На третій день вторгнення в Курську область Офіс президента поговорив з західними журналістами і дав їм хоч якоїсь інформації. Я б міг вам тут запостить будь-яку з цих статей, але вони фактично всі однакові. В трьох видання навіть фотоілюстрації використали однакові. Отже загальні місця такі: нафіга напали на Курщину непонятно, але дуже інтірєсно, ось є такі версії:
— Перенести війну на територію Роіссі вперше після Другої світової, щоб рашисти хоча б понєрвнічали
— Підвищити українські ставки напередодні переговорів про замир’я
— Відволікти рашистів від Донецького напрямку, де вони щоденно прогибають ЗСУ вглиб України
— Піднять настрій підупалим духом українцям
Але у всіх статтях іде рефрен – все це непонятно як спрацює. Бо далеко ЗСУ полюбе не підуть, оскільки це розтягне логістику ударного угрупування. Тобто є ризик повторити помилку рашистів 2022 року, які зарвались аж під Києв, проїбали бліц-кріг, їм порвали поставки дизелю, харчів та БК, і вони були змушені тікати. Ну і очевидно, що великих резервів у нас на великий наступ вглиб Роіссі нема.
Також ніхто навіть не грається в гіпотетику захоплення Курської АЕС і не бачить вигоди в захопленні газового вузла в Суджі. Бо перше далеко від кордонів і потребує дуже значних ресурсів, набагато більших від задіяних в операції. А друге… Так ми і зараз можемо розвалить газогін, на своїй стороні, але ж не робим цього.
В общім, нєдоумєніє з позитивним здивуванням. Бо і США з Німеччиною не проти участі їхньої бронетехніки у вторгненні. І всім пріятно як Путєн кіпішує. Може з цього щось і звариться. А що саме – так хто ж зна))) ЗСУ то і замутили, щоб була можливість хоч для якогось геймченджу. Бо поки все йшло в гіршому для нас напрямку. А тепер — є простір для маневру.
Ось одна з найпозитивніших статей від «The Economist». Автопереклад https://www.economist.com/…/ukraine-surprises-with-a… 
Україна здивувала високовартісним рейдом на Росію
Друга битва на Курській дузі триває
Несподіваний транскордонний рейд України в Курську область Росії на північному сході, що триває вже третій день, не демонструє жодних ознак згасання. З моменту початку операції вранці 6 серпня Росія втратила повний контроль над щонайменше 350 кв. км своєї території. Десятки її солдатів загинули або потрапили в полон. Тривають перегони, щоб зупинити наступ — і не дати українцям окопатися.
Станом на 8 серпня українські війська просунулися до населених пунктів Суджа, що за 10 км від кордону, та Коренево, що за 15 км вглиб Росії. Запеклі бої тривають в обох районах. За повідомленнями, менші українські підрозділи відкололися і ведуть бої ще глибше вглиб території. Кадри з соціальних мереж показують результати боїв: зруйновані будівлі та вбиті солдати, розкидані по розбитих дорогах. На відео, опублікованих у перший день, видно, як велику групу російських в’язнів виводять під озброєною охороною.
Багато чого досі залишається незрозумілим, не в останню чергу — масштаб операції. 7 серпня Валерій Герасимов, головний російський генерал, заявив, що сили чисельністю близько 1000 українських солдатів були зупинені. Жоден з аспектів цієї заяви не виглядає особливо точним. Україна задіяла підрозділи щонайменше чотирьох елітних бригад, а це означає, що ударна сила, ймовірно, набагато більша. Україна замінувала головну дорогу, що веде на південний схід до Бєлгорода, і має значні сили протиповітряної оборони в цьому районі. Враховуючи успішний початок, Україна цілком може залучити більше резервів, незважаючи на свої слабкі позиції в Донецькій області на півдні.
