Схоже, тема Чорнгару для влади неймовірно болюча. Не дивно. Взагалі, той факт що ворог зумів у перший же день прорватися углиб країни, та так, що зупиняти його довелося у повній мирних мешканців міській забудові на околицях крупних міст (Харкова, Києва, Чернігова) для діючою влади — вирок. Бо це означає, що ДО забудови не було ані військ, ані обладнаних позицій. Тобто — не було підготовки до війни.
Я нагадаю. До Харкова ворог дійшов за кілька годин, а назад його вибивали п’ять місяців. Існує різниця?
Але. Один єдиний обласний центр ворог зумів захопити і сталося це як раз на Півдні. Херсон. Аби виправдатися, влада і долучені до неї, хапаються за кожну змогу. І от на «Українській правді» вийшло інтерв’ю генерал-майора Андрія Соколова. Зразу ж здійнявся лемент — от воно! «Соколов назвав винних в розмінуванні Чонгару! Це насправді Порошенко!»
У чому справа?
Зразу скажу, я неймовірно вдячний журналістам УП за це інтерв’ю. Бо той, хто його прочитав повністю і уважно, зрозуміє, це вирок для влади. Почнемо з того через що тріумфує ЗЕкта.
Соколов говорить: «На межі з Автономною Республікою Крим все як у 2014 році обладнали, так воно й утримувалося». Далі він каже, що у 2015 р. кількість військ була зменшена, бо військ потребувала зона АТО. Через те частина об’єктів у глибині (!!) території були розміновані. Не бачу в цьому взагалі нічого дивного.
Так, після (!) 2015 року могли піти на розмінування частини об’єктів, просто тому що їх ніким було охороняти. Міни до речі, увезли недалеко — Соколов про це говорить відкрито. Але. Доречне питання. Між відставкою Порошенка і повномасштабним вторгненням було три роки. Що у цей час робила для зміценення оборони команда Зеленського? Шукала причини, чому вона неувинувата?
Я наведу іншу цитату генерала Соколова: «Вони були підготовлені, на них була вибухова речовина, вона лежала в Чаплинці. Були сплановані мінування. Але воно не відбулося, тому що не було отримано команди на додаткове мінування».
Агов! Після того як Зеленського попереджати приїздив особисто голова ЦРУ і після того як про загрозу втогнення ревіла вся західна преса, ХТО не дав наказу на додаткове мінування? Назвіть імена.
Я вже не раз писав, теза «розмінували Чонгар» — абсолютно штучна і не виключено, що запущена самим же Офісом президента. Аби ми говорили про замінований Чонгар і за деревами не бачили лісу. Бо наприклад у Генічеську міст був підірваний — ворога це не зупинило. Бо крім Чонгару є ще дорога через Армянськ, де ніяких мостів нема. Бо нарешті, жодне укріплення або мінне поле не обороняє себе саме. Їх обороняють люди.
Коли ми говоримо про причини катастрофи на півдні говорити треба не про Чонгар. Говорити треба про те, чому там було дуже мало військ. І не тільки там. Ще раз нагадую приклад з Харковом.
Отут генерал Соколов повідомив кілька цінних подробиць.
По-перше, 23 лютого українське командування отримало інформацію про можливість провокацій з російського боку. Тобто командири мали сидіти і міркувати — з провокацією вони мають справу, чи це втогнення?
По-друге, і головне. Генерал Соколов повідомив, що південь України по факту від втогнення був взагалі не захищений. В разі загострення проти кримського напрямку мали бути спрямовані дві бригади ЗСУ. А в разі повноцінної оборони — чотири. А що насправді мав генерал Соколов проти ворога?
А мав він лише біля 1500 бійців. Тобто 137-й батальйон морської піхоти і частини 59-ї бригади. При чому. 59-а знаходилася на Олешківському полігоні, відновлювала боєздатність і її укомплектованість генерал Соколов оцінив у 60%. Частина підрозділів бригади перебували на Київщині та у Кам’янці-Подільському. У 137-му баті морпіхів теж було не все гладко, людей було біля 50% від штату, включаючи строковиків (!!).
На цих 1500 бійців перла російська махіна чисельністю більше 20 000 рил. Далі зрозуміло?
От за це й треба питати — чому на ділянці прориву було так мало захисників? Питати, базуючись в т ч на інтерв’ю генерала Соколова.
