Останніми тижнями бачимо дуже тривожну тенденцію. Президентський офіс, опечалений соціологічними даними, явно смикає кермо з боку в бік, аби уникнути потрапляння під софіти, де доведеться відповідати на просте запитання “Чому?”.
Схоже, соціологія показує падіння підтримки влади у “воюючому” середовищі. Серед діючої армії, волонтерів, ветеранів, активістів…
Відповіддю стало спочатку – задобрити “генералів”. Відмовити мобілізованим у праві на звільнення за вислугою років. Фронтовики в шоці.
Замість організувати “рекрутинг” під гарантії навчання, забезпечення і зрозумілого перебігу служби – послали Армії сигнал “воюйте стільки, скільки скажемо”. Не дуже ефективна мотивація.
Певне, наслідки не забарились сказатись на соціології. Тому кермо різко “вирулили” у протилежну сторону.
Воюючим намагаються показати, як хвацько розправляються з їхніми ніби антиподами: тими, хто виїхав за кордон. Їм відмовляють у консульських послугах і згодом – видачі паспортів.
Правда, тим, хто ставить під отаким підписи, треба памʼятати про конституційні визначення. Про неприпустимість порушення прав українців і перевищення власних повноважень. Але не думають. Бо потрібен яскравий ефект, швидке переключення. Щоб воююча країна перемикнула увагу на “тих, хто виїхав”.
Проте, сіяння розбрату – погана стратегія. Натиск на мігрантів не вирішить головного питання – притоку людей до війська. А значить, військові й далі ставитимуть питання.
Кого їм вкажуть ворогом на наступному кроці? Опозицію? Порошенка? Але важко малювати в армії ворогом того, хто їй найбільше допомагає.
Парламент? Так депутатів стараннями президентського офісу і так звели до рівня карикатурних персонажів (до речі, практично вивівши з ладу традиційний український рятівний інститут).
Може, командирів? Керенський і Ко пробували це в росії у 1917, заграючи з масами у ненависті до “зрадників-командирів”. Пропрацювало недовго, закінчилось сумно.
Партнерів? Так і ЄС, і США, і Британія, і інші союзники свої обіцянки виконали.
Куди не кинь – довгострокового рішення для проблеми влади, яка займається самозбереженням, нема.
Довгострокове рішення існує лише для порятунку країни. Але президентський офіс воно не цікавить. Рух манівцями триває…