Навіть за туманними стандартами війни, Курська операція була оповита хмарою секретності. Західні уряди були захоплені зненацька. Джерело в українському генеральному штабі поблизу кордону зізналося, що не знало повної картини. «Нам сказали пакувати валізи 4 серпня, — каже він. «Начальство не сказало, куди ми прямуємо, і ми досі бачимо лише частину». Шок, здивування і тиша нагадують те, чого досягла Україна перед іншим блискавичним наступом у Харківській області наприкінці 2022 року.
Джерело в розвідці каже, що Україна була заспокоєна першими успіхами операції, яка, за його словами, паралізувала Росію. За його словами, зараз Росія використовує елітних солдатів у небезпечні способи, щоб зупинити просування. Україна, з іншого боку, просувається лише там, де це має сенс. «Росіяни роблять дуже дурні помилки, і це все через їхнє корумповане керівництво зверху донизу, яке надає перевагу гарним новинам над правдою». Курське вторгнення, яке послідувало за розворотами в Києві, Харківській області та Херсоні, є «четвертим великим провалом» російського генералітету в механізованій, маневреній війні. «Тепер у нас є варіанти, і росіяни це знають».
Попередні транскордонні рейди здебільшого очолювала українська військова розвідка. Цього разу операція тісніше пов’язана з новим головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським, якого багато критикують, а підрозділи регулярної армії вперше беруть участь у цих рейдах. З такими високими ставками, кар’єра генерала Сирського цілком може бути поставлена на карту. Звіти з прифронтових українських лікарень свідчать про те, що кількість жертв вже зростає. Люди все ще можуть задаватися питанням, чи було мудрим виділяти стільки військ для вторгнення, в той час як критичні лінії фронту є тонкими. Відповідь залежатиме від успіху операції.
Про це поки що рано говорити. Джерело в Генштабі порівнює це з грою в шахи. Наступні кроки України будуть визначатися відповіддю Росії. Чи перекине Росія резерви з сусіднього харківського театру бойових дій, де останніми днями спостерігається помітне нарощування сил? Чи з кривавого наступу на Донбасі, де недостатньо сильні українські війська намагаються утримати логістично важливе місто Покровськ? Зменшення тиску в інших місцях було б самоціллю. «Або вони реагують і перекидають сюди більше сил, або не реагують, і ми можемо рухатися далі».
Існує також більш широка стратегічна мета, яка, швидше за все, також присутня в грі. Безпосереднім об’єктом уваги є газоперекачувальна станція «Суджа», єдина діюча точка входу російського газу в газопровід «Прогрес» до Європи. Але не одразу зрозуміло, що може дати Україні контроль над цією станцією. І Україна, і Росія зацікавлені в її подальшій безперебійній роботі, зважаючи на плату за транспортування газу, що сплачується Україні, і фінансові труднощі російського «Газпрому», який бореться під тягарем санкцій.
Російські провоєнні соціальні мережі припускають, що українці прагнуть захопити Курську атомну станцію, розташовану за 60 км від кордону, як відповідь на окупацію Росією Запорізької атомної електростанції. Джерело в українському генштабі вважає, що це малоймовірно, оскільки для цього знадобився б 80-кілометровий марш від кордону і більші сили. «Без належним чином організованих сил ви повторите помилки, які росіяни зробили на північ від Києва у 2022 році. Ми відрізали їхні лінії, і вони стали легкою здобиччю». Той факт, що Україна залучила механізовані сили, в тому числі танки, ускладнить її логістичні проблеми: бронетехніка потребує багато пального і технічного обслуговування.
Більш реальною метою може бути створення незручної «буферної зони» на кордоні, подібно до спроб Росії створити таку в сусідньому Харкові протягом останніх трьох місяців. Це може навіть стати розмінною монетою на майбутніх переговорах. «Росія намагалася підготувати міцну позицію, — каже джерело в розвідці, — але тепер вони в дупі, бо не можуть захистити свою територію». Будь-яку нову українську лінію на російській території було б надзвичайно важко утримати. Але це було б дуже публічним ляпасом Володимиру Путіну. А для нації, яка протягом більшої частини минулого року прагнула добрих новин, це вже було б чимось.
