Виступ французького сенатора Клода Малюре, голови правоцентристської групи LIRT у Сенаті Франції.
Частина 1.
Пане прем’єр-міністре, шановні міністри, дорогі колеги! Європа стоїть на критичному роздоріжжі своєї історії. Американський щит тріщить, Україна ризикує залишитися без підтримки, а Росія – зміцнитися. Вашингтон перетворився на двір Нерона: імператор-палій, слухняні придворні та блазень, одурманений кетаміном, який відповідає за чистки в держапараті.
Це трагедія для вільного світу, але насамперед – для самих Сполучених Штатів. Послання Трампа чітке: бути союзником Америки немає сенсу, адже вона вас не захистить, запровадить проти вас мита, дієвіші за санкції проти своїх ворогів, і погрожуватиме захопленням ваших територій, підтримуючи диктаторів, які на вас нападають. «Майстер угод» насправді демонструє мистецтво капітуляції.
Він гадає, що налякає Китай, принижуючись перед Путіним, але Сі Цзіньпін, спостерігаючи цей крах, напевно прискорює підготовку до вторгнення на Тайвань. Ніколи в історії США президент не капітулював перед ворогом. Ніколи ще голова Білого дому не підтримував агресора проти союзника.
Ніколи раніше президент так зухвало не топтав Конституцію: незаконні укази, звільнення суддів, які могли б йому протистояти, миттєва зачистка військового керівництва, підрив усіх стримувань і противаг, узурпація контролю над соцмережами. Це не просто «неліберальний ухил» – це спроба знищити демократію. Достатньо згадати: на руйнування Веймарської республіки знадобився лише місяць, три тижні й два дні.
Я вірю в стійкість американської демократії, і протести в країні вже почалися. Але за один місяць Трамп завдав Америці більше шкоди, ніж за всі чотири роки свого попереднього президентства. Ми вели війну проти диктатора – тепер ми боремося з диктатором, якому допомагає зрадник.
Вісім днів тому, коли Трамп поплескував Макрона по спині в Білому домі, США голосували в ООН разом із Росією та Північною Кореєю – проти Європи, яка вимагала виведення російських військ. Через два дні в Овальному кабінеті «ухилянт від армії» Трамп повчав моралі й стратегії героя війни Зеленського, а потім відправив його геть, наче недолугого лакея, заявивши: «Підкоряйся або забирайся». Сьогодні вночі він пішов ще далі – зупинив постачання зброї, яке вже було обіцяне.
Як реагувати на цю зраду? Відповідь проста: дати відсіч. І головне – не помилитися. Поразка України стане поразкою Європи.
У списку Кремля вже є країни Балтії, Грузія, Молдова. Мета Путіна – повернення до Ялти, де половину Європи віддали Сталіну. А країни глобального Півдня чекають на результат цієї війни, щоб вирішити: чи поважати Європу далі, чи вже можна її топтати.
Путін прагне знищити порядок, встановлений 80 років тому США та їхніми союзниками, головний принцип якого – заборона захоплення територій силою. Цей принцип лежить в основі ООН, а сьогодні Америка голосує за агресора і проти жертви, бо «трампізм» збігається зі світоглядом Путіна. Повернення до сфер впливу, де великі держави вирішують долю малих країн.
«Мені – Гренландію, Панаму й Канаду, тобі – Україну, Балтію та Східну Європу, йому – Тайвань і Південнокитайське море». У колах олігархів Мар-а-Лаго це називають «дипломатичним реалізмом». А насправді це означає одне: ми залишилися самі.
Але твердження, що Путіну неможливо протистояти, – брехня. Навпаки, попри кремлівську пропаганду, Росія слабшає. За три роки її «друга армія світу» змогла відвоювати лише крихти в країни, яка втричі поступається їй за населенням.
Відсоткові ставки на рівні 25%, виснаження валютних і золотих резервів, демографічний колапс – Росія стоїть на краю прірви. Підтримка Путіна з боку США – найбільша стратегічна помилка в історії війн. Проте цей удар протверезив Європу.
Частина 2.
За один день у Мюнхені європейці зрозуміли: доля України й майбутнє Європи – у їхніх руках.
Тепер перед нами три першочергові завдання:
✅ Прискорити постачання зброї Україні – компенсувати зраду Америки, зміцнити її оборону і визначити європейську присутність у будь-яких переговорах. Це дорого, але необхідно. Час розірвати табу й використати заморожені російські активи, а також створити коаліцію рішучих країн, попри проросійських саботажників усередині ЄС.
✅ Будь-яка угода має передбачати повернення викрадених дітей, звільнення полонених і абсолютні гарантії безпеки. Після Будапешта, Грузії й Мінська ми знаємо ціну «домовленостей» із Путіним. А отже, Європа мусить мати достатньо військової сили, щоб не допустити нового вторгнення.
✅ Створити європейську оборону, занедбану після 1945 року й підірвану після розпаду СРСР. Це титанічне завдання, але саме за його успіхом чи провалом судитимуть нинішніх лідерів Європи майбутні покоління.
Фрідріх Мерц заявив, що Європі потрібна власна військова коаліція – отже, Франція мала рацію всі ці десятиліття, відстоюючи стратегічну автономію. Тепер її треба збудувати.
Масштабні інвестиції, фонд європейської оборони поза межами маастрихтських боргових обмежень, уніфікація систем озброєння, прискорене прийняття України в ЄС – першої армії Європи. Нова ядерна стратегія з опорою на французькі та британські сили. Розвиток протиракетної оборони й супутникових систем. План Урсули фон дер Ляєн – хороший початок, але потрібно більше.
Європа знову стане військовою державою, лише якщо поверне собі статус індустріальної наддержави. А це означає, що потрібен план Маріо Драґі – і цього разу його доведеться виконати.
Та головний фактор європейського переозброєння – моральна мобілізація. Нам треба переконати суспільство, подолати втому, страх перед війною й опір союзників Путіна – ультраправих і ультралівих. Учора вони знову виступали в Національній асамблеї, пане прем’єр-міністре, проти європейської єдності, проти європейської оборони.
Вони кажуть, що хочуть миру. Але насправді вони прагнуть капітуляції. Їхній «мир» – це поразка. Це заміна де Голля-Зеленського на українського Петена, слухняного Путіну. Це «мир» колаборантів, які вже три роки саботують будь-яку допомогу Україні.
Кінець Атлантичного альянсу? Ризик великий. Але за останні дні приниження Зеленського й низка божевільних рішень викликали обурення всередині США.
Рейтинги Трампа падають, республіканців у їхніх округах зустрічають обурливі натовпи, навіть Fox News почав критикувати президента. Трампісти все ще контролюють виконавчу владу, Конгрес, Верховний суд і соцмережі, але в американській історії завжди перемагали ті, хто боровся за свободу. І вони вже піднімають голови.
Доля України вирішується в окопах. Але залежить вона також від тих, хто в США бореться за демократію, і від нас – чи зуміємо ми об’єднати Європу, створити її оборонний щит і повернути їй статус великої держави.
Наші предки перемогли фашизм і комунізм ціною величезних жертв. Наше завдання – здолати тоталітаризм XXI століття.
Слава вільній Україні! Хай живе демократична Європа!
