Ще одна «охєнна історія»
«Панять і всьо прастіть».
Красивий, червонощокий хлопчик-блондин, який так проникливо розказував вірш «Мир на землі» був одурманений невідомим вчителем історії середньої школи міста Лєнінград, уявив себе Владіміром Вєлікім і вбив десятки тисяч чеченців, тисячі грузинів, сотні тисяч сирійців і сотні тисяч українців.
Давайтє йєго паймьом і прастім, бо колись він так красиво розказував вірш про мир.
Натомість проклянемо навічно невідомого вчителя історії середньої школи міста Лєнінград, який його зазомбував. Може. Напевне.
Повторю і доповню те, про що казав вчора.
Якщо ви сьогодні будете прощати це тваринам які проклинали українців, закликали єднатись з «братами», їсти разом шашлики на граніце, чи не брати участі в «неконституційній» війні, то вже завтра (не в буквальному, а в історичному контексті) ви почуєте такі ж історії, які я описав абзацом вище. Можливо і напевне не про путіна (той буде «вчителем історії»), але про всіх інших точно. І всі ваші клятви помсти за Грозу, Вінницю, Харків ітд. ніколи в житті не будуть виконані.
І можете в цьому навіть не сумніватися, бо навіть під час війни у вас спокійно існує таке явище як громадяни ворожої країни на зомбомарафоні, якщо ніхто не реагує на висери арестовича, якщо ваш президент несе ху*йню що ворогом є тільки путін, навіть після закатованих (явно не путіним) людей.
А вже післязавтра, після того як ви під тиском емоції і вірша про мир розпливетесь зеленими шмарклями по дрєву у всепрощенні, мирі і злагоді і підете кушать на граніцу і слушать спільний концерт вакарчука і юри шатунова, вони прийдуть знову і на ваших очах будуть розпинати ваших дітей і онуків.
Сподіваюсь, я детально пояснив причинно-наслідкові зв’язки, які незмінно працювали впродовж сотень років і спричинювали спалені козацькі міста, соловки, війни, голодомори, репресії, сибіри і гулаги.
Тому ніякого прощення. Заради дітей онуків. Заради загиблих і закатованих людей, яким ви ставили «свічечка.gif» і обіцяли помститися.
На надмогильних плитах цих істот має бути написані їхні прокляття в бік України. Щоб через 300 років проходячи біля закинутої плити оксани сироїд і прочитавши на ній «наша війна на Донбасі неконституційна», люди не знаючи хто це така плювали на це місце. Щоб нікому в житті більше не спало на думку торгувати державністю заради політичних балів чи просто тому що ти й*обнутий. Щоб навіть коли ти й*обнешся, в тебе залишалися два стовпи: «не срати на столі», » не торгувати державністю».
Тільки тоді наші діти і онуки будуть жити у щасливій країні, без небезпеки бути закатованими «братами», а жертви цієї війни будуть не марними, бо вони дадуть наступним поколінням жити як люди, чого наше покоління вже не зможе.
Mason Lemberg
Спікери Банкової пробують навʼязати думку про однакову неготовність в перші дні нападу на Україну і на Ізраіль. Мовляв, нічого критикувати укр політичне керівництво, якщо навіть Ізраіль виявився не готовим.
Провал ізраїльських спецслужб, які прогавили і виготовлення тисяч ракет і навчання тисяч бойовиків( які навіть звели макет ізраїльського містечка для тренувань), звичайно, очевидний.
Але в тому то й різниця!
Ізраїль не був попереджений і тому зняв частину військ з охорони стіни навколо Гази.
Україну ж 7(!) місяців попереджала і своя і західні розвідки про маршрути і сили російського наступу.
Ізраіль вдруге після 1973 року жорстоко помилився. І політики за це заплатили відставкою Голди Меєр і заплатять після цієї війни.
Українська влада вибрала шашлики, але продовжує політику безвідповідальності тих, хто не дав Армії завчасно ввести в дію План оборони України.
Краще б вже мовчали і зосередилися на роботі.
Бо в умовах війни на виснаження ми маємо максимально допомагати зсу, ставити на політику міжнародної солідарності та відповідальності, а не особистого піару.
Коли у 2019 р. я доводив що голосувати треба за Порошенка, мені у відповідь заявляли: «Якщо президентом буде Порошенко, ти будеш в армії бо війна триватиме ще п’ять років».
П’ятий рік Зеленського. Я в армії. Війна перейшла в повномасштабне вторгнення. Сталися Буча, Ірпінь, Бородянка, Маріуполь, Охтирка, Сіверодонецьк, Бахмут, Вугледар. Війні кінця-краю не видно.
І що характерно, серед тих хто мені оте доказував, не пригадую жодного хто побував би на фронті.
