Факти останнього часу —
винищення громад прикордоння на Сумщині, Чернігівщині і Харківщині,
удари по великих містах вглиб території,
вчорашній і сьогоднішній масові ракетні обстріли, їхні наслідки, і можливе продовження —
можуть мати і дуже тривожне пояснення.
Підготовкою до масованої російської атаки на фронтах, якою давно вже лякають російські пропагандисти.
Постійний тиск на всіх ділянках фронту не припиняється ані на день. Але ідеться про кидання росією в бій резервів із спробою організувати прорив.
Ми маємо бути до цього готові. Більше того, готовність зменшує шанси на реалізацію такого сценарію.
Тому —
1. Фортифікації. Не як «крадівництво-2». Не як потьомкінські села для селфі «слуг». Як всенародна кампанія — з звітами і демонстрацією ефективності. Російське командування все одно все побачить з супутників. Але йому все одно. А от піхотний мскль має бачити, куди його женуть, і боятися.
2. Безпілотники. Розробки і виробництво. Боєприпаси звідусіль.
3. Мобілізація. Припинити перекидати цю тему на «депутатів і військових». Вести з суспільством серйозну розмову про потреби і про вирішення проблем, про які всі знають, але «в марафоні не побачиш і в телеграмі не прочитаєш». Масова домобілізаційна підготовка, інформаційно-роз’яснювальна кампанія.
4. Принципова зміна зовнішньої політики. «Використання всіх ресурсів і можливостей» (див. п.42 Резолюції Європарламенту на підтримку України). Говорити з партнерами мають усі. Лише так нас почують. Партнери не здогадуються, що «від держави може говорити лише Зеленський, Стефанчук і менеджери». Вони хочуть чути націю. А представництво нації не монополізується.
Нам зараз — «їхати», а не «шашечки». Бо корисні ідіоти загинуть в тій самій ямі, що й їхні опоненти, яких вони так завзято нє пущалі.
5. Виробництво і задіювання будь-яких механізмів для залучення коштів та інвестицій. «Гусака щипати» будете після війни. Зараз час їх приманювати, а не відлякувати.
Все, що сприяє цим діям — має підтримуватись, від кого б не виходило.
Все, що зриває — це робота на ворога.
Слова «зараз буде важче, ніж у 2022» — це не слова. Це реальність.
У 2022 влада чути не хотіла. Зараз теж не хоче.
Готуймось.
Rostyslav Pavlenko
Те, що українці змогли атакувати російські нафтопереробні заводи, точно стало новим етапом війни. Подальші такі вдалі удари можуть стати доволі чутливими як для російської економіки, так і для армії.
Ймовірно, саме цим викликані сьогоднішні варварські атаки на енергетичні обʼєкти України, при тому, що температура вже плюс 10.
Атаки доволі системні. Спочатку невдала спроба вдарити «по центрам прийняття рішень» в Києві. Обійшлося вирвами, вибитими шибками і пораненими.
Далі вже значно важчі за наслідками удари по Харкову, Запоріжжі, Дніпру, Хмельницькому, Бурштину, Ладижину і тд.
Є попередження, що бомбардувальники знову в стані готовності. Російський режим давно їх накопичував перед виборами. Це означає, що ворог хоче досягти накопичувального ефекту паніки і зневіри в Україні у відповідь на наші технології, здатні завдавати дошкульних ударів по росіі. І тут я точно маю на увазі не якесь тьоткіно, а саме НПЗ.
Що ще робитиме росія і чого хоче досягти? Відповідь на це питання цілком проглядається в інтервʼю пєскова, який чітко сказав, що росія живе в умовах війни, а це вимагає мобілізації зусиль кожного. Це пряма ознака до того, що путінський режим готуватиме нову масову мобілізацію. Окрім тих ста тисяч, які нині завершують залагодження. Якщо ворог зможе посилити свою армію на 300-500 тисяч людей, це матиме дуже відчутний вплив на фронт. І він буде вкрай негативним для нас.
Друге: пєсков чітко озвучив мету путіна — чотири області, які включені до конституції рф, та повний захист Криму. І навіть — аж до знищення української держави, якщо вона «погрожуватиме Криму».
Це фактично означає, що росія зробить вагому ставку на наступні півроку, в які спробує переломити хід війни. Бо до мобілізації варто додати ще активний розвиток їх впк з дронами, ребами, гіперзвуковими ракетами і тд.
Це та реальність, яку варто тверезо усвідомити всім союзникам України. І припинити звичні політичні ігри щодо зброї. Бо у випадку нашого програшу російська армія виявиться вкрай технологічною і становитиме реальну загрозу членам НАТО, розширення якого путін вважає початку «геополітичної кризи» і руйнуванням балансів.
І всім нам теж її варто усвідомити, цю реальність. Це про парламент, який наразі працює по 8годин на місяць, попри гостро необхідні країні і армії закони і рішення.
Відповіді є: це мотивації в мобілізації, подальший розвиток дронних технологій і РЕБів, якісні фортифікаційні споруди, режим економії на всьому, окрім армії і залучення всієї можливої і неможливої дипломатії задля розблокування американської допомоги та більшої кількості ППО.
Але це той етап, коли 5-6 менеджерів все не витягнуть. Потрібні ресурси всіх і обʼєднання зусиль усіх. Бо це не про політику, це про державність.
