просувають такий формат позик — для них це мінімальні ризики: прострочка платежу автоматично означає втрату житла для позичальника.

— Стрімке зростання попиту на кредити під заставу — не ознака розвитку, а сигнал економічного виснаження. росіянин у 2025 році — не власник, а закладник власної «фортеці».

4. росія входить у зону масового банкрутства: понад 2,3 трлн рублів прострочених боргів.

— За даними Національного бюро кредитних історій (НБКІ), росіяни накопичили понад 2,3 трлн рублів простроченої заборгованості за кредитами та мікрозаймами. Йдеться про понад 22 мільйони договорів, оформлених на понад 7 мільйонів осіб, що свідчить про глибоку боргову кризу серед населення. У середньому кожен боржник має три і більше прострочених кредитів, у деяких — до десяти.

— За офіційною статистикою, в країні вже понад мільйон фактичних банкрутів, і ця цифра продовжує зростати. Лише у 2024 році кількість справ про банкрутство фізичних осіб зросла майже на 24%, досягнувши пів мільйона. Причому 97% справ ініціюють самі громадяни, що свідчить про зростаючу популярність банкрутства як способу фінансового «перезавантаження».

— Ситуація пов’язана з падінням реальних доходів, високою інфляцією, зростанням цін і зниженням платоспроможності населення. У такому середовищі навіть мінімальні щомісячні виплати стають непосильними для мільйонів позичальників.

— Незважаючи на очевидні ознаки системної кризи, російські банки зберігають офіційно «стабільні» звіти, перекриваючи токсичні портфелі новим кредитуванням.

— Особливо напружена ситуація — в регіонах, де зростання прострочень відбувається найшвидше. Відзначається, що масове банкрутство більше не є соціальним табу, а перетворюється на легітимний механізм захисту для боржників. Юридичні послуги у сфері банкрутства активно розвиваються, а ставлення суспільства до цього явища змінюється.

— Загалом, фінансова піраміда на базі МФО та банківського кредитування наближається до краху, що може мати масштабні соціально-економічні наслідки вже у короткостроковій перспективі.

5. Китай скоротив закупівлі російської нафти на 15% у І кварталі 2025 року — наслідки санкційного тиску.

— За даними Головного митного управління КНР, обсяг імпорту російської нафти до Китаю в січні–березні 2025 року знизився на 14,7% у річному вимірі, до 24,315 млн тонн, а вартість постачань упала ще помітніше — на 22%, до $13 млрд.

— Причина — зростання обережності з боку китайських держкомпаній через ризики вторинних санкцій. У березні деякі з них тимчасово скоротили або призупинили закупівлі.

— Це сигналізує про зміну ставлення Китаю до енергетичної співпраці з рф в умовах посилення санкційного тиску з боку Заходу.

— Попри зниження, росія все ще залишається найбільшим постачальником нафти до Китаю, а нафта складає понад 40% всього китайського імпорту з рф.

— Квартальна динаміка свідчить про нестійкість попиту та дедалі більшу залежність російських постачальників від політичної волі Пекіна.

— Цей спад — черговий маркер вразливості російського енергетичного експорту, який, попри риторику про «переорієнтацію на Схід», залишається під тиском як економічних реалій, так і санкційної політики.

6. Імпорт з Китаю до росії скоротився — економіка охолоджується, попит падає.

— Імпорт товарів із Китаю до росії в першому кварталі 2025 року скоротився на 6,9% — до $22,7 млрд, згідно з митною статистикою. У лютому закупівлі впали до $5,8 млрд — мінімального рівня з червня 2022-го. Незначне зростання у березні (+1,9% р/р) не компенсувало загальної тенденції.

— Причини — охолодження російської економіки, висока вартість кредитів (ставка ЦБ — 21%), зменшення доходів та вичерпання платоспроможного попиту.

— росіяни відмовляються від великих покупок: електроніки, побутової техніки, автомобілів. Насичення ринку й сподівання на повернення західних брендів також охолодили інтерес до китайських товарів.

— Особливо помітне зниження попиту в автомобільному секторі — попри те, що китайські бренди контролюють понад 50% ринку. Імпорт важкої техніки також знижується з кінця 2024 року. За даними Центробанку рф, зростання роздрібної торгівлі в лютому уповільнилось до 2,2% — за рахунок послуг, тоді як товари падають.

— Попри це, Китай зберігає інтерес до російського ринку — як до альтернативи США в умовах тарифного протистояння. У березні Пекін повністю припинив імпорт ЗПГ зі США, натомість планує збільшити закупівлі російського газу.

— Однак західні санкції та платіжні обмеження обмежують масштаби торгівлі. У Пекіні зберігається обережність через ризики вторинних санкцій. «росія не замінить США, але багато китайських компаній вважають, що їм уже немає чого втрачати».

7. росія готує підводну війну проти енергетичної інфраструктури Європи.

— Європа все більше занепокоєна можливими диверсіями з боку росії проти критичної інфраструктури в Балтійському та Північному морях. Норвезький газ, який став ключовим для ЄС після згортання постачання з рф, перебуває під загрозою — російські спецслужби можуть атакувати трубопроводи, інтернет-кабелі та енергетичні об’єкти.

— Норвегія посилила патрулювання своїх вод, задіявши флот, підводні роботи та дистанційні системи спостереження. Попри це, фахівці визнають: суцільний контроль морських глибин — технічно неможливий.

— Наголошується, що росія вже має карти та технічні засоби для потенційних атак. Норвезькі дослідники та військові аналітики прогнозують, що спроби саботажу відбудуться вже в найближчі місяці.

— Найбільш вразливими вважаються газопроводи Europipe, які з’єднують Норвегію та Німеччину. Від атаки можуть постраждати також наземні об’єкти на території ЄС.

— Це — черговий сигнал для Європи щодо необхідності системного захисту підводної інфраструктури на тлі гібридної війни з боку росії.

8. росія отримувала критично важливий хром із Німеччини: постачання здійснювала компанія з російським керівництвом.

— Німецька компанія EKC, очолювана громадянином рф, упродовж понад року забезпечувала майже половину імпорту хрому в росію, що критично важливо для її оборонної промисловості.

— З січня 2023 року по квітень 2024-го компанія експортувала в рф хром на суму понад 24 млн євро. Цей метал використовується для покриття стволів артилерійських систем і снарядів, що суттєво збільшує їхню зносостійкість.

— У керівному складі EKC — здебільшого особи з російським громадянством. Компанія має офіси в Китаї, Туреччині, США та Словенії, а серед її клієнтів у минулому значився «Уралвагонзавод» — головний виробник танків для армії рф.

— 24 лютого 2025 року Велика Британія запровадила санкції проти EKC. Компанія заявила, що діє відповідно до міжнародних норм і планує оскаржити санкції в суді.

— Це черговий приклад того, як через ланцюги постачання у ЄС еремль продовжує отримувати стратегічно важливі ресурси для війни проти України.

9. Китай нарощує імпорт російського вугілля попри санкції та логістичні труднощі.

— У березні 2025 року Китай імпортував з росії 7,33 млн тонн вугілля — це на 6% більше, ніж у березні минулого року. Зростання відбулося попри західні санкції та логістичні виклики.

— У той же час імпорт вугілля з Індонезії, яка залишається найбільшим постачальником сировини до Китаю, знизився на 9%.

— Загальний імпорт вугілля до Китаю скоротився на 6% у березні — через високі запаси в портах та слабкий внутрішній попит, який тисне на ціни: спотові котирування впали до найнижчого рівня за останні чотири роки.