Відчуття — ніби повернувся у радянське дитинство. Вся стрічка у звинуваченнях на адресу Заходу. Бо Захід-зараза, бачте не дозволяє нам стріляти західною зброєю по російській території і тому страждає Харків.
Ви тільки подумайте?! Як він міг? Зеленський раніше взагалі заявив, що у вторгненні під Харковом винний весь світ.
А я от хочу дещо нагадати. Я хочу нагадати ті щасливі (без перебільшення) дні перед 24 лютого, коли депутати «Слуги народу» в інтерв’ю і на ефірах, навіть після попередження голови ЦРУ особисто, просторікували що ніякого вторгнення не буде. Що то все клятий Захід розхитує чутками українську економіку, мовляв. Навіть сам Зеленський тоді заявляв, що на нас чекають «травневі шашлики». Пригадуєте, що тоді робив клятий Захід?
А клятий Захід тоді, попри відверте й неприховане грубіянство української влади, віз до України «Джавеліни», «Нлау» і «Стінгери».
Я нагадаю також, що після вторгнення риторика зеленої влади різко змінилася — і як раз тоді вперше ми почули, що в наших проблемах… винний Захід. Зеленський тоді волав «НАТО закрий небо» і що кожна дитина що загинула в Україні — на совісті НАТО.
Ще тоді я писав що таке поводження із союзниками нам колись вийде боком. Мені ж ЗЕботва заявляла, мовляв Зеленський веде «агресивну дипломатію».
Особисто я вважаю, що на Зеленського тоді еліти Заходу просто не звертали уваги. Звісно вони його всіляко нахвалювали. Так, Зеленського розміщували на обкладинці «TIME» — західним елітам же, треба було якось виправодувіати витрати мільярдів доларів на оборону країни, яка три роки перед вторгненням будувала не опорні пункти, а дороги.
Проте, на мою думку, основні переговори проходили між військовими відомствами США та Британії з одного боку, та генералами Залужним та Шапталою з нашого. Нам дали багато техніки про яку спочатку й мови не було. Наприклад нам не хотіли давати «Петріоти», але дали. Нам не хотіли давати БМП «Бредлі», танки «Леопард» та «Абрамс» — але знову таки дали. Чия то була заслуга, я загострювати не хочу. Але факт той, що Захід про допомогу просили і МЗС, і Залужний, і Порошенко.
А Зеленський? А він не простив. Він вимагав. Зеленський на Заході поводився так, ніби весь світ йому був винний, але чомусь не давав обладнання на мільйони доларів. Пригадайте, як Зеленський заявив, що він не поїде на саміт НАТО у Вільнюсі, якщо блоку «забракне мужності» запросити Україну до блоку. А на самому саміті Зеленський заявив: «Безпрецедентно й абсурдно – коли немає жодних часових рамок і для запрошення, і для членства України». Союзники на саміті тоді охреніли від такого нахабства.
Не дивно що до НАТО Україну ніхто не запросив ще й досі.
Натомість союзники гарно продемонстрували Україні, що буде якщо їхня допомога припиниться. Після звільнення генерала Залужного допомога з боку США встала на паузу. І Україна почала втрачати території.
Що сталося? А власне те, про що говорили чимало аналітиків. Сталося те, що не було ніякої одностайної підтримки України спільнотами зіхдних країн. Так, на початку вторгнення нас підтримувала більшість. Але часи міняються і настрої в країнах Заходу — так само. З настроями їхніх спільнот працювати треба було на рівні громад. А МЗС України, депутати монобільшості та Зеленський цю роботу провалили.
Робити щось намагалася українська діаспора, але їй банально не вистачило ресурсів. Тому коли партія Трампа почала грати на ідеях припинити допомогу Україні, це зразу відбилося у нас на фронті.
На наше щастя політичні еліти Заходу нас все ще підтримують. Але ситуація хитка. Та чи засвоїли у Зеленського здобутий урок?
Нічого подібного. Зеленський і його оточення, як бачимо, знову заводить ту саму шарманку: «У всьому винні Європа і США». Власне, Зеленському і казати більше нічого. Всі інші його спроби виправдатися з тріском провалилися.
Скажу лише таке. В Україні, всі президенти які намагалися в своїх провалах звинуватити Захід, мали величезні проблеми.
