Раніше я думала, що у Верховну Раду потрапляють найрозумніші, найчесніші громадяни України.
Якщо народна депутатка Мар’яна Безугла думає, що Наглядовій раді НСТУ більше немає чого робити, як тільки обговорювати її пости, то вона глибоко помиляється.
Якщо вона любить, щоб її персону обговорювали, і для цього безперервно бреше, то тут питання або до лікарів, або до поліції.
Що ця персона знає про Суспільне, про цю реформу, яку виборювали кілька десятиліть і нарешті реалізували після Революції Гідності? Нічого. І це про профпридатність.
А тепер коротко по кожному реченню.
1. «Мале охоплення» – брехня. Понад третина населення України споживає новини Суспільного, понад 10 млн підписок на диджитал-платформи, мільйонні перегляди документальних проектів в ютубі. 86 % довіри до новин Суспільного. Політично найзбалансованіший слот у телемарафоні.
2. «Більше 4 тис. працівників» – брехня. 3650 працівників по всій Україні на двох центральних телеканалах, трьох каналах радіо, понад 20 філіях і на диджитал-платформі (у 2017, коли створилося Суспільне, було 7500).
3. «Більшість з них заброньовані» – брехня. 400 працівників заброньовані, які забезпечують роботу стратегічно важливого підприємства, здебільшого ті, хто виробляє інформаційний контент.
4. «Заробітна плата голови наглядової ради НСТУ близько 200 тис. грн» – брехня. Я і всі члени Наглядової ради Суспільного – працюємо безкоштовно, на відміну від членів наглядових рад інших акціонерних товариств. І це написано в законі про Суспільне, який народна депутатка могла би і прочитати.
5. «син голови НСТУ Світлани Остапа Олександр був оформлений у Суспільне і заброньований» — просто брехня.
6. З 1,5 млрд на телемарафон Суспільне жодних коштів не отримує.
7. Те, що ви «не маєте інформаційних і кібервійськ» — це питання до вас, а не до нас.
НСТУ – не державний, а суспільний канал. Попросіть колег з комітету гуманітарної та інформаційної політики або комітету свободи слова пояснити різницю. Або керівництво парламенту, вони також в курсі.
